Пункт 3. Вимагати від своєї душі, щоб вона звітувала від години пробудження аж до хвилини актуального іспиту, переглядаючи – година за годиною або одну пору дня за другою – спочатку думки, потім слова, і врешті вчинки – згідно з порядком, викладеним в частковому іспиті

Втор. 6, 4-9 : „4 Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! 5 І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! 6 І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. 7 І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. 8 І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. 9 І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх”.

Втор. 11, 13-20 : „13 І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею, 14 то Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний, і оливу свою. 15 І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби, і будеш ти їсти й наситишся. 16 Стере­жіться, щоб не було зведене ваше серце , і щоб ви не відступили, і не служили іншим богам, і не вклонялися їм. 17 А то запалиться гнів Господній на вас, і замкне небо, і не буде дощу, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам.18 І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив’яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов’язкою між вашими очима. 19 І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш. 20 І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх” .

Чис. 15, 38-41 : „38 Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку. 39 І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам’ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте, 40 щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога! 41 Я Господь, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, щоб бути вашим Богом. Я Господь, Бог ваш!”

Першу фразу цього тексту євреї писали на пергаменті, який вкладали у спеціальний футляр, що мав назву “мезуза” – одвірок, згідно місця його розташування: цей футляр євреї обов’язково прибивали до одвірків свої будинків. Таким чином, входячи і виходячи з дому, кожен єврей бачив мезузу і згадував те, що в ній знаходиться: люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! Перша і головна заповідь! Підсвідомо він робив іспит совісті : як я виконую цю заповідь. Отже, мезуза була постійним нагадуванням Божої заповіді або Божою вимогою. Бог домагався виключної і повної любові до себе: йдучи з додому і повертаючись додому, поміркуй, що діється в твоєму серці і в твоїй голові. Бог завжди повинен займати перше місце, і тому ти повинен виробляти постійну чуйність – якщо твоє серце , думки і бажання кудись відволікаються, ти повинен повернути їх до Бога.

Також мезуза нагадувала людині про те, що вона має виконувати усі заповіді Бога не лише по відношенню до своїх близьких, до членів своєї родини, а й по відношенню до всіх людей.

Дещо інші футляри, що мають назву “тефілін”, євреї накладають під час ранкової молитви на чоло та на ліву руку. Призначення їх теж саме – нагадувати Божі заповіді. Цій же меті слугують “цицит” – китиці, які розміщені у нижній частині особливої натільної сорочки і сплетені з білих та блакитних ниток. Сорочку одягають так, щоб китиці було видно з під верхнього одягу, як нагадування про виконання заповідей.

Третій пункт повного іспиту совісті спрямований, в першу чергу, на вироблення постійної чуйності людського серця. Людське серце  стає індикатором, що підсвідомо в будь-якій ситуації посилатиме до мозку сигнали – в твоїх почуттях, бажаннях і мисленні щось негаразд, ти мусиш над цим затриматись і поміркувати. І вже потім згадувати кон­кретні факти втрати духовної чуйності.

Мезуза, тефілін, цицит . Прип. 4, 12 : „Нитка потрійна не скоро пірветься!”

Я все віддав тобі в офіру,

Я кинув все тобі під ноги.

Собі лишив бесаги й ліру

І терном встелену дорогу.

Ярослав Лесів

Найважче аналізувати свій внутрішній стан саме духовним особам та побожним і богомільним християнам. Чому? Бо саме цій категорії людей дуже важко сприймати себе як грішників. „Шарль Пегі, великий навернений, пише: „Зустрічається неймовірне світло благодаті, що проникає до злої, а навіть зіпсованої душі. І бачиш спасенним того, хто видавався втраченим. Але ніколи ніхто не бачив просякнутим те, що вкрите лаком, щоб пропустило те, що не промокає, щоб пом’якшало те, що затверділо... Звідси походять такі численні нестачі ефективності благодаті, яка, маючи несподівані перемоги над душами найбільших грішників, часто не має впливу на так званих „порядних”. Так діється тому, що ці „порядні”, ці дорослі в євангельському сенсі не мають жодної нестачі, не були зранені, вони сильні, самодостатні, дорослі. „Вони не уявляють тієї відкритості, до якої приводить якась страшна рана, якесь незабутнє страждання, якийсь непереборний жаль, якийсь шрам, завжди погано загоєний, якась смертельна тривога, якась прихована гіркота, якась постійно маскована руїна, якась незагоєна рана. Не пропонують відкритості до благодаті, що є, по суті, гріхом. Оскільки вони не скалічені, то вже не піддаються скаліченню. Оскільки їм не бракує нічого, вони нічого й не отримують. Не можуть отримати те, що є усім. Сама Божа любов не виліковує того, хто не має ран. Самарянин підняв людину саме тому, що вона лежала долі... Отож, хто не впав, –  пише далі Пегі – ніколи не встане, а хто не був залитий потом, ніколи не буде обтертий”. Так звані порядні дорослі – непроникні для благодаті” [1] .