ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ  

ВЕЛИКЕ ПОСЛАННЯ ДО МОЛОДІ 

 

111. Я хочу проголосити всім молодим людям, незалежно від різних обставин, найважливішу річ, першу, про яку ніколи не можна мовчати. Вона містить три великі правди, які ми всі повинні чути завжди і постійно. 

 

Бог, який є любов’ю 

 

112. Передовсім хочу сказати кожному першу правду: «Бог любить тебе». Навіть якщо ти вже це чув, хочу тобі знову нагадати: Бог любить тебе. Ніколи в це не сумнівається, незалежно від того, що трапляється у твоєму житті. Бог безмежно любить тебе у будь-яких обставинах. 

113. Можливо, що твій досвід батьківства не найкращий, твій земний батько міг бути далеко або взагалі відсутнім, або навпаки – владним і суворим. Або просто не був батьком, якого ти потребував. Не знаю. Але можу тобі сказати з усією впевненістю, що ти можеш безпечно кинутися в обійми свого небесного Отця, Бога, який дав тобі життя і дає його щомиті. Він міцно тебе підтримуватиме, й водночас відчуватимеш, що Він повністю шанує твою свободу. 

114. У Божому Слові знаходимо багато висловів про Його любов. Бог ніби шукає різних способів вираження любові й дивиться, які з цих слів можуть торкнути твоє серце. До прикладу, часом Бог представляє себе як люблячого батька, який бавиться зі своїми дітьми: Я притягав їх людяними мотузками, - поворозами любови. Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї. Я нахилявсь над ними й давав їм їсти (Ос. 11, 4). 

Часом представляє себе як люблячу маму, яка щиро любить своїх дітей сердечною любов’ю, яка не може забути й покинути: Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду (Іс. 49, 15). 

Представляє себе навіть як закоханого, який робить на долонях татуювання коханої особи, щоби завжди бачити її обличчя: Глянь! Я записав тебе в себе на долонях (Іс. 49, 16). 

Іншим разом наголошує на силі й рішучості своєї любові, яку неможливо подолати: Гори зрушаться й горби похитнуться, моя ж любов від тебе не відступить, мій союз миру не похитнеться (Іс. 54, 10. 

Або говорить нам, що очікує нас споконвіку, бо ми не з’явилися у цьому світі випадково, а ще до свого існування були в планах Його любові: Я полюбив тебе відвічною любов'ю, тим і зберіг для тебе мою ласку (Єр. 31, 3). 

Або дає нам відчути, що бачить нашу красу, яку ніхто інший не може побачити: Тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю (Іс. 43, 4). 

Або відкриває нам, що Його любов не сумна, а є чистою радістю, яка відновлюється, якщо дозволяємо Йому нас любити: Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов'ю своєю (Соф. 3, 17). 

115. Для Бога ти справді цінний, значущий, важливий, бо ти – діло Його рук. І тому Він приділяє тобі увагу й пам’ятає про тебе з любов’ю. Ти повинен довіряти «Божій пам’яті, яка не є «харддиском», який записує і зберігає всі дані про нас; Його пам’ять – ніжне й співтерпляче серце, яке радіє, коли повністю стирає з нас будь-які сліди зла» [1] . Бог не хоче рахувати твої падіння, а завжди допоможе тобі чогось навчитися із цих падінь. Бо любить тебе. Спробуй на якусь хвилину зануритися у тишу й дозволити Йому любити тебе. Спробуй зупинити всі внутрішні голоси та крики й на мить відчути себе в обіймах Його любові. 

116. Це любов, «яка не давить, не виключає, не змушує мовчати, не принижує і не зневолює. Це любов Господа – постійна, стримана й шаноблива, вільна і визволяюча, яка зцілює і піднімає. Це любов Господа, яка знає більше про здобутки, ніж про втрати, більше про примирення, ніж про заборони, більше про давання нових шансів, ніж про осудження, більше про майбутнє, ніж про минуле» [2]

117. Коли Бог в тебе щось просить або коли просто ставить тебе перед життєвими викликами, то надіється, що зробиш для Нього місце, щоб Він міг вести тебе вперед, мотивувати, розвивати. Якщо висловиш свої сумніви, то це Його не стурбує, Його турбує, якщо не розмовляєш із Ним, не відкриваєшся щиро на діалог із Ним. Біблія говорить, що Яків боровся з Богом (див. Бут. 32, 25-31), і це не віддалило його від Господнього шляху. Насправді сам Бог нас заохочує: «Ходіть же й розсудимось» (Іс. 1, 18). Його любов така дійсна, така справжня, така конкретна, що пропонує нам зв’язок, наповнений щирим і плідним діалогом. І насамкінець, шукай обійми свого небесного Отця в люблячих обличчях його хоробрих свідків на землі! 

 

Христос спасає тебе 

 

118. Друга правда: Христос з любові віддав себе самого повністю ради твого спасіння. Його розпростерті на Хресті руки – найцінніший знак товариша, здатного любити до кінця: 

«Полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1). 

Святий Павло сказав, що живе з довірою до любові, яка повністю себе віддала: 

«Живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2, 20). 

119. Цей Христос, який на Хресті визволив нас від наших гріхів, з цією самою силою повного самопосвячення продовжує ще й тепер нас визволяти й відкупляти. Поглянь на Його Хрест, притулися до Нього, дозволь Йому спасти тебе, бо «тих, які дозволяють Йому спасати себе, Він визволяє від гріха, смутку, внутрішньої пустки, самотності » [3] . А коли грішиш і віддаляєшся, то Він знову піднімає тебе силою свого Хреста. Завжди пам’ятай, що « Він прощає сімдесят раз по сім. Знову і знову бере нас на свої плечі. Ніхто не може відібрати в нас гідність, яку нам дає ця безмежна і непохитна любов. Він з ніжністю, яка ніколи не розчаровує і завжди повертає радість » [4]

120. Ми «врятовані Ісусом, бо Він нас любить і не може чинити інакше. Ми можемо робити Йому тисячі прикростей, але Він нас любить і спасає. Бо спасти можна лише те, що люблене. Бо перемінити можна лише те, що прийняте. Любов Господа більша від усіх наших протиріч, слабкостей і малодушності. Але саме через наші протиріччя, слабкості та малодушність Бог хоче написати цю історію любові. Він прийняв блудного сина і Петра після його зречення, Він завжди нас приймає, незважаючи на наші падіння, допомагаючи нам піднятися й стати на ноги. Бо справжнє падіння – зверніть на це увагу – справжнє падіння, яке може зруйнувати наше життя, – це залишатися на землі й не прийняти Його допомогу» [5]

121. Боже прощення і спасіння ми не можемо купити чи здобути своїми вчинками й зусиллями. Бог нас прощає й спасає безкорисливо. Його жертва на Хресті така велика, що ми не можемо й не мусимо за неї платити, лише повинні прийняти її з безмежною вдячністю й радістю, що Він любить нас так, що ми цього не можемо навіть уявити: «Бо він перший полюбив нас» (1 Йо. 4, 19). 

122. Молоді люди, яких любить Господь, які ж ви цінні, якщо Христос відкупив вас своєю дорогоцінною кров’ю! Дорогі молоді люди, ви «безцінні! Ви – не товар на продаж! Прошу вас, не продавайте себе, не дайте себе обдурити, не дайте себе поневолити колонізаційним ідеологіям, які втискають у наші голови ідеї, які, врешті-решт, чинять нас невільниками, узалежненими, невдахами у житті. Ви безцінні, ви повинні завжди повторювати: я – не товар на продаж, я безцінний. Я вільний, я вільний! Полюбіть свободу, яку вам пропонує Ісус» [6]

123. Глянь на розпростерті руки розіп’ятого Христа, дозволь Йому постійно спасати тебе. І коли йдеш сповідатися, то твердо вір у Його милосердя, яке звільняє тебе з провини. Споглядай Його кров, пролиту з великою любов’ю, і дозволь їй очистити тебе. У такий спосіб зможеш знову відновитися. 

 

Він живий! 

 

124. Але є ще й третя правда, невіддільна від попередньої: Він живий! Про це необхідно постійно нагадувати, бо ризикуємо сприймати Ісуса Христа лише як добрий приклад із минулого, як спомин, як когось, хто спас нас дві тисячі років тому. І це би не принесло жодної користі, бо ми би залишилися такими, як і були, це би нас не визволило. Той, хто наповнює нас своєю благодаттю, визволяє, перемінює, зцілює й потішає, живий. Це воскреслий Христос, наповнений надприродним життям, одягнутий у безконечне світло. І тому святий Павло сказав: «А як Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1 Кор. 15, 17). 

125. Якщо Він живий, то може перебувати в твоєму житті постійно, наповнюючи його світлом. У такий спосіб ніколи вже не будеш самотнім і опущеним. Навіть якщо всі тебе покинуть, то Він залишиться – як обіцяв: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20). Він наповнює усе своєю невидимою присутністю, і куди би ти не пішов – очікуватиме тебе там. Бо Він не лише приходив колись, але приходить тепер і буде приходити щодня, аби запросити тебе йти до нових горизонтів. 

126. Споглядай щасливого Ісуса, переповненого радістю. Радій зі своїм Товаришем-переможцем. Убили святого, справедливого, невинного, але Він переміг. Останнє слово не за злом. Також і в твоєму житті останнє слово не за злом, бо твій Товариш, який тебе любить, хоче перемогти в тобі. Твій Спаситель живий. 

127. Якщо Він живий, то це доказ того, що добро може знайти дорогу в нашому житті і що наші зусилля мають якесь значення. Отож ми можемо перестати жалітися й подивитися в майбутнє, бо з Ним це завжди можливо. І ми впевнені у цьому. Ісус вічно живий. Тримаючись Його, виживемо й подолаємо всі форми смерті й насильства, які приховуються на нашій дорозі. 

128. Будь-яке інше рішення буде слабким і тимчасовим. Можливо, що якийсь час приноситиме користь, але потім знову станемо беззахисними, покинутими, підданими життєвим негараздам. Натомість, разом із Ним серце закоріниться у глибокому захисті, який подолає все. Святий Павло говорить, що прагне з’єднатися з Христом, щоби «спізнати його й силу його воскресіння» (Фил. 3, 10). Ця сила також постійно об’являтиметься і в твоєму житті, бо Він прийшов, щоб дати тобі життя, «щоб достоту мали» (Йо. 10, 10). 

129. Якщо твоє серце зможе оцінити красу цього послання і захочеш зустрітися з Господом, прийняти Його любов і спасіння; якщо захочеш подружитися із живим Христом і почнеш розмовляти з Ним про конкретні справи свого життя, то це буде великий досвід, фундаментальний досвід, який підтримуватиме твоє християнське життя. Цей досвід ти зможеш також передати іншим молодим людям. Бо «християнська віра розпочинається не з етичного вибору чи великої ідеї, а з зустрічі з подією, з Особою, яка відкриває новий горизонт, і разом із ним – вирішальний напрямок» [7]

 

Дух дає життя 

 

130. У цих трьох правдах – Бог любить тебе, Христос – твій Спаситель, Він живий – з’являються Бог Отець і Ісус. Де є Отець і Ісус Христос, там також є і Святий Дух. Це Він стоїть позаду, це Він приготовляє і відчиняє серця на прийняття цього послання, це Він оживляє цей досвід спасіння, це Він допоможе тобі зростати в цій радості, якщо дозволиш Йому діяти. Святий Дух наповнює серце воскреслого Христа і стає джерелом твого життя. І якщо ти приймеш Святого Духа, то Він допоможе тобі глибше входити в серце Христа, щоби ти постійно зростав у Його любові, наповнювався Його світлом і силою. 

131. Щодня молися до Святого Духа за постійне відновлення в тобі досвіду великого послання. Чому ні? Ти нічого не втратиш, а Він може змінити твоє життя, може освітити тебе і направити у краще русло. Він тебе не калічить і нічого в тебе не відбирає, а тільки допомагає тобі у найвідповідніший спосіб знайти те, чого потребуєш. Потребуєш любові? Не знайдеш її в аморальній поведінці, використовуючи інших, намагаючись заволодіти ними чи панувати над ними. Знайдеш її у спосіб, який насправді дасть тобі щастя. Шукаєш інтенсивних переживань? Не зазнаєш їх, накопичуючи предмети, витрачаючи гроші, розпачливо ганяючись за справами цього світу. Якщо піддашся дії Святого Духа, то знайдеш їх у спосіб насправді красивий, який тебе задовольнить. 

132. Шукаєш пристрасті? Гарний вірш говорить: Закохайся (або дозволь закохатися), бо «ніщо не може бути важливішим від зустрічі з Богом. Тобто, закохатися в Ньому остаточно й повністю. Те, що ти любиш, захоплює твою уяву і позначається на всьому, що робиш. І саме це є вирішальним у тому, що тебе вранці піднімає з ліжка, як виглядають твої вечори і вікенди, що ти читаєш, з ким ти знайомий, що ламає твоє серце і що наповнює його радістю і вдячністю. Закохайся! Люби! Все зміниться» [8] . Любов Бога, яка охоплює пристрастю все життя, можлива завдяки Святому Духові, бо «любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5). 

133. Він є джерелом найкращої молодості. Бо той, хто покладає надію в Господові, «немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє» (Єр. 17, 8). У той час, коли «молодь утомлюється, знемагає» (Іс. 40, 30), ті, які покладають надію в Господові, «відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають» (Іс. 40, 31). 



[1] Гомілія під час Святої Меси на закінчення XXXI Міжнародного Дня Молоді в Кракові (31 липня 2016): AAS 108 (2016), 923. 

[2] Промова на відкриття XXXIV Всесвітнього Дня Молоді в Панамі (24 січня 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 25 січня 2019, ст. 7. 

[3] Апостольська Адгортація Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 1: AAS 105 (2013), 1019. 

[4] Там само, 3: 1020. 

[5] Промова під час Вігілії з молоддю на XXXIV Всесвітньому Дні Молоді в Панамі (26 січня 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 1 лютого 2019, ст. 13. 

[6] Промова на зустрічі з молоддю під час Синоду (6 жовтня 2018): L’Osservatore Romano, іспанською 12 жовтня 2018, ст. 6-7. 

[7] Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est (25 грудня 2005), 1: AAS 98 (2006), 217. 

[8] Pedro Arrupe, Enamórate