ЗАКІНЧЕННЯ І НОРМИ  

У світлі вищесказаного постановляю наступне: 

Art. 1. Згідно з каноном 20 ККП і після ретельного розгляду цих 37 пунктів через оприлюднення і публікацію цієї Апостольської Конституції Vultum Dei quaerer скасовуються: 

1. Канони ККП, які хоча би частково суперечать якомусь із пунктів цієї Конституції; 

2. і конкретніше – нормативно-правові пункти: 

- Апостольської Конституції Sponsa Christi Пія ХІІ за 1950 рік: Statuta Generalia Monialium ; 

- Інструкції InterPraeclara Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя за 23 листопада 1950 року; 

- Інструкція VerbiSponsa Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя за 13 травня 1999 року про споглядальне життя і затвор черниць. 

Art. 2 §1. Ця Конституція стосується як Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя, так і до жіночих споглядальних і повністю споглядальних монастирів – об’єднаних і не об’єднаних у федерації. 

§2. Ця Апостольська Конституція нормує питання, підняті в пункті 12 і пізніше розвинути в пунктах 13-35. 

§3. Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя у випадках, коли це буде потрібно, узгодить з Конгрегацією євангелізації народів і з Конгрегацією Східних Церков різні способи застосування цих норм – згідно з різними монастичними традиціями і різними харизматичними спільнотами. 

Art. 3 §1. Кожний монастир з особливою увагою опрацює за допомогою відповідних структур проєкт спільнотного життя, постійний вишкіл, який становить humus кожного етапу вишколу, починаючи від початкового. 

§2. Для забезпечення відповідного постійного вишколу, федерації підтримуватимуть співпрацю між монастирями через обмін дидактичного матеріалу й використання цифрових засобів комунікації, завжди зберігаючи потрібну розторопність. 

§3. Окрім забезпечення вибору сестер, покликаних бути учительками кандидаток на дорозі особистого дозрівання, кожний монастир і федерація забезпечать вишкіл учительок і їхніх співробітниць. 

§4. Сестри, покликані виконувати делікатну функцію учительок, можуть – servatis de iure servandis – брати участь у спеціальних навчальних курсах поза власними монастирями, але згідно з вимогами власної харизми. Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя видасть у цій справі відповідні норми. 

§5. Монастирі нададуть особливу увагу духовному розпізнаванню і розпізнаванню покликання, забезпечивши кандидаткам індивідуальне супроводження й відповідні навчальні матеріали, завжди маючи на увазі, що на початковий вишкіл слід відвести багато часу. 

§6. Хоча створення міжнародних і багатокультурних спільнот показує універсальність харизми, потрібно повністю уникати приймання кандидаток з інших країн з єдиною метою – забезпечення виживання монастиря. Для цього потрібно опрацювати відповідні норми. 

§7. Для забезпечення якісного вишколу створювати, згідно з обставинами, спільні для кількох монастирів новіціяти. 

Art. 4 §1. Беручи до уваги, що молитва – це серце споглядального життя, кожний монастир нехай перегляне свій план дня, щоб перевірити, чи Господь є в центрі. 

§2. Слід перевірити спільнотний культ, чи він справді є живою зустріччю з Господом. 

Art. 5 §1. Беручи до уваги важливість lectio divina , кожний монастир повинен визначити час і спосіб реалізації читання/слухання, ruminatio, молитви, споглядання і ділення у спільноті Святим Письмом. 

§2. Беручи до уваги, що ділення досвідом Слова, яке перемінює, зі священниками, дияконами, богопосвяченими й мирянами є справжнім вираженням еклезіяльного сопричастя, кожний монастир повинен усталити способи цього духовного випромінювання ad extra. 

Art. 6 §1. Опрацьовуючи спільнотний і сестринський проєкт, окрім старанного приготування целєбрації євхаристії, кожний монастир нехай відведе відповідний час для поклоніння Пресвятим Дарам, надаючи також можливість брати в цьому участь вірним місцевої парафії. 

§2. Беручи до уваги специфіку власної харизми і вимоги сестринського життя у спільноті, особливу увагу слід приділити вибору капеланів, сповідників і духовних керівників. 

