<< Previous    1...   3  4  5  6  [7]    Next >>

Іспит сумління і духовний щоденник  

 

При храмі, в якому я часом служив святу месу, допомагала жінка, яка відкривала двері, коли я дзвонив. Вона мала сімдесят років, їй вже важко було ходити. Була жінкою глибокої віри, завжди усміхнена. Одного дня я набрався хоробрості й спитав її, як їй вдається завжди щиро посміхатися. Посміхнулася, почувши моє питання. 

Розповіла мені, що кілька років тому почала робити щось, що дуже змінило її життя. Це було дуже просте. Її знайома розповіла їй про свою звичку щовечора записувати п’ять речей, за які цього дня дякувала Богові. Їй це сподобалося й вирішила сама так робити. Спочатку знайти п’ять причин дякувати Богові було важко. За кілька місяців стало легше. Тепер, – додала зі своїм характерним усміхом, – помічаю їх безліч. Щоденно. 

Анна Морров Ліндберг пояснює, чому вирішила записувати думки, з яких пізніше виникла книжка Дар моря

«Спочатку я писала все це для себе, аби продумати певні схеми, які постійно повторювалися в моєму житті, і знайти свій індивідуальний пункт рівноваги в житті, в праці й у стосунках з іншими людьми. Оскільки я найкраще думаю з пером в руці, то почала писати спонтанно» [1]

В обох поданих свідченнях, як і в багатьох інших, знаходимо той самий принцип: записування свого внутрішнього досвіду допомагає краще його зрозуміти. Така звичка записування може також допомогти відкрити деякі взірці й структури досвіду, які ми в перебігу дня не помічаємо, але які за деякий час виразно вимальовуються в нашій свідомості. Одна жінка, яка записує в духовному щоденнику рефлексію над щоденними іспитами сумління, говорить: «Записування допомагає мені подивитися назад і через читання того, що я записала, задуматися над своїм духовним досвідом. Особливо допомагає мені тоді, коли приймаю якесь важливе рішення або помічаю певні тенденції, які щораз виразніше з’являються в моєму житті. Але пишу передовсім для того, щоб у такий спосіб впорядкувати свої думки». 

Запис в Духовному Щоденнику св. Ігнатія за 12 березня 1544 багато говорить про його практику ведення таких записів. У двох зошитах Духовного Щоденника Ігнатій описує свій духовний досвід річного періоду. Людовик Гонзальвес да Камара, якому св. Ігнатій диктував автобіографію, пише, що бачив Ігнатій з великою купою особистих нотаток в руках; Ігнатій прочитав йому тільки частину, але не дав йому їх в руки. Це свідчення показує, що сам Ігнатій вважав ведення духовного щоденника допомогою в розпізнаванні свого духовного досвіду. 

Деякі записи Духовного Щоденника дуже великі; в інші дні Ігнатій записував ледве кілька рядків, навіть один. Часом вживав скорочень. Але він не лише записував свій досвід; його редагування Духовного Щоденника показує, що він уважно й багаторазово перечитував записи щодо суттєвих питань і рішень – як, до прикладу, ці записки за 12 березня 1544. Перекреслені або замінені слова, місця з підкресленими фрагментами, які він хотів добре запам’ятати, копії текстів, які він записував на окремих листках, – усе це свідчить про уважне читання Духовного Щоденника автором. Сам факт ведення щоденника, як і постійне перечитування його, свідчать про важливість цієї практики для св. Ігнатія і про роль, яку вона відігравала в його устремлінні до постійного розпізнавання Божої волі й до постійного усвідомлення дії Бога в його житті [2]

-------------------------------------------------------- 

Духовні практики, з усім своїм багатством, 

дуже користають з періодичного відновлення. 

--------------------------------------------------------- 

Коментуючи Духовні Вправи, св. Ігнатій пише, що «тому, хто виконує вправи, потрібно порадити записувати свої думки й порухи» [3]. По-суті, такою була загальна практика давання й виконання ігнатіянських Вправ. Хосе Кальверас ТІ пише, що рефлексія над власною молитвою має велике значення для духовних Вправ (ДВ 77), і стверджує: «Просвічення, натхнення, плани і схильності можна записувати стисло, після попереднього глибокого продумання» [4]

Чи ведення щоденника корисне всім, які виконують іспит сумління? Ще раз слід наголосити, що на це питання неможливо дати одну, загальну відповідь. Тут відповідь також залежатиме від конкретних випадків. Але це питання заслуговує нашої уваги з огляду на досвід багатьох поколінь і свідчення традиції. 

Чи моя молитва іспиту сумління буде багатшою, якщо «записуватиму стисло» «просвічення, натхнення, плани і схильності», які переживаю, роздумуючи перед Господом над перебігом дня? Чи повернення до цих записів допоможе мені краще побачити, куди мене веде Бог в даний період життя? Чи ясніше помічатиму перешкоди, які можуть позбавити мене духовної енергії, потрібної, щоби йти за покликом Бога? Чи записування свого досвіду і читання цих нотаток допоможе мені вибирати засоби, завдяки яким зможу на них відповісти? Чи така практика покаже як духовному керівникові, так і особі, яку він супроводжує, на що слід звернути увагу в духовних розмовах? 

Відповідаючи на ці запитання, можемо звернутися до відомих нам джерел, вказаних св. Ігнатієм: до досвіду, рефлексії над досвідом, розмов із тими, які нас супроводжують у духовній мандрівці. 

 

Періодична віднова іспиту сумління 

 

Останні роздуми – над досвідом людей, відданих поглибленню духовного життя, які витривало моляться іспитом сумління вже багато років. Дехто з моїх співрозмовників, наголошуючи на значенні цієї молитви, водночас висловив прагнення продовжити її з новою, свіжою енергією. Однією з причин цього прагнення, інспірованою благодаттю, може бути бажання зростати в молитві іспиту сумління й факт, що вони тепер готові молитися іспитом сумління на глибшому рівні. 

До цієї ситуації можна застосувати певний загальний принцип, який стосується всього життя молитви: духовні практики, з усім своїм багатством, отримають користь від періодичної віднови. Особливий час реколекцій, читання або слухання духовних текстів, участь у молитовних групах, розмова з друзями, ділення своїм досвідом з духовним керівником: існує багато способів такої періодичної віднови, яка підтримує постійний зріст життя молитви. Якщо час від часу вибираємо якийсь духовний метод, який в особливий спосіб сприяє відновленню нашої молитви іспиту сумління, то це допоможе їй зберігати живучість й поглиблюватися. Мігуель Анхель Фіоріто ТІ радить, щоби принаймні раз у житті виконати реколекції, повністю зосереджені на молитві іспиту сумління в світлі всього багатства ігнатіянської традиції [5]. Це лише одна з багатьох можливостей відновлення молитви іспиту сумління. 

Під час такої віднови можемо відкрити різні виміри іспиту сумління або поглибити свої знання на цю тему. Роздумуючи над своїм іспитом сумління, можемо помітити нові перспективи й отримати нову енергію, потрібну для росту цієї молитви. Один із повчальних досвідів, який я отримав під час розмов, зв’язаних з працею над цією книжкою, було відкриття, що всі мої співрозмовники після закінчення розмови звірялися, що вже саме озвучення свого іспиту сумління дало їм нове бачення цієї молитви і знову збуджувало прагнення її практикувати. Чи ми можемо знайти спосіб для періодичної віднови, яка зміцнить нашу молитву іспиту сумління? Не виключено, що креативні роздуми над такими можливостями сприятимуть розвитку іспиту сумління. 



[1] Anne Morrow Lindbergh, Gift from the Sea, Pantheon Books, New York 1955, p. 9. 

[2] Ignacio Iparraguirre SJ, Candido de Dalmases SJ (red.), San Ignacio de Loyola: Obras Completas, p. 338-340; Miguel Angel Fiorito SJ, La lucha en el Diario Espiritual, “Boletin de Espiritualidad” 59 (1978), p. 7-8. 

[3] Second Directory of St. Ignatius, в: Martin Palmer SJ, On Giving the Spiritual Exercises: The Early Jesuit Manuscript Directories and the Official Directory of 1599, p. 13. Пор. також пораду, яку у 1587 дав Лоренс Ніколай ТІ: «Заохочую їх записувати свої святі рішення, просвічення й побожні почуття разом із раціями й мотивами. Вони повинні кількома словами схопити найважливіші плоди вправ, аби пізніше використовувати їх для віднови духу». Слід також зауважити, що в своїх «додаткових настановах» щодо щоденного часткового іспиту сумління св. Ігнатій виразно заохочує записувати досвід за допомогою спеціальних ліній, вважаючи, що це допоможе реколектантові в молитві (ДВ 28-31). 

[4] José Calveras SJ, Práctica de los Ejercicios Intensivos, Editorial Balmes, Barcelona 1952, p. 120. 

[5] Miguel Angel Fiorito SJ, La conciencia y su examen, p. 41. 

<< Previous    1...   3  4  5  6  [7]    Next >>