о. Мар’яно Баллєстер ТІ  

Потреба в західній йозі 

Я надіюся, що контури павутини нової свідомості, яка вже розтягнулася по всій землі, ще збільшуватимуться. 

Що більше, вірю, що ця хвиля, яка все освіжає і нищить наші столітні риштування і перешкоди на шляху духу, не затримається перед можливою західною чи східною йогою, а понесе нас до йоги всього людства, як це символічно й радісно ми бачили і мріяли під час зустрічі в Ассізі ради миру в світі… 

Нова свідомість 

Пробудження нової свідомості, яке людство відчуває в останню чверть цього століття, – факт, очевидний для всіх. 

Серед різних позицій, які сьогодні цей факт породжує, є дві крайнощі, які завжди виникають, коли з’являється щось нове: різке несприйняття й замкнутість перед цим фактом і повне відчинення на новий досвід. 

Однак між цими крайніми полюсами існує ціла гамма позицій, посередніх реакцій, які випливають із різних рівнів свідомості, з різних культур та обставин, з огляду на які люди відрізняються між собою. 

Результат, на мою думку, дуже добрий і позитивний: делікатна й поступова консолідація широкої сітки людського усвідомлення, збудованої багатьма позиціями та інтуїціями, які, безсумнівно, зближають людей між собою на неочікувано глибоких рівнях. Така сітка конституює нову реальність, так звану нову свідомість. 

Прояви нової свідомості 

Проявами такого зближення є зростаюча згідність між наукою і духовністю, як, до прикладу, вивчення традиційного містичного досвіду в світлі нових наукових ідей і гіпотез стосовно дійсності. Одним із найцікавіших зближень є гіпотеза самосвідомого всесвіту, сформульована Джефрі Чьу, яка торкається як християнської таїни містичного тіла Христа, так і містицизму прогресивної універсальної християнізації Тейяра де Шардена. 

Так само недавно американський фізик Фрітьоф Капра у бестселері «Тао фізики» представив результати своїх досліджень щодо наближення сучасної фізики до концепцій традиційної містики, особливо східної, яка бачить світ у таких формах як майя – чиста ментальна форма. 

Цікаво відмітити (пізніше матимемо можливість оцінити комплексно), що початком цього великого зближення науки й духовності був досвід, який охоплював не тільки концептуальні роздуми, а більше рівнів сприйняття. 

Йдеться не про низку наукових досліджень чи особистих роздумів Капри, а про комплексний досвід, який охоплює різні пласти сприйняття, а не тільки розум. 

Насправді фізик говорить про те, що він називає чудовим досвідом: 

«Наприкінці літа я сидів на березі океану, споглядаючи хвилі й зосереджуючись на ритмі дихання, і раптом усвідомив усе довкола себе як частину величезного космічного танцю. Як фізик, я знав, що пісок, каміння, вода і повітря довкола мене складаються із вібруючих молекул та атомів, які складаються із частинок, які взаємодіють між собою створюючи й знищуючи інші частинки. Я також знав, що земна атмосфера постійно бомбардується дощем «космічного проміння»… Усе це було мені відомо… Але до цього моменту я це все знав тільки з графіків, діаграм і математичних теорій. Коли я сидів на пляжі, то мій попередній досвід втілився. «Я побачив» каскад енергії, яка сходила з космосу і в якій частинки створювалися і руйнувалися у пульсуючому ритмі; «я побачив», що атоми елементів, навіть елементів мого тіла беруть участь у космічному танці енергії. Я відчував їхній ритм і я «чув» їхній звук, і в цей момент я зрозумів, що це був Танець Шіви, Бога танцюристів, якого почитають індуїсти». 

Але на вимір духу відчиняється не тільки фізика, але й нові види психології, особливо трансперсональна психологія (див. праці Білота, Ассаджьолі…), вони збагачують себе виміром духу. 

Таке відчинення справджується також і в соціальній сфері. Слід зазначити, що в шістдесятих роках у США народилося психоделічне покоління молодих людей, чутливих до нових вібрацій свідомості, хіпі, дітей квітів (Сан-Франциско, Каліфорнія) і біт-покоління в Нью-Йорку. 

