Супроводження і керівництво Церкви
7. Соборне і папське навчання завжди проявляло особливу турботу про всі форми богопосвяченого життя, видаючи важливі документи. Серед них на особливу увагу заслуговують великі документи ІІ Ватиканського Собору: догматична конституція про Церкву Lumen gentium і декрет про оновлення чернечого життя Perfectae caritatis. Перший документ вводить богопосвяченне життя в еклезіологію Божого Народу, до якого воно належить по праву загального покликання до святості й вкорінення в посвячення Таїнства Хрещення [1]. Другий документ вимагає від богопосвячених осіб оновлення відповідно до сучасних умов, пропонуючи необхідні критерії цього оновлення: вірність Христові, Євангелію, власній харизмі, Церкві й сучасній людині. Не слід також забувати про Післясинодальну Апостольську Адгортацію Vita consecrata мого попередника св. Йоана Павла ІІ. Цей документ, який зібрав у собі багатство Синоду Єпископів про богопосвячене життя, містить елементи, які дуже важливі для продовження оновлення богопосвяченого життя і оживлення його євангельського значення в наш час (особливо nn. 59 і 68). Також не можемо забувати про ці документи, які є доказом того, що Церква постійно й натхненно супроводжує вас у споглядальному житті: - Директивні норми Potissimum Institutioni, видані 2 лютого 1990 Конгрегацією у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя, значна частина яких присвячена вашій особливій споглядальній формі богопосвяченого життя (IV, 78-85). - Міждикастерійний документ Sviluppi з 6 січня 1992, який піднімає проблему браку покликань до богопосвяченого життя взагалі і до споглядального життя зокрема (n. 81). - Катехизм Католицької Церкви, промульгований Апостольською Конституцією Fidei depositum 11 жовтня 1992, дуже важливий для пізнання і зрозуміння усіма вірними вашого стилю богопосвяченого життя; nn. 915-933 присвячені всім формам богопосвяченого життя; n. 1672 говорить про ваше несакраментальне посвячення і про благословення абатів і абатис; n. 1974 і 2102 говорять про зв’язок між десятьма заповідями і обітами євангельських рад; n. 2518 показує тісний зв’язок між чистотою серця шостого блаженства, гаранта оглядання Бога, і любов’ю до правд віри; nn. 1691 і 2687 хвалять витривалу молитву заступництва до Бога, яка виходить із споглядальних монастирів, незамінних місць для поєднання індивідуальної і спільної молитов; n. 2715 говорить про привілей споглядальників – задивлені в Ісуса і в таїни Його життя й діяльності. - Інструкція Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя Congregavit nos за 2 лютого 1994, де в nn. 10 і 34 поєднується мовчання і самотність із великими вимогами спільного братерського життя і наголошується на зв’язку між віддаленням від світу та щоденною атмосферою зосередження. - Інструкція Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя Verbi Sponsa за 13 травня 1999, у art. 1-8 подає чудовий історичний і систематичний синтез усього навчання Учительського Уряду Церкви про місіонерське й есхатологічне значення життя в затворі споглядальних черниць. - Врешті, Інструкція Конгрегації у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя Caminar desde Cristo за 19 травня 2002, яка наполегливо заохочує безустанно споглядати обличчя Христа; показує черниць і ченців на вершині хорової молитви прославлення і безмовної молитви Церкви (n. 25), і водночас хвалить їх за те, що вони завжди віддають перевагу Літургії Годин та Євхаристії, які стоять у центрі їхнього життя. 8. Через п’ятдесять років після ІІ Ватиканського Собору, після потрібних консультацій і уважного розпізнавання, я вирішив, що потрібно представити Церкві, з особливим посиланням на монастирі латинського обряду, цю Апостольську Конституцію, яка бере до уваги як інтенсивну й плідну дорогу, яку Церква пройшла останніми десятиліттями в світлі навчання ІІ Ватиканського Собору, так і нові соціально-культурні обставини. Це був час швидких змін в історії людства, які вимагають діалогу, аби забезпечити фундаментальні цінності, на яких базується споглядальне життя, яке, зі своїми вимогами мовчання, слухання, поклику до інтеріоризації, сталості, може й повинно бути викликом для сучасної ментальності. Цим Документом маю намір підтвердити як свою особисту вдячність, так і вдячність усієї Церкви цій особливій формі sequela Christi (наслідування Христа), якою живуть споглядальні черниці, для багатьох з яких – це повністю споглядальне життя і безцінний та незамінний дар Святого Духа Церкві. У випадках, коли це виявиться потрібним і слушним, Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя вивчить справу і узгодить рішення з Конгрегацією євангелізації народів і з Конгрегацією Східних Церков.
[1]
ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen
gentium,
44.
| ||