2. Трилогія
Задумом трилогії, «яку в 1961-1986 роках я
розтягнув на 15 томів», було отримання цілісного огляду
«старих правд» в їхній неподільній формі. «Поза тим
виявилось, що таке представлення християнства було його
найкращим виправданням». Методологічне «обкрадання
Єгипту» в трилогії дуже конкретне. «Оскільки будівля не
повинна бути порожньою, монолітною і без реляцій, то я її
заселив різноманітними пам’ятниками поетів, філософів і
святих. Усі вони повинні були довести, як різноманітно,
як оригінально і водночас конкретно можна розвивати, і то
зсередини, центр, формований самим Богом. Охоче вживаю
образ статуї, яку – якщо вона достатньо пластична –
необхідно обходити, і за кожним кроком бачимо інший
образ, хоч статуя залишається тою самою».
Бальтазар уже в менших публікаціях показував
головні форми своєї трилогії. Стислу програму представив
у невеликій книжці Вірогідною є тільки
любов. У Правді світу читаємо:
«Правда, добро і краса є такими трансцендентальними
властивостями буття, що зрозуміти їх можна лише разом і у
взаємній залежності. У взаємному поєднанні вони є доказом
невичерпної глибини і багатства буття. В кінці вони
показують, що мають своє джерело в остаточній таїні». Тим
самим властивості буття відсилають до свого фундаменту,
яким є Бог. Створена краса веде до слави і величі Бога,
який об’являється, добро – до тео-драми, в якій вільний
Бог діє на людську свободу, правда – до тео-логіки,
оскільки Бог виражається обмеженими можливостями
людського інтелекту. Бальтазар не тільки змінює
традиційну послідовність середньовічних трансценденталій,
але й модифікує їх.
Естетика
Драматика
Логіка

|