FRATELLI TUTTI  

 

ЕНЦИКЛІКА 

БРАТИ І СЕСТРИ 

СВЯТІЙШОГО ОТЦЯ 

ФРАНЦИСКА 

ПРО БРАТЕРСТВО 

І СУСПІЛЬНУ ДРУЖБУ 

 

переклав о. Олег Кривобочок ТІ 

 

неофіційний переклад для особистого вжитку 

 

1. «Fratelli tutti» [1] [i], – написав св. Франциск з Ассізі, звертаючись до всіх братів і сестер і пропонуючи їм спосіб життя зі смаком Євангелія. Серед його порад хочу виділити одну, в якій він заохочує до любові, яка виходить поза географічні й просторові обмеження. В ній називає блаженним того, хто любить свого брата, «який далеко від нього, так, ніби він був біля нього» [2]. Кількома простими словами він виразив суть відкритого братерства, яке дає можливість визнавати, цінити й любити кожну особу незалежно від фізичної близькості, від місця народження і від місця проживання. 

2. Цей святий братньої любові, простоти й радості, який надихнув мене написати енцикліку Laudato si’, тепер мотивує мене написати нову енцикліку про братерство і суспільну дружбу. Бо св. Франциск, який відчував себе братом сонця, моря і вітру, знав, що ще тісніше з’єднаний з тими, які мають такі самі тіла, як і він. Він всюди випромінював світло і перебував з убогими, відкинутими, хворими, знедоленими й останніми. 

 

Без границь 

 

3. Один епізод з його життя показує його велике серце, здатне вийти поза границі, які виникають із різниць походження, національності, кольору шкіри чи релігії. Це його подорож до Єгипту до султана Малік-ель-Каміла, яка коштувала йому великих зусиль з огляду на його вбогість, малі можливості, довгу дорогу, мовні, культурні й релігійні відмінності. Ця подорож, яка відбулася в епоху хрестових походів, ще більше показала велич його великої любові, якою він прагнув жити й огорнути всіх людей. Вірність Господові була пропорційна любові до братів і сестер. Розуміючи труднощі й небезпеки, св. Франциск пішов на зустріч із султаном із поставою, якої вимагав від своїх учнів: не приховувати своєї ідентичності, коли перебуватимуть «серед сарацинів та інших невірних […] не вдаватися в суперечки й дискусії, але піддатися кожній людині ради любові до Бога» [3]. В тамті часи це була надзвичайна вимога. Нас торкає те, що вісімсот років тому Франциск заохочує уникати будь-яких форм агресії чи суперечок, і також жити смиренним і братерським «підданням себе», навіть тим, які сповідують іншу релігію. 

4. Він не вів діалектичних війн і не накидав доктрин, а переказував любов Бога. Св. Франциск зрозумів, що «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі» (1 Йо. 4, 16). У такий спосіб він був плідним отцем, який збудив мрію про братерську спільноту, бо «тільки людина, яка насмілюється наблизитися до інших людей на їхніх шляхах не для того, щоб спрямувати їх на свій шлях, а щоб допомогти їм краще бути самими собою, справді стає батьком» [4] . У тамтому світі, наповненому захисними вежами і оборонними мурами, у містах точилися криваві війни між могутніми родами, а на передмістях зростали вбогі й маргінальні райони. І саме там Франциск осягнув внутрішній мир, звільнився від будь-яких бажань панувати над іншими, став одним із останніх і намагався жити в гармонії з усім світом. Це він надихнув мене написати ці сторінки. 

5. Мене завжди турбували питання, пов’язані з братерством і суспільною дружбою. Упродовж останніх років я про них говорив часто і в різних місцях. У цій енцикліці я хотів зібрати багато цих тверджень і вмістити їх у контекст ширших роздумів. Окрім того, якщо під час написання енцикліки Laudato si’ джерелом натхнення для мене був мій брат Варфоломій, православний патріарх, який сильно наголошував на піклуванні творінням, то в цьому випадку я відчував особливе заохочення від Великого Імама Ахмед Аль-Таїба, з яким я зустрівся в Абу-Дабі, щоби нагадати, що Бог «створив усіх людей рівними в їх правах, обов’язках і гідності, і покликав їх жити разом як брати й сестри» [5] . Це був не просто дипломатичний жест, а роздуми в діалогу й спільних зусиллях. Ця енцикліка містить і розвиває великі теми, озвучені в документі, який ми обидва підписали. Я також додав, але своєю мовою, численні листи, документи й висновки, які отримав від багатьох осіб і груп з цілого світу. 

6. На наступних сторінках я не маю наміру підсумовувати доктрину про братню любов, а тільки затриматися на її універсальному вимірі й відкритості до всіх. Передаю цю соціальну енцикліку як смиренний доробок до роздумів, щоб ми перед лицем різних і актуальних форм виключення й ігнорування інших спромоглися відповісти новою мрією братерства і суспільної дружби, яка не обмежується лише словами. Хоча я написав її, виходячи зі своїх християнських переконань, які мене надихають і живлять, але старався подати її в такій формі, щоб роздуми вели до діалогу з усіма людьми доброї волі. 

7. Коли я писав цю енцикліку, несподівано вибухла епідемія Covid-19, яка проявила нашу ілюзорну безпеку. Незважаючи на різну реакцію окремих країн, проявилася нездатність діяти спільно. Незважаючи на те, що ми тісно з’єднані, проявилися розбіжності, які перешкоджали вирішувати спільні проблеми. Якщо хтось вважає, що йшлося про те, щоб покращити те, що ми вже робили, або єдиний висновок із даної ситуації – покращувати існуючі системи і правила, той заперечує дійсність. 

8. Я дуже хочу, щоби в наших часах ми визнавали гідність кожної людини й могли в усьому світі відродити прагнення загального братерства. В усьому світі: «Ось красива таїна, аби мріяти й зробити наше життя красивою пригодою. Ніхто не може жити самотнім островом. […] Нам потрібна спільнота, яка нас підтримує, яка нам допомагає, і в якій ми допомагаємо один одному дивитися в майбутнє. Важливо мріяти разом! […] Поодинці ми ризикуємо бачити міражі – те, чого немає; мрії будуються разом» [6] . Давайте мріяти як одна людська сім’я, як мандрівники з однаковою людською плоттю, як сини однієї землі, яка нас приймає – кожного з багатством його віри й переконань, з власним голосом – як братів! 



[1] Напімнення, 6, 1: Fonti Francescane (FF) 155; див. Escritos. Biografías. Documentos de la época, ed. Bac, Madrid 2011, 94. 

[2] Там само, 25: FF 175; див. там само, ст. 99. 

[3] Св. Франциск з Ассізі, Незатверджене правило малих братів, 16, 3.6: FF 42-43; див. там само, 120. 

[4] Eloi Leclerc, O.F.M., Exilio y ternura, ed. Marova, Madrid 1987, 205. 

[5] Документ про братерство людей ради миру в світі й спільного життя, Абу-Даві (4 лютого 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 8 лютого 2019, ст. 6. 

[6] Промова під час екуменічної і міжрелігійної зустрічі з молоддю, Скоп’є – Північна Македонія (7 травня 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 10 травня 2019, ст. 13. 



[i] Примітка перекладача : Італійський оригінал: « Guardiamo con attenzione, fratelli tutti, il buon pastore che per salvare le sue pecore sostenne la passione della croce. 

Уважно дивімося, брати і сестри, на доброго пастиря, який ради спасіння своїх овець прийняв хресну смерть» (Fonti Francescane , 155 ).

Буквальне тлумачення ВСІ БРАТИ, саме так перекладають енцикліку на сучасні мови.

 

ЗМІСТ 

 

I. ТЕМРЯВА ЗАЧИНЕНОГО СВІТУ [9-55]

Мрії, які розлітаються в друзки [10-12]  

Кінець історичної свідомості[13-14] 

Без загального проекту[15-17] 

Глобальна маргіналізація[18-21] 

Права людини не достатньо універсальні[22-24] 

Конфлікт і страх[25-28] 

Глобалізація і прогрес без спільного напрямку[29-31] 

Пандемії та інші нещастя історії[32-36] 

Брак людської гідності на границях[37-41] 

Омана комунікації[42-43] 

Безсоромна агресивність[44-46] 

Інформація, позбавлена мудрості[47-50] 

Залежність і низька самооцінка[51-53] 

Надія[54-55] 

 

II . ЧУЖОЗЕМЕЦЬ НА ДОРОЗІ 

III . ДУМАТИ ПРО НОВИЙ СВІТ І ТВОРИТИ ЙОГО 

IV. СЕРЦЕ, ВІДКРИТЕ ДО ВСЬОГО СВІТУ 

V. КРАЩА ПОЛІТИКА 

VI. СУСПІЛЬНИЙ ДІАЛОГ І ДРУЖБА 

VII. ШЛЯХИ НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ 

VIII. РЕЛІГІЇ НА СЛУЖБІ БРАТЕРСТВА У СВІТІ