ДУХОВНІСТЬ - V. ПЛОДИ Part 1

У цьому розділі ми ще раз повернемося до Духовного Щоденника св. Ігнатія, задаючись питанням: Чи практика іспиту сумління щось змінила в житті Ігнатія 12 березня 1544? Що йому подарував Бог того дня через молитву іспиту сумління? Які були духовні плоди?

Відповідь на це питання ми вже отримали з наших попередніх роздумів. Роздумуючи в молитві про перебіг дня, св. Ігнатій помічає досвід духовних втіх і спустошень. Завдяки цьому може зрозуміти значення цього досвіду. Духовна втіха, особливо після внутрішньої боротьби, утверджує його в прийнятому рішенні, підтверджуючи, що воно походить від Бога [1]. У такий спосіб Ігнатій ясно й виразно бачить, що повинен робити у важливій для нього і його товаришів справі. Він вже має імунітет до майбутніх спокус ворога, який хоче, щоб він змінив рішення. Такі спокуси з’являються, але Ігнатій відкидає їх швидко й рішуче; залишається вірним отриманій благодаті. Інсайт у Божі наміри й вірність натхненням Святого Духа, отримані завдяки іспиту сумління, допомагають йому вести своїх товаришів з духовною впевненістю.

Роздуми св. Ігнатія про духовне спустошення, яке він переживав до і після меси, показують нам духовну нестабільність, яка панувала в його серці. Роздумуючи про причину свого спустошення, помічає її в прагненні, про яке знає, що воно не узгоджується з Божою волею. Також у цьому питанні, завдяки іспиту сумління, Ігнатій усвідомлює свій духовний стан. Знову визнає, що мусить діяти згідно з тим, що відкрив і зрозумів. Намагається позбутися цього прагнення; коли це зробив, то духовне спустошення замінюється духовною втіхою.

Завдяки уважному іспиту сумління св. Ігнатій помічає, куди його сьогодні веде Бог, отож помічає спокуси ворога, які цьому перешкоджають. Під час іспиту сумління бачить, які порухи серця має прийняти, а які відкинути. Оскільки роздумує про свій духовний досвід, то може знайти Бога цього дня й безпомилково за Ним йти. Молитва іспиту сумління дає йому ясність розпізнавання і здатність до рішучих духовних дій, потрібних у дану хвилину. Духовні плоди щоденного іспиту сумління стають благословенням для нього, для його товаришів, і для всього Божого Люду.

Подібно говорили особи, які ділилися зі мною досвідом іспиту сумління. Одна черниця, яка багато років молиться іспитом сумління, говорить:

«Іспит сумління подібний до малих реколекцій. Допомагає мені згадати те, що важливе. Допомагає мені впорядкувати шкалу цілей і завдань. Завдяки іспиту сумління пам’ятаю про найважливіше: Бог мене любить і створив мене з любові. Пам’ятаю, для чого існую: з огляду на щастя Бога, інших людей і моє щастя. Це усвідомлення спонукає мене діяти; проживаю цілий день у згідності з ним».

Заміжня жінка, розповідаючи про свій іспит сумління, описує його як молитву, яка допомагає їй зростати духовно:

«Не знаю, чи я могла би духовно зростати без іспиту сумління. Виконуючи його, усвідомлюю, як відповідаю на те, що діється в моєму житті. Якщо мої відповіді не властиві, що намагаюся зрозуміти – чому. Якщо я сумна, то намагаюся зрозуміти – чому. Завдяки іспиту сумління помічаю в своєму житті певні ситуації та тенденції, які повторюються».

Якийсь час вона думає, потім озвучує важливе твердження: «Без іспиту сумління я би тільки реагувала, а не відповідала на те, що діється упродовж дня».

Описуючи свій досвід, ця жінка торкнула глибоку правду про іспит сумління: він є молитвою постійного духовного зростання. Бог дав нам усім великий потенціал зросту життя вірою й любов’ю. Цей потенціал до певного часу може бути приспаний. Можемо сумніватися, чи в нашому випадку він взагалі можливий. Іспит сумління пробуджує в нас ці приспані можливості, вдихає в них нового духа й спрямовує їх до святості, до якої ми покликані і яку сила Божої благодаті може виробити в нашій людській природі [2]. Іспит сумління – це молитва «благословенного неспокою», про яку говорить Серен К’єркегор: є молитвою постійних пошуків глибшого зв’язку з Богом, який дає радість і безустанно відновлює наше духовне життя [3].

Священник, який з часів семінарії молиться іспитом сумління, говорить:

«Колись, виконуючи іспит сумління, я боровся з собою; частково це діється й тепер. Але тепер виразно бачу, як він мені допомагає. Хочу закінчити день із відчуттям, що помічаю присутність Ісуса, що бачу Його в ситуаціях прожитого дня, що знаю, в якій хвилині розминувся з Ним. Щораз краще вчуся іспиту сумління і розмовляю про це з духовним керівником».

Чоловік і дружина моляться іспитом сумління; говорять, що часто не виходять поза перший крок, тобто поза вдячність. Але коли подякують Богові за те, що зробив упродовж дня, то їм легше розмовляти про різні «важкі справи», зв’язані з особистим досвідом і подружнім життям. Він говорить, що під час іспиту сумління вчиться, як виражати свої особисті й духовні переживання собі самому й іншим людям. Вона це підтверджує й додає: «Бачу, що зрозуміла деякі речі. Можу помічати емоційні причини різних ситуацій. Якщо це вдається, то можу з ними справлятися. Часом не бачу все виразно в цей день, але за деякий час. Сьогодні щось бачу, завтра побачу більше».

Її чоловік продовжує: «Завдяки спільному іспиту сумління мій зв’язок з Богом і з жінкою стали нероздільними. Добро, яке мені дає Бог, і добро, яке дає мені дружина, міцно з’єднані». Вона підтверджує його слова власним досвідом, а він додає: «Почуття, що мене люблять, яке переживаю під час іспиту сумління, дає мені надію, потрібну для того, щоб говорити про справи, які можуть стати великою проблемою, ще до того, як вони нею стануть». Дружина коротко підтверджує: «Іспит сумління вчить нас, що ми – Божі діти».

Малі реколекції, усвідомлення найважливішого, усвідомлення, що мене люблять і що хтось може мене любити, духовний простір, в якому знаходимо вказівки до подальших дій, молитва духовного зросту, помічання в своєму житті ситуацій і тенденцій, які повторюються, – це відповіді на події, а не тільки реагування; молитва, в якій помічаємо присутність Ісуса й бачимо Його в ситуаціях прожитого дня, спосіб вираження переживань й поради досвідчених духовників, подружні розмови – це деякі з багатьох проявів надзвичайної плідності щоденного іспиту сумління.

Щоденна молитва іспиту сумління створює великий потенціал для духовного зросту. У цьому й наступному розділах покажемо тільки кілька способів здійснення цього духовного поступу.

[1] Пережита втіха цього дня була духовною втіхою, пережитою в Богові, на рівні віри.

[2] Про загальне покликання до святості говорить ІІ Ватиканський Собор: «Всі, хто є в Церкві… покликані до святості, згідно зі словами Апостола: «Це ж саме воля Божа: святість ваша» (1 Сол. 4, 3; пор. Еф. 1, 4)» (Lumen gentium, 39).

[3] «Віра означає цей благословенний неспокій, глибокий і сильний, який так сильно підштовхує віруючого вперед, що він не може нагріти собі місце в цьому світі… Бо віруюча людина не може сидіти без діла; як людина може спокійно сидіти з палицею прочанина в руці. Віруюча людина постійно в дорозі». Soren Kierkegaard, Gospel of Suffering, James Clarke @ Co, London 1955, p. 13.

<< Previous [1] 2 3 4 5 Next >>