І. Духовне життя св. Ігнатія
Щоб добре зрозуміти духовну школу, необхідно спочатку розглянути благодатний досвід, який був її відправною точкою і основою. І тому кожному, хто хоче познайомитись з духовністю Ордену Єзуїтів, необхідно спершу окремо вивчити духовний досвід св. Ігнатія. Еквівалентність двох термінів – духовність св. Ігнатія і духовність єзуїтів – ставили під сумнів, бо перший був великим містиком і належав до самої чистої течії духовної традиції, а другі, незважаючи на визначні і відносно чисельні винятки, по причині свого аскетизму тримались на узбіччі цієї течії. Інші критики вважають самого засновника винним у вадах, в яких звинувачують духовність його синів. Щоб точним викладенням фактів розсіяти труднощі і неясності, пов’язані з обома точками зору, в першій частині книжки ми повинні поставити запитання: яким було особисте духовне життя св. Ігнатія? Яким способом він реалізував духовний вишкіл своїх перших товаришів і послідовників? Яке вчення він викладав у своїх духовних працях? Як тільки прояснимо відповіді на ці запитання, то зможемо глянути на витоки особистої духовності св. Ігнатія і показати її характерні риси. Духовне життя святого можна чітко поділити на декілька етапів: навернення в 1521 р.; Монтсеррат, Манреса і Єрусалим з березня 1522 р. по лютий 1524; студентські роки аж до від’їзду з Парижа в 1535 р.; роки євангельського і апостольського життя в Верхній Італії і Римі аж до заснування Товариства як чернечого Ордену з апробати Павла ІІІ; з 1540 р. до смерті в 1556 р., життя генерала Товариства, вершина його духовного сходження.
7. Особливості ігнатіанської містики 8. Психологія ігнатіанської містики
| |