Art. 7 §1. Ті, які покликані керувати спільнотами, окрім турботи про власний вишкіл, повинні керувати в дусі справжнього сестринства і служіння, сприяти атмосфері радісної свободи і відповідальності й особистому й спільнотному розпізнаванню, і також передавати в правді те, що кожний член спільноти робить, думає і відчуває. 

§2. Проєкт спільноти радісно прийме й заохочуватиме обмін людськими й духовними дарами кожної сестри для взаємного збагачення й розвитку сестринства. 

Art. 8 §1. Юридична автономність повинна відповідати дійсній автономності життя, що вимагає: окресленої мінімальної кількості сестер, більшість з яких ще не осягнула похилого віку; потрібну вітальність для практикування і передачі харизми; справжню здатність навчати й керувати; гідне й якісне літургійне, сестринське й духовне життя; вагому присутність у місцевій Церкві; можливість матеріального самоутримання; відповідна будівля монастиря. Ці критерії повинні розглядатися в повному обсязі і як цілість. 

§2. У випадку невиконання умов, потрібних для дійсної автономності монастиря, Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя розгляне можливість створення комісії ad hoc , сформованої з місцевого ординарія, президентки федерації, асистентки федерації й абатиси чи настоятельки монастиря. У будь-якому випадку мета такого втручання: розпочати процес супроводження спільноти в її оновленні або зачиненні монастиря. 

§3. Цей процес міг би передбачувати приєднання до іншого монастиря або передання справи президентці федерації, якщо монастир належить до федерації, та її раді. У будь-якому разі остаточне рішення належить до Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя. 

Art. 9 §1. В принципі всі монастирі повинні належати до якоїсь федерації. Якщо з якихось причин монастир не може приєднатися до федерації, то після голосування капітули повинен просити дозволу в Апостольської Столиці, яка розгляне справу і видасть чи не видасть дозвіл залишитися поза федерацією. 

§2. Федерації можуть створюватися не тільки за географічними критеріями, але на основі спільного духа й традиції. Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя вкаже відповідні способи реалізації цієї вказівки. 

§3. Згідно з розпорядженнями Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя, яка окреслить компетенції президентки і ради федерації, буде забезпечена допомога у навчанні й конкретних потребах через обмін черницями і розподіл матеріального добра. 

§4. Буде заохочуватися, також юридично, об’єднання в асоціації з відповідними чоловічими орденами. Також буде заохочуватися створення конфедерацій і міжнародних комісій, які складатимуться з різних орденів і зі статутами, схваленими Конгрегацією у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя. 

Art. 10 §1. Кожний монастир, після старанного розпізнавання, шануючи власну традицію і вимоги Конституцій, проситиме Апостольську Столицю про такий вид затвору, яким прагне жити, у випадку, якщо він відмінний від того, який тепер обов’язковий. 

§2. Після вибору і затвердження конкретного виду затвору, кожний монастир піклуватиметься про дотримання його вимог. 

Art. 11 §1. Навіть якщо деякі монастирі мають, згідно з власним правом, доходи, то це не звільняє їх від праці. 

§2. У випадку споглядальних спільнот плоди їхньої праці слугуватимуть не тільки забезпеченню їм гідних умов життя, але також як допомога убогим людям і потребуючим монастирям. 

Art. 12. План дня кожного монастиря повинен передбачати час мовчання – для сприяння атмосфері молитви і споглядання. 

Art. 13. Кожний монастир у спільнотному плані повинен передбачити засоби, які виражатимуть аскетизм моністичного життя, щоби він був більш профетичним і вірогідним. 

Останні розпорядження 

Art. 14 §1. Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя оприлюднить нову Інструкцію щодо питань, озвучених у пункті 12, згідно з духом і нормами цієї Апостольської Конституції. 

§2. Пункти Конституцій чи Правила кожного інституту, прийняті й адоптовані до нових положень, повинні бути представлені для затвердження Апостольській Столиці. 

Дано в Римі на площі Святого Петра, 29 червня 2016, в Урочистість святих Петра і Павла, четвертий рік мого Понтифікату. 

Франциск