ВВЕДЕННЯ
Духовне питання
Політ тривав шість годин; залишилося ще три години. Час спокійно минав на читанні книжки. Там було речення: «Зв’язок з Богом зростає через взаємне самооб’явлення» [1]. Я відразу перестав читати. Ще не розуміючи чому, відчув, що це речення дуже важливе. Я відклав книжку й до самої посадки роздумував над цією фразою. Речення, яке мене так заінтригувало, говорило про зв’язок. Знаю, що якщо хтось би мене запитав: «Що в твоєму житті найважливіше?», то я би відповів, що це зв’язок з Богом і з іншими людьми (Мр. 12, 29-31). Це речення говорило про «зв’язок з Богом», про найфундаментальніший зв’язок – основу всіх інших зв’язків. Ці сім слів обіцяли дати знання про щось, що я хотів знати: про розвиток моїх стосунків з Богом. Обіцяли показати як цей розвиток об’являється. Я зрозумів, що речення, яке щойно прочитав, говорить про щось суттєве для мого життя. Вони говорили, що розвиток стосунків з Богом здійснюється «через взаємне самооб’явлення». Літак долав десятки й сотні кілометрів до мети, а я все ще думав про те, що прочитав. Самооб’явлення мало би бути дорогою до розвитку стосунків з Богом. Що більше, якщо ці стосунки повинні розвиватися, то самооб’явлення повинно бути взаємним. В моїх голові почало нуртувати багато питань: - Як відбувається самооб’явлення прихованого Бога (Іс. 45, 12)? - Де слід шукати самооб’явлення Бога? - Звідки знатиму, що знайшов його? - Звідки знатиму, що зрозумів його правильно? Мені вдалося, до певної міри, відповісти на ці питання. Бога, який себе об’являє, можна знайти на сторінках Святого Письма, у Церкві, в сотвореному світі, який нас оточує; Бог проявляється через людей і події нашого життя, хоча промовляє як «лагідний вітерець» (1 Цар. 19, 12), відчутний у наших серцях. Але залишилися інші питання. Так, Бог об’являється, але чи ми уважно вдивляємося в Його об’явлення? А може – як учні на шляху до Емаусу (Лк. 24, 13-35) – стоїмо перед Богом, який нам об’являється, і не впізнаємо Його? Може не розуміємо, що Бог нам говорить? Чи наші очі достатньо розплющені, аби помітити його присутність і його об’явлення (Лк. 24, 31)? Коли я думав про другу сторону взаємного самооб’явлення, то ці питання також виявилися актуальними: - Наскільки я сам відкрився перед Богом? - Чи я хотів повністю відкритися перед Ним, показуючи Йому своє єство? - Чи є в мені опір, який не дозволяє мені відкритися перед Богом? - Якщо так, то чи я знаю, в чому він полягає? - Чи я думав про те, як відповісти на самооб’явлення Бога? Чи думав, що може полегшити відповідь на його самооб’явлення? Чи задавався питанням, що мені перешкоджає відповісти? Я знав, що це важливі питання і що якщо хочу розвивати стосунки з Богом, то мушу відповісти на них. Відповіді повинні бути теологічно правильними, але це ще не все. Мушу також знайти їх в конкретному, щоденному досвіді, яке ми називаємо «духовним життям». Ця книжка присвячена саме таким питанням. Вона говорить, як знаходити конкретні відповіді. Я розглядаю в ній певний спосіб молитви, який розплющує наші очі на щоденне самооб’явлення Бога і щораз краще показує нам сенс наших власних відповідей. Розуміючи їх щораз краще, можемо щораз вільніше відповідати на самооб’явлення Бога і зміцнювати зв’язок із Ним. У такий спосіб знаходимо дорогу до того, чого найбільше прагне наше серце: до зростання любові, як з’єднує нас с Богом (Пс. 63, 1), а через Нього – з Божим Народом. -------------------------------------------------------- Що таке іспит сумління? Як ним молитися? Чи він мені допоможе? --------------------------------------------------------- У нашій духовній традиції цей спосіб молитви називаємо іспитом сумління. Іспит сумління в особливий спосіб поєднується із постаттю св. Ігнатія Лойоли (1491-1556), який в цій царині мав багатий досвід й уміло навчав іспиту сумління інших, хоча не він його започаткував і не він перший ним молився. Але в цій книжці Ігнатій Лойола буде нашим духовним провідником.
Практична книжка
Ця книжка для тих, які не знають ще молитви іспиту сумління і хотіли би на цю тему чогось довідатися. Це також книжка для тих, які вже знають цю практику й хотіли би зрозуміти її краще. Ця книжка як для тих, які хочуть чогось навчитися про іспит сумління, так і для тих, які хочуть вчити інших іспиту сумління. Що більше, ця книжка для тих, які хочуть молитися іспитом сумління: які хочуть почати молитися ним і які хочуть поглибити цей вид молитви, навіть якщо виконують іспит сумління багато років. Ця книжка практична. Намагається відповісти на питання типу: Чим є іспит сумління? Як ним молитися? Чи мені допоможе? Чи він можливий у моєму забіганому житті? Що допоможе ним молитися? Які перешкоди мене чекають у практикуванні іспиту сумління? Чи можу їх подолати і як? Які духовні плоди іспиту сумління? Розпочинаю від обговорення прагнення любові й щораз глибшої єдності з Богом – це відсилає нас до прагнення молитви іспиту сумління (розділ І). У цьому питанні я поділюся особистим досвідом, який спонукав мене написати цю книжку. Також розгляну досвід св. Ігнатія стосовно іспиту сумління, який він описує в Духовному Щоденнику. Розглянувши фундаментальні питання, перейду до практики іспиту сумління, показуючи, як ним молитися в щоденному житті (розділ ІІ). У цьому розділі представлю кожний із п’яти пунктів окремо, а потім покажу їх разом як одну еластичну цілість. Духовне зростання через іспит сумління залежить від чогось більшого від п’яти пунктів. Розвиткові молитви іспиту сумління допомагають різні додаткові духовні практики, якщо їх мудро допасувати до особистої ситуації. В наступній частині книжки (розділ ІІІ) представлю умови, які покращують практику цієї плідної молитви. Кожний справжній і тривалий зв’язок любові вимагає часом відваги, завдяки якій ми спроможній нав’язати цей зв’язок. Іспит сумління, як молитва глибокого зв’язку, в різних ситуаціях може вимагати такої відваги. Роздумам про те, коли так діється і як Бог кличе нас зростати через таку відвагу, присвячена наступна частина книжки (розділ IV). Блаженна духовна віднова, щоденний зріст єдності з Богом, краще вміння служити й багато інших дарів благодаті випливають із щоденної молитви іспиту сумління. В останній частині книжки опишу духовні плоди, які Бог нам дарує через цей вид молитви (розділ V).
Досвід іспиту сумління
У роздумах на тему іспиту сумління зосереджуся в особливий спосіб на досвіді цього виду молитви. Іспит сумління глибоко закорінений у Святому Письмі й у християнській духовній традиції. І до цих основ буду часто повертатися. Опираючись на них, покажу справжню практику іспиту сумління – найважливішу тему цієї книжки, – часто звертