ТРЕТІЙ РОЗДІЛ  

ВИ – СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ БОГА  

64. Пригадавши Боже Слово, не можемо обмежитися лише тим, що молодь – майбутнє світу. Молодь – сьогоднішнє, вона збагачує світ своєю працею. Молода людина – вже не дитина, перебуває на такому етапі життя, коли починає приймати різні зобов’язання, разом із дорослими брати участь у розвитку родини, суспільства, Церкви. Але часи змінюються, виникає запитання: Яка сьогоднішня молодь, чим вона живе? 

Позитиви 

65. Синод визнав, що вірні Церкви не завжди приймають поставу Ісуса. Замість налаштування на уважне слухання молодих людей, «часто переважає тенденція давати готові відповіді й рецепти, не дозволяючи з’явитися новизні запитань молоді й не приймаючи їхніх викликів» [1] . З другого боку, якщо Церква залишає усталені схеми й відчиняється на відверте й уважне слухання молоді, то така емпатія її збагачує, бо «дає можливість молоді внести свій вклад у спільноту, допомагаючи їй відчинитися на нову чутливість і на нові запитання» [2] . 

66. Сьогодні ми, дорослі, спокушаємося складати список падінь і поразок сучасної молоді. Дехто буде нам аплодувати, бо виглядаємо фахівцями у знаходженні негативів та загроз. Але якими будуть наслідки такої постави? Щораз більше віддалення, менша близькість, менша взаємна допомога. 

67. Прозорливість тих, які вважаються отцями, пастирями чи провідниками молоді, має бути такою, щоб помітити маленький вогник, який ще палає, очеретину, яка виглядає надломленою (див. Іс. 42, 3), але ще не зламалася. Це здатність побачити дороги там, де інші бачать тільки мури, розпізнати можливості там, де інші бачать тільки загрози. Таким є погляд Бога Отця, здатного оцінити й плекати зерна добра, засіяні в серцях молодих людей. Серце кожної молодої людини слід вважати «святою землею», яка зберігає зерна божественного життя, перед якою ми повинні «зняти сандалі», аби змогти підійти й заглибитися в Таїну. 

Різні світи молодості 

68. Можемо попробувати описати риси сучасної молоді, але передовсім хочу нагадати одне зауваження Отців Синоду: «Сам склад Синоду показав присутність і вклад різних регіонів світу і висвітлив красу соборної Церкви. Незважаючи на зростаючу глобалізацію, Отці Синоду просили виокремити численні відмінності в контекстах і культурах, навіть в межах однієї країни. Світи молодості такі різноманітні, що в деяких країнах існує тенденція термін «молодість» вживати в множині. Окрім того, віковий діапазон, який розглядався Синодом (16-29 років), не однорідний, а складається із груп, які живуть у різних обставинах» [3] . 

69. Із демографічної точки зору в деяких країнах багато молоді, в той час як в інших країнах низька народжуваність. Але «інші відмінності історичні: країни і континенти з стародавньою християнською традицією, культура яких містить пам’ять, яку не можна втратити, відрізняються від країн і континентів з іншими релігійними традиціями, в яких християн мало і часом вони там недавно. Окрім того, існують території, в яких християнські спільноти й молоді люди, які до них належать, зазнають переслідувань» [4] . Треба також відрізняти молодь, «якій глобалізація пропонує великі можливості, від молоді, яка живе на дні суспільства або в сільській місцевості й страждає від наслідків виключення й позбавлення» [5] . 

70. Є багато інших відмінностей, які було би важко тут описати. І тому вважаю, що тут не має потреби представити повний аналіз ситуації молоді в сучасному світі – як вони живуть і що роблять. Але оскільки не можу нехтувати дійсністю, то коротко подам деякі зауваження, які з’явилися перед Синодом, і які я зібрав підчас Синоду. 

Різні ситуації молодих людей 

71. Молодь не є чимось, що можна абстрактно аналізувати. Насправді «молодь» не існує, існують молоді люди зі своїм конкретним життям. У сучасному мінливому світі багато молодих людей піддані стражданням і маніпуляціям. 

Молодь у світі, який у кризі 

72. Отці Синоду з болем наголосили, що «багато молодих людей живуть в умовах війни і зазнають насильства в незліченних і різних формах: викрадення, шантаж, організована злочинність, торгівля людьми, рабство, сексуальне використовування, зґвалтування тощо. Інші молоді люди, через свою віру, не можуть знайти собі місця в суспільстві й стають жертвами різних переслідувань – аж по смерть. Багато молодих людей, через відсутність альтернативи, стають злочинцями й насильниками: діти-солдати, озброєні бандитські формування, торгівля наркотиками, тероризм тощо. Таке насильство руйнує життя багатьох молодих людей. Надуживання і узалежнення, як насильство і злочини, також закінчуються для молодих людей тюрмою, а для деяких етнічних і суспільних груп – з обтяжливими наслідками» [6] . 

73. Багато молодих людей піддаються ідеологізації, використовуються і експлуатуються як «гарматне м’ясо» або як «штурмові бригади» для знищення, залякування або висміювання інших. Найгірше, що багато з них стали індивідуалістами, наставленими вороже й недовірливо до всього світу, і тому легко стають здобиччю дегуманізаційних проектів і деструктивних планів політичних груп чи економічних потуг. 

74. Але «в світі є багато молодих людей, які страждають від різних форм дискримінації та виключення з суспільства через релігійні, етнічні та економічні причини. Згадаймо про важку ситуацію підлітків і молодих дівчат, які вагітніють, велике число абортів, розповсюдження ВІЛ, різні форми узалежнення (наркотики, азартні ігри, порнографія тощо) і ситуацію дітей і підлітків вулиці, які не мають житла, родини й матеріальних засобів» [7] . А у випадку жінок спихання на дно суспільства подвійно болюче й важке. 

75. Не можемо бути Церквою, яка не плаче, бачачи ці трагедії своїх молодих дітей. Ніколи до них не звикнемо, бо хто не вміє плакати, не може бути матір’ю. Ми хочемо плакати для того, щоб суспільство також ставало більш материнським, щоб не вбивало, а вчилося давати життя, щоб було обітницею життя. Плачемо, думаючи про молодих людей, які вже померли від злиднів і насильства, і вимагаємо від суспільства вчитися материнської солідарності. Цей біль не зникає, а супроводжує нас, бо дійсність не можна приховати. Найгірше, що можемо вчинити, – прийняти пропозиції духа світу, які полягають у знеболенні молодих людей іншими новинами, іншими задоволеннями, буденними банальностями. 

76. Можливо, що «ми, в житті яких немає великих труднощів, не вміємо плакати. Деякі реалії життя можна побачити лише очима, наповненими слізьми. Прошу всіх задатися запитанням: Чи я вмію плакати? Чи я вмію плакати, коли бачу голодну дитину, наркозалежну дитину на вулиці, бездомну чи покинуту дитину, дитину, яку сексуально використовують, дитину, яку суспільство використовує як невільника? Чи, може, мій плач – це капризи того, хто хотів би мати більше?» [8] . Спробуй навчитися плакати на вид молодих людей, яким гірше від тебе. Милосердя і співчуття виражаються також через сльози. Якщо не можеш, то проси в Господа дар плакати, бачачи страждання інших. Коли зможеш плакати, тоді зможеш зробити щось іншим із глибини серця. 

77. Часом біль молодих людей дуже глибокий; цей біль неможливо виразити словами; цей біль ми відчуваємо як ляпас. Ці молоді люди лише можуть сказати Богові, як важко страждають, як важко їм йти вперед, бо вже ні у що не вірять. Але в цьому розпачливому воланні ми чуємо слова Ісуса: «Блаженні засмучені, бо будуть утішені» (Мт. 5, 5). Є молоді люди, які змогли піти по житті вперед, бо почули цю обітницю Бога. Щоби тільки біля молодої людини, яка страждає, була християнська спільнота, через яку ці слова виражаються жестами, обіймами і конкретною допомогою. 

78. Правда, що багаті допомагають, але часто за високу ціну. У багатьох бідних країнах економічна допомога деяких багатих країн чи міжнародних організацій зазвичай поєднана з прийняттям західних пропозицій щодо сексуальності, подружжя, соціального життя і справедливості. Така ідеологічна колонізація особливо шкодить молодим людям. Водночас бачимо, як деякі види реклами вчать людей постійно бути незадоволеними і розвивають культуру одноразового споживання, в якій самі молоді люди стають річчю одноразового споживання. 

79. Сучасна культура показує модель особи, тісно поєднаної з образом молодої людини. Красивий – це той, хто виглядає молодо, хто використовує косметичні засоби, які усувають сліди часу. Щоби продати товар, у рекламі постійно використовують молоді тіла. Модель молодості є моделлю краси, але будьмо обережні, бо це не послання для молоді. Це знак, що дорослі хочуть украсти молодість для себе, а не що шанують, люблять і піклуються про молодь. 

80. Деякі молоді люди «вважають традиційну родину тягарем і втікають від неї під натиском глобальної культури, яка часом залишає їх без орієнтирів. Натомість в інших частинах світу між молоддю і дорослими нема справжнього конфлікту між поколіннями, але існує взаємна відчуженість. Часом дорослі не намагаються або не вміють передати молоді фундаментальні цінності життя, або наслідують молодіжний стиль, розвертаючи стосунки між поколіннями в протилежну сторону. У такий спосіб стосунки між молодими й дорослими ризикують залишатися на емоційному рівні й не охоплювати виховний і культурний вимір» [9] . Скільки шкоди це завдає молодим людям, навіть якщо дехто цього не усвідомлює! Сама молодь звернула нашу увагу на те, що це сильно перешкоджає передачі віри «в деяких країнах, де немає свободи слова, і де молодим людям перешкоджають брати участь у житті Церкви» [10] . 

Прагнення, зранення і пошуки 

81. Молоді люди розуміють, що тіло й сексуальність мають важливе значення для їхнього життя й розвитку ідентичності. Але у світі, який надмірно наголошує на сексуальності, важко мати добрий зв’язок зі своїм тілом і спокійно переживати почуттєві стосунки. Через ці й інші причини сексуальна мораль часто «спричинює непорозуміння й відчуження від Церкви, яка сприймається як місце осудження й засудження». Водночас молоді люди виражають «виразне бажання дискутувати про справи, пов’язані з різницею чоловічої й жіночої ідентичності, про комплементарність жінок і чоловіків, про гомосексуалізм» [11] . 

82. У наші часи «розвиток науки і біомедичної інженерії впливає на сприйняття свого тіла, спонукає приймати ідеї, що тіло можна змінювати без обмежень. Можливість модифікувати ДНК, можливість вщеплювати в організм штучні елементи (cyborg), розвиток нейронауки – це великі ресурси, які також породжують антропологічні й етичні питання» [12] . Через них ми можемо забути, що життя – це дар, що ми обмежені створіння, які легко можуть використовуватися тими, які мають технологічну владу» [13] . «Також у деяких молодіжних середовищах поширюється захоплення ризиковими ситуаціями як способом перевірити себе самого, шукати сильних емоцій і привертати до себе увагу. […] Ця дійсність, на яку наражаються нові покоління, є перешкодою для спокійного дозрівання» [14] . 

83. Молоді люди несуть у собі також рани, втрати і глибоко закарбовані сумні спомини. Часто «це минулі поразки, нездійснені прагнення, досвід дискримінації та несправедливості, брак любові й акцептації». Окрім того «є ще моральні рани, тягар власних помилок, почуття провини за вчинені помилки» [15] . Ісус з’являється у страждання молодих людей, аби запропонувати їм свою дружбу, полегшення, допомогу зцілення, а Церква прагне бути Його знаряддям на цій дорозі внутрішнього відновлення і спокою серця. 

84. У деяких молодих людей бачимо прагнення Бога, навіть якщо Він не відповідає усім атрибутам Об’явлення. В інших можемо помітити мрії про братерство, і це вже не мало. Багато молодих людей насправді прагнуть розвивати свої здібності, щоб дати щось світові. У декого бачимо особливу творчу чутливість або пошуки гармонії з природою. Інші мають велику потребу спілкування. Багато молодих людей дуже бажають змінити своє життя. Це автентичні точки відліку, внутрішнє налаштування, яке очікує пробудження через слово, світло й заохочення. 

85. Синод в особливий спосіб займався трьома дуже важливими темами, письмові висновки яких я хочу зібрати, хоча ми повинні продовжувати займатися цими темами й розвивати нашу здатність відповідати адекватніше й ефективніше. 

Цифрове середовище 

86. «Цифрове середовище є рисою сучасного світу. Велика частина людства занурена в нього постійно й щоденно. Йдеться не тільки про «використання» засобів комунікації, але й про життя в цифровій культурі, яка сильно впливає на поняття часу й простору, на сприйняття себе самого, інших і світу, на спосіб спілкування, навчання, отримання інформації, входження в стосунки з іншими людьми. Підхід до дійсності, яка віддає перевагу образу перед слуханням і читанням, впливає на спосіб навчання й на розвиток критичного мислення» [16] . 

87. Інтернет і соціальні мережі створили новий спосіб спілкування і нав’язування контактів та «стали місцем, в якому молоді люди проводять багато часу і легко зустрічаються, хоча не всі мають до нього однаковий доступ, особливо в деяких регіонах світу. У будь-якому разі, вони дають надзвичайну можливість для діалогу, зустрічей і обміну думками між людьми, як і доступ до інформації та знань. Окрім того, цифрове середовище є критерієм участі в суспільно-політичній та громадській діяльності, і може полегшити поширення незалежної інформації, що дає можливість ефективно захищати найменш захищених людей через розголошення випадків порушення їхніх прав. У багатьох країнах Інтернет і соціальні мережі стали невід’ємною платформою, на якій можна зустріти молодих людей і залучати їх до діяльності та ініціативності – також і душпастирської» [17] . 

88. Але, щоб зрозуміти цей феномен цілісно, слід визнати, що він, як і вся дійсність людини, позначений обмеженнями і недоліками. Не можна плутати спілкування з самим лише віртуальним контактом. Насправді «цифрове середовище – це також простір самотності, маніпуляцій, експлуатації та насильства – аж до крайніх випадків dark web. Цифрові засоби комунікації можуть наражати на ризик узалежнення, ізоляції й поступової втрати контакту з конкретною дійсністю, перешкоджаючи розвиткові автентичних міжособових стосунків. За посередництвом соціальних мереж поширюються нові форми насильства, до прикладу, кібернасильство; через Інтернет також поширюється порнографія, сексуальне використання і азартні ігри» [18] . 

89. Потрібно пам’ятати, що «в цифрове середовище залучені великі економічні інтереси, здатні користуватися як непомітними, так і інвазивними способами контролювання, створюючи механізми маніпулювання свідомістю і демократичними процесами. Багато майданчиків часто заохочують до зустрічі осіб із подібними поглядами, перешкоджаючи конфронтації відмінних поглядів. Такі зачинені середовища сприяють поширенню фальшивої інформації, розпалюючи упередження і ненависть. Поширення fake news – це вираз культури, яка втратила почуття правди і підтасовує факти під партикулярні інтереси. Репутація осіб підлягає загрозі через спрощене судочинство online. Це явище стосується також Церкви та її пастирів» [19] . 

90. У документі, який перед синодом приготували 300 молодих людей, говориться, що «стосунки online можуть бути нелюдськими. Цифровий простір чинить нас сліпими до вразливості іншого й перешкоджає особистій рефлексії. Проблеми, такі як порнографія, руйнують у молодої люди сприйняття людської сексуальності. Технології у такому використанні створюють ілюзорну паралельну дійсність, яка ігнорує людську гідність» [20] . Занурення у віртуальний світ сприяє своєрідній «цифровій міграції», тобто відчуженню від родини, від культурних і релігійних цінностей, що, в свою чергу, вводить багатьох людей у світ самотності й створення нової ідентичності своєї особи – аж до втрати свого коріння, хоча фізично вони залишаються на тому самому місці. Нове й повніше життя молоді, яке спонукає шукати самоствердження своєї особовості, сьогодні зустрічається з новими викликами: інтеракцією між реальним і віртуальним світом, у який вони входять самі як на велетенський незнаний континент. Сучасна молодь – це піонери, які перші роблять синтез того, що особисте, з тим, що притаманне конкретній культурі, і з тим, що універсальне. Але це вимагає переходу від віртуальних стосунків до доброго й здорового спілкування. 

Мігранти як парадигма наших часів 

91. І як не згадати про велику кількість молодих людей, підданих міграції? Міграція – «не перехідний процес, а структурне явище. Міграції можуть відбуватися як у межах однієї країни, так і між різними країнами. Церква турбується в особливий спосіб тими, які втікають від війни, насильства, політичних чи релігійних переслідувань, природних катаклізмів, включаючи зміни клімату, і від крайньої бідності; серед них багато молодих людей. Узагальнюючи – вони шукають кращих можливостей для себе і своїх родин. Мріють про краще майбутнє й хочуть створити умови для його здійснення» [21] . Мігранти «нагадують нам про первісний аспект віри – бути «чужинцями на землі й захожими» (Євр. 11, 13)» [22] . 

92. Інші мігранти «приваблені західною культурою, але часто їхні очікування нереалістичні й наражають їх на великі розчарування. Торговці людьми, позбавлені моралі й часто пов’язані з наркокартелями й картелями, які займаються контрабандою зброї, використовують слабку ситуацію мігрантів, які на своєму шляху дуже часто зазнають насильства, работоргівлі, психічного й фізичного насильства та страждань, які неможливо описати. Слід зауважити особливу беззахисність неповнолітніх мігрантів, яких ніхто не супроводжує, і ситуацію тих, які змушені багато років перебувати в таборах для біженців або в транзитних країнах, і не мають можливості продовжувати навчання й використовувати свої таланти. У країнах, які приймають мігрантів, міграція викликає паніку й страх, які часто розпалюються й використовуються в політичних цілях. У такий спосіб поширюється ксенофобська ментальність замкнутості й зосередження на собі, на що потрібно рішуче реагувати» [23] . 

93. «Молоді мігранти віддаляються від середовища, з якого походять, і часто відчужуються від нього у культурному й релігійному аспектах. Ослаблюються також і спільноти, з яких вони походять, бо втрачають найбільш енергійних та ініціативних членів, і родини – особливо у випадках, коли один або обидва батьки мігрують, залишаючи своїх дітей. Церква відіграє важливу роль орієнтира для молоді з розбитих родин. Але історії мігрантів – це також історії зустрічей між людьми й між культурами; для спільнот і суспільств це можливість збагачення й інтегрального людського розвитку для всіх. З цієї точки зору ініціативи з боку Церкви щодо прийняття мігрантів грають важливу роль і можуть оживити спільноти, здатні реалізувати ці ініціативи» [24]. 

94. «Стосовно теми мігрантів, то завдяки різноманітному походженню Отців синоду Синод був зустріччю багатьох точок зору, особливо з країн, які мігранти покидають, і країн, до яких прибувають. Окрім того, звучав тривожний голос Церков, члени яких змушені втікати від війни та переслідувань, і які бачать у таких вимушених міграціях небезпеку для свого життя. Сам факт, що Церква охопила ці різноманітні точки зору, ставить перед нею вимоги бути в суспільстві пророчим голосом стосовно теми міграції» [25]. В особливий спосіб прошу молодих людей не піддаватися впливу тих, які настроюють їх проти молодих мігрантів, які прибувають у їхні країни, представляючи їх як небезпеку і як таких, які не мали би гідності, притаманної кожній людській істоті. 

Припинити будь-яке насильство 

95. Останнім часом нас рішуче попросили почути волання жертв різних видів насильства, вчиненого деякими єпископами, священиками, ченцями і мирянами. Ці гріхи породжують в жертвах «страждання, які можуть тривати впродовж усього життя і які неможливо зцілити жодними покаяннями. Це явище поширюється у суспільстві, також отруює Церкву й сильно перешкоджає їй виконувати свою місію» [26] . 

96. Правда, що «біда сексуальних надуживань над неповнолітніми, на жаль, є явищем, яке історично поширене в усіх культурах і суспільствах», особливо в родинах і різних закладах, і масштаби якого проявилися «завдяки зміні чуйності суспільної думки». Але «масштаби цієї біди, які підтверджують її загрозу для наших суспільств, не зменшують її потворність у Церкві» і «в виправданому людському гніві Церква бачить відображення гніву зрадженого й убичованого Бога» [27] . 

97. «Синод рішуче підтвердив зобов’язання прийняти суворі запобіжні заходи для уникнення цих злочинів, почавши від відбору й формації тих, яким довірять відповідальні й виховні завдання» [28] . Водночас не можна нехтувати рішенням застосовувати «потрібні процедури й санкції» [29] . І все це робити з благодаттю Христа. Назад повернення немає. 

98. «Є різні види надуживання: владою, грошима, сумлінням, сексуальні надуживання. Очевидною є потреба викорінити форми влади, які уможливлюють ці надуживання, і протидіяти браку відповідальності й прозорості, який супроводжував багато справ. Бажання влади, брак діалогу й прозорості, подвійне життя, духовна пустка і психічна слабкість – це ґрунт, на якому процвітає аморальність» [30] . Клерикалізм – постійна спокуса священиків, які інтерпретують «отриману послугу як владу, якою слід користуватися, а не як безкорисливе і великодушне служіння, яке слід пропонувати; і це веде нас до переконання, що належимо до групи, яка має всі відповіді й не потребує нікого слухати і вчитися» [31] . Без сумніву, дух клерикалізму наражає священиків втратити пошану до священної й невід’ємної цінності кожної людини й її свободи. 

99. Разом із синодальними Отцями хочу з любов’ю й визнанням виразити свою «вдячність тим, які сміливо повідомили про зазнану кривду; це допоможе Церкві зрозуміти те, що сталося, і потреба рішуче діяти» [32] . Але також заслуговує на особливе визнання «щире заангажування незліченного числа мирян, священиків, богопосвячених осіб і єпископів, які щодня чесно й віддано служать молоді. Їхня праця – це великий ліс, який тихо виростає. Також багато молодих людей, присутніх на Синоді, виразили вдячність тим, які їх супроводжували, й наголосили на великій потребі авторитетів» [33] . 

100. Дякувати Богові, що священиків, які вчинили ці страшні злочини, дуже мало, більшість священиків виконує свою послугу вірно й великодушно. Прошу молодих людей звернути увагу на цю більшість. У кожному разі, коли побачите священика, який сходить із дороги, бо втратив радість свого служіння і вже шукає емоційного задоволення і йде мильним шляхом, наберіться відваги нагадати йому про його обов’язки перед Богом і перед людьми, проголошуйте йому Євангеліє і заохочуйте його повернутися на правильний шлях. У такий спосіб дуже допомагатимете в фундаментальній справі: запобіганню повторення цих жахливих речей. Ці темні плями на тілі Церкви становлять також виклик для молодих людей, які люблять Ісуса Христа й Його Церкву, і можуть багато допомогти в лікуванні цих ран, якщо заангажують свою здатність відновлювати, протестувати, вимагати послідовності й свідчення, аби знову мріяти й творити. 

101. Це не єдиний гріх членів Церкви, історія якої має багато темних плям. Усі бачать наші гріхи; вони безжалісно відображаються на зморшках тисячолітнього обличчя нашої Матері й Учительки. Бо вона подорожує вже дві тисячі років, розділяючи «радості й надії, смуток і тривогу людей» [34] . І подорожує такою, якою є – без пластичних операцій. Церква не боїться показувати гріхи своїх членів, які часом дехто з них пробує приховати від яскравого світла Слова Євангелія, яке омиває і очищає. Вона також щодня з соромом повторює: «Помилуй м'я, Боже, з милости твоєї […] гріх мій завжди передо мною» (Пс. 51, 3.5). Але пам’ятаймо, що Матір в біді не кидають, а залишаються з нею, щоб вона завжди змогла видобути з себе силу й здатність почати все знову. 

102. У цій драмі, яка справедливо ранить нашу душу, «Наш Господь Ісус, який ніколи не залишає Церкву, дає їй силу й засоби для нової мандрівки» [35] . Отож, цей темний період «при цінній допомозі молодих людей може справді стати нагодою для історичної реформи» [36] , аби відчинитися на нову П’ятидесятницю й розпочати етап очищення і змін, який відновить молодість Церкви. Але молоді люди можуть допомогти ще більше, якщо у серці відчувають себе частиною «святого й терпеливого вірного Божого Люду, який підтримує й оживляє Святий Дух», бо «саме цей святий Божий Люд звільнить нас від чуми клерикалізму, яка є життєдайним середовищем для всього цього паскудства» [37] . 

Вихід є 

103. У цьому розділі я затримався над ситуацією молоді в сучасному світі. В наступних розділах розглянемо інші аспекти. Як я говорив раніше – не претендую подати вичерпний аналіз. Заохочую спільноти шанобливо й серйозно вивчати ситуації своїх молодих людей, аби розпізнати найвідповідніші шляхи пастирської праці. Але не хочу закінчити цей розділ, не сказавши декілька слів кожному з вас. 

104. Нагадую тобі про добру новину, подаровану нам на світанні дня Воскресіння: що з усіх темних і болючих ситуацій, згаданих вище, є вихід. До прикладу, це правда, що цифровий світ може наразити тебе замкнутися в собі, ізолюватися й піддатися порожнім задоволенням. Але пам’ятай, що є молоді люди, які навіть у таких царинах творчі й часом геніальні. Таким був молодий блаженний Карлос Акутіс. 

105. Він добре знав, що ці засоби комунікації, реклами й соціальних мереж можуть використовуватися для того, щоб учинити нас млявими, залежними від споживацтва й нових товарів, учуленими на пункті вільного часу й зачиненими в негативізмі. Але він зумів використовувати нові засоби комунікації для передачі Євангелія, для переказування цінностей і краси. 

106. Він не потрапив у пастку. Бачив, що багато молодих людей, які здавалися іншими, в дійсності ставали такими, як і всі, ганяючись за тим, що їм пропонували сильні цього світу через механізми споживацтва і одурманення. У такий спосіб не розвивають дари, дані їм Господом, не пропонують світові свої особисті й унікальні спосібності, які Бог прищепив кожному з них. І Карлос говорив, що «всі народжуються оригінальними, але багато вмирають фотокопіями». Не допусти, щоб це сталося з тобою. 

107. Не дозволь їм вкрасти в тебе надію і радість, не дозволь їм одурманити тебе й використовувати як знаряддя у своїх інтересах. Наберися відваги бути кимось більшим, бо твоє життя важливіше від якихось речей. Яка тобі користь від того, що щось будеш мати або вдавати з себе когось. Ти можеш стати тим, ким Бог, твій Творець, задумав тебе, якщо визнаєш, що ти покликаний до чогось більшого. Молися до Святого Духа й довірливо прямуй до великої мети – святості. У такий спосіб не будеш фотокопією. Будеш самим собою у всій повноті. 

108. І тому потрібно прийняти фундаментальний принцип: молодість – це не тільки біганина за проминаючим задоволенням і поверхневими успіхами. Для того, щоб молодість осягнула свою мету на життєвому шляху, повинна бути періодом щедрого дарування, щирої жертовності, важких посвячень, які чинять нас плідними. Як сказав великий поет: 

«Якщо для того, щоб отримати те, що я отримав, 

я спершу повинен був втратити те, що втратив, 

якщо щоби досягнути те, що я досягнув, 

я повинен був пережити те, що пережив. 

Якщо щоби тепер закохатися, 

я повинен був бути зраненим, 

то вважаю, що я вистраждав те, що повинен був вистраждати, 

що оплакав те, що повинен був оплакати. 

Бо після всього того я ствердив, 

що не можна радіти тим, чим я радів, 

якщо раніше цього не вистраждаємо. 

Бо після цього всього я зрозумів, 

що те, що розквітає на дереві, 

живе тим, що поховане під ним» [38] . 

109. Якщо ти молодий роками, але почуваєшся слабким, втомленим і розчарованим, то проси Ісуса, щоб відновив тебе. З Ним не втратиш надію. Проси Ісуса, щоб відновив тебе, також тоді, коли ти занурений у вади, злі схильності, егоїзм або хворобливу комфортність. Наповнений життям Ісус хоче допомогти тобі, щоб твоя молодість мала значення. У такий спосіб не позбавиш світ того, що тільки ти можеш йому дати, будучи винятковим і неповторним. 

110. Але також хочу нагадати тобі, що «коли ми відчужені від інших, то дуже важко боротися зі своєю пожадливістю, з пастками й спокусами диявола й егоїстичного світу. Нас так бомбардують, що якщо ми занадто ізольовані, то піддаємося цьому і легко втрачаємо почуття реальності й внутрішньої ясності, і падаємо » [39] . В особливий спосіб це стосується молодих людей, бо коли ви разом, то маєте подивугідну силу. Бо в спільноті ви здатні до великої жертовності ради інших і ради спільноти. А ізольованість вас ослабляє та наражає на найгірші нещастя наших часів. 

[8] Промова до молоді в Манілі (18 січня 2015): L’Osservatore Romano, іспанською 23 січня 2015, ст. 12. 

[9] DF 34. 

[10] Постанова досинодального Засідання для приготування XV Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду Єписпоків (24 березня 2018), I, 1. 

[11] DF 39. 

[12] Там само, 37. 

[13] Див. Енцикліку Laudato si’ (24 травня 2015), 106: AAS 107 (2015), 889-890. 

[14] DF 37. 

[15] Там само, 67. 

[16] Там само, 21. 

[17] Там само, 22. 

[18] Там само, 23. 

[19] Там само, 24. 

[20] Документ пресинодального Засідання для приготування XV Звичайної Генеральної Конференції Синоду Єпископів (24 березня 2018), I, 4. 

[21] DF 25. 

[22] Там само.  

[23] Там само, 26. 

[24] Там само, 27. 

[25] Там само, 28. 

[26] Там само, 29. 

[27] Промова на закінчення конференції на тему «Захист неповнолітніх у Церкві» (24 лютого 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 1 березня 2019, ст. 9. 

[28] DF 29. 

[29] Лист до Божого Люду (20 серпня 2018), 2: L’Osservatore Romano, іспанською 24 серпня 2018, ст. 6. 

[30] DF 30. 

[31] Промова на відкриття Генеральної Конгрегації XV Загальної Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів (3 жовтня 2018): L’Osservatore Romano, іспанською 5 жовтня 2018, ст. 10. 

[32] DF 31. 

[33] Там само.  

[34] ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція Gaudium et spes, про Церкву в сучасному світі, 1. 

[35] DF 31. 

[36] Там само, 31. 

[37] Промова на закінчення конференції на тему «Захист неповнолітніх у Церкві» (24 лютого 2019): L’Osservatore Romano, іспанською 1 березня 2019, ст. 10. 

[38] Francisco Luis Bernárdez, «Soneto», en Cielo de tierra, Buenos Aires 1937. 

[39] Апостольська Адгортація Gaudete et exsultate (19 березня 2018), 140.