Ці молоді люди, творці контракультури і, в певному сенсі, попередники багатьох майбутніх рухів та подій, проявляли в своєму стилі життя цікаву суміш наркоманії і повної байдужості до цінностей традиційного суспільства, поєднаних зі щирою пошаною до природи (яка вже містила зародки екологічної свідомості) та виразним бунтом проти американської мрії матеріалізму і проти страждань, спричинених війною у В’єтнамі. 

Ось як вони подали през-реліз одного зі своїх зібрань: 

«Політичні активісти Берклі і покоління Любові Хейт-Ешбері об’єднаються з членами нової нації, які прибудуть із кожної держави; об’єднаються в одне молоде плем’я (душу нової нації), аби звіщати й святкувати епоху визволення, любові, миру, співстраждання та єдності всього людського роду. Ніч терору американського тіла з орлиним серцем закінчилася. Відклади свій страх і приєднуйся до майбутнього. Якщо не віриш, то протри добре свої очі й дивися!» (Drury, 84) 

Зустріч між Сходом і Заходом 

Але я вважаю, що великий імпульс до нової свідомості дало зближення і зустріч Сходу й Заходу. Вже відомий англійський історик Арнольд Тойнбі передбачав, що одним із ключовим моментів розпізнавання майбутньої еволюції людини буде зближення християнства з буддизмом. 

Різноманітні й складні історичні, політичні, релігійні та культурні фактори сприяли цьому зближенню. До прикладу, коли в п’ятдесяті роки китайські комуністи намагалися задушити древню релігійну ієрократичну тібетську цивілізацію, то на нашій планеті, за деякими інтерпретаціями, розпочалося спонтанне зміщення духовності зі Сходу на Захід, що спричинило перемішання духовностей. 

Еміграція Далай-лами і відчинення тібетської буддійської культури для Заходу були, безсумнівно, основними хвилями, які пробудили велику увагу до східної духовності й до перших східних гуру, які переїхали на Захід і заснували численні рухи, які тепер пропагуються в усіх розвинених країнах. 

Немає сумнівів, що сьогодні біля нас є те, що колись для багатьох було далеким Сходом. Сьогодні майже в усіх важливих секторах сучасного суспільства знаходимо знаки цієї зустрічі. В періодичних журналах і новинах постійно з’являються курси йоги, дзен, трансцендентальної медитації. Всі ми часом зустрічаємо на вулицях молодих людей, одягнутих у білі чи помаранчеві джоті, пропонуючи нам корони Крішні й листівки свого руху. У спеціалізованих магазинах і кіосках можемо купити таємничі предмети з вигравіруваними санскритськими буквами, різноманітні кадильні палички, туніки й одяг для медитації, східні парфуми всіх видів, касети і диски з музикою для медитації, пробудження чакр і візуалізації картин природи. Маємо відеокасети науками й конференціями знаменитих гуру. 

У кожній великій столиці західного світу є спеціалізовані центри, де навчають йоги, бібліотеки з книжками на цю тему, вчителі різних видів медитації. Є багато фільмів і телесеріалів, у яких східна мудрість широкого пропагується у різних галузях. 

Сприйняття східних традицій Церквою 

Оскільки часто поширюється взаємна критика, на мою думку – перебільшена, між крайніми поглядами (різким відкиненням і безкритичним прийняттям), то я хотів би відмітити простір пошани й прийняття нових духовних пошуків, відкритих у середовищі Церкви, яка вже у своєму народжені була представлена Христом як «дріжджі, перемішані з тістом, сіль, перемішана з їжею, світло, яке проникає всюди». 

Христос прагне різнорідну Церкву. Як на мене, це дуже цікаво. Отож, усе, що розділяє, навіть якщо це розділення зачиняє в прекрасній золотій клітці, не відповідає справжній Церкві, як її представляв і прагнув Христос. У зв’язку з цим я хотів би нагадати про чудовий та автентичний, але, на жаль, маловідомий документ. Йдеться про підсумкову декларацію Асамблеї Федерації єпископських Конференцій Азії. 

У листопаді 1978 в семінарії на північ від Калькути (Індія) зібралися представники всіх єпископських Конференцій Азії. Ця асамблея поставила перед собою фундаментальне завдання: вивчати молитву великих традицій Азії і конфронтувати її з християнською молитвою. Йшлося про важливу зустріч найкращих фахівців азіатських, східних видів молитви в діалогу з християнством. 

У свій час я був дуже здивований, що цій Декларації не надали важливого значення серед інших нагальних документів. Ось дуже значущі слова: 

«Святий Дух спонукає Церкви Азії прийняти до скарбниці християнської спадщини найкраще, що є у наших традиційних формах молитви й культах. 

Азія має що дати справжній християнській духовності: методи розвинутої молитви, яка охоплює людину цілісно – тіло-душу-дух; глибоку внутрішню молитву; традиції аскетизму і зречення; техніки споглядання древніх східних релігій, такі як дзен і йога; форми спрощеної молитви, такої як nam-japa, bhajans та інші народні прояви віри й побожності, через які у повсякденному житті звертають до Бога свої серця й уми». 

Цього самого року, за десять днів до смерті, Павло VI звернувся до групи японських ченців дзен і до інших осіб Сходу: 

«Нас радує пріоритет, який ви надаєте очищенню серця – що є ключовим рішенням будь-якої проблеми». 

Це прекрасні слова! Очищення і ясність серця! Коли розпочинаю курс глибокої медитації, то завжди говорю, що тим, які збираються за столом переговорів про мир і вже перед дискусією сперечаються про те, чи стіл має бути круглим чи витягнутим, і, можливо, страждають безсонням і на ніч п’ють таблетки, важко буде зробити щось добре для миру! 

І тому важливо пам’ятати слова Павла VI і їхнє продовження: 

«Господь сказав: «Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле» (Мт. 6, 22). 

І тому ми переконані, що проблеми свободи, соціальної справедливості, всебічного розвитку й миру не вирішаться, якщо серця й наміри індивідів не будуть чистими. Бо Всемогутній Господь допомагає чистим, шляхетним і щедрим серцям». 

Папа закінчив звернення словами, які, в світлі сказаного про зростаючу сітку взаєморозуміння й згідність нової свідомості, набирають дуже значуще значення: 

«Просимо в Господа благодать любити вас і служити вам завжди». 

Зустрічі, немислимі до п’ятдесятих років, останніми часами відбулися між Апостольської Столицею і найвищими представниками нехристиянських східних релігій. Папи зустрічалися з патріархами буддизму Таїланду й Лаосу. Йоан Павло ІІ кілька разів зустрічався з Далай-ламою – главою тібетського буддизму. Потім також зустрічався з різними роші і представниками японського буддизму: рінцаями, тендеями і сото, з різними індійськими гуру й свамі і ченцями тібетського буддизму. 

Окрім цих зустрічей і спільних декларацій виразним знаком відкритості на міжрелігійний діалог є постава, яку Йоан Павло ІІ демонстрував під час апостольських подорожей на Схід. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговують зустрічі з главами буддизму в Джакарті в жовтні 1989 й відповідні промови. Також в Бангкоку відбувалася непередбачена зустріч, про яку нічого не писали. Я дізнався про неї від людей, які брали участь у цій поїздці і були свідками цієї зустрічі. 

У Бангкоку главою місцевого буддизму був старенький монах вісімдесяти років чи більше. Він був обставлений подушками, коли папа підійшов його привітати. Думаю, що протокол цього не передбачав, але папа хотів у такий спосіб полегшити зустріч і вітання. Вже були приготовані перекладачі й взаємні дари. Папа дивився на цього старенького монаха, а монах – на папу. Довго дивилися один одному в очі, нічого не кажучи, в повном мовчанні, і у такий спосіб обмінялися найкращим, що мали в собі. Папа стояв, а старець сидів. Це була чудова зустріч! 

Але слід сказати, що кульмінаційним моментом цих зустрічей і місць, які все більше відкриваються на взаємне прийняття, була зустріч в Ассізі, де глави всіх релігій світу молилися за мир. Були також й інші зустрічі, не такі важливі, але дуже корисні й приватні; взаємний обмін гостинністю й духовним досвідом між західними ченцями і ченцями нехристиянських релігій; обмін досвідом медитації і стилями чернечого життя. 

Більш тривкими й вимогливими є ініціативи християн, майже завжди богопосвячених, з наміром достосувати методи східної медитації до змісту християнської духовності. Великими піонерами в царині класичної йоги були Жан Дешане, бенедиктинець, і о. Кадовачі, єзуїт. Вони зробили на Сході, особливо в Японії, велику справу – діалог з буддизмом дзен. Згадаємо також індійського єзуїта Ентоні де Мелло, який написав багато книжок про медитацію, перекладених уже на чотирнадцять мов, Джона Мейна, бенедиктинця, Пеннінгтона, єзуїта тощо. 

Потреба в західній йозі 

Таке зближення не виключає з нашого боку потреби пристовувати східну «новизну» до нашої культури і нашого щоденного життя. Якщо методи медитації настільки важливі для того, щоб знайти свій «центр», то чому Христос не передав нам ці техніки? 

Насправді Христос прийшов не для того, щоб об’явити нам методи й техніки медитації, а щоби пробудити і врятувати нас від нашого заціпеніння та егоїзму і об’явити нам, хто ми такі. Ми, як учні і як Церква, керовані Його словом, можемо й мусимо знайти свій шлях медитації та сповнення. Але сам Христос дав нам цінні ключі для справжнього й властивого шляху медитації у згоді з великими духовними традиціями, які вже існують. 

Наша традиція має учителів безмовної молитви, таких як Екхарт, Таулер, Рейсбрук, Григорій Нисський, автор «Хмари незнання», Йоан від Хреста (якого дуже шанують ченці дзен), і має також відкриті методи реалізації, такі як ісихазм, який ще сьогодні практикують на горі Афон. Це виразний знак, що послання Христа має ці вказівки мовчання. Насправді, хоча Христос мусів педагогічно адаптувати своє навчання до великої кількості різноманітних слухачів, але його навчання містить виразне запрошення практикувати усвідомлення, як це видно у притчі про світло, і багато практичних та конкретних норм у досконалій згідності з дисциплінами yama і niyama , якими розпочинається yogasutra Патанджалі, як, до прикладу, Нагірна Проповідь (яку дуже цінять на Сході). 

Часто самі люди Сходу змушували нас відкривати цей делікатний аспект послання Христа. Всі ми знаємо, що Ганді в особливий спосіб роздумував про Нагірну Проповідь. Так само і Кадовачі, буддист, який в Японії навернувся на християнство, навчався в єзуїтському університеті Софія і став єзуїтом. 

Він був учителем дзен, написав декілька книжок, як сам говорить, для глибшого розуміння християнства через призму і в світлі дороги дзен. І Кадовачі наголошував, що Євангеліє Христа містить багато відомих коанів дзен. 

Сам Христос, коли навчав, то говорив, що не всі здатні зрозуміти це цінне навчання, жити ним і реалізувати його з огляду на різні рівні свідомості, більш-менш розвинуті; знаємо це застереження: «Хто має вуха, нехай слухає». 

Слабкий пункт Заходу 

Хочу закінчити слабким пунктом Заходу. Під час подорожі до Мексики Карл Юнг зустрівся з індіанським вождем, який сказав йому: «Дивися, білі завжди щось хочуть, завжди незадоволені, неспокійні. Ми не знаємо, чого вони хочуть. Не можемо зрозуміти. Думаємо, що вони божевільні». 

Юнг запитав, чому він думає, що всі білі божевільні. Вождь відповів: 

«Вони кажуть, що думають головою! Ми думаємо серцем». 

І Юнг висновує: 

«Я занурився у глибокі роздуми. Перший раз у моєму житті, як мені здавалося, хтось накреслив справжній образ білої людини. Відчуття було таким, ніби до цього моменту я бачив тільки розмальовані відображення, прикрашені сентиментальністю. Цей індіанець вказав на наш «слабкий пункт». Відкрив правду, наскільки ми глухі». 

Ось чому, незважаючи на те, що Христос широко відчинив двері для медитації й духовного розвитку, щоб ми стали справжнім світлом світу і сіллю землі – як Він того хотів, ми міцно тримаємося своєї глухоти, задовольняючись спрощеними схемами мислення або, доречніше було би сказати, лівою півкулею мозку. 

Я надіюся, що контури павутини нової свідомості, яка вже розтягнулася по всій землі, ще збільшуватимуться. 

Що більше, вірю, що ця хвиля, яка все освіжає і нищить наші столітні риштування і перешкоди на шляху духу, не затримається перед можливою західною чи східною йогою, а понесе нас до йоги всього людства, як це символічно й радісно ми бачили і мріяли під час зустрічі в Ассізі ради миру в світі, де глави всіх світових релігій молилися разом, кожен по-своєму, промовляючи прекрасні молитви. 

Дякую за ваш теплий прийом. 

Виступ в екуменічному російському центрі, Рим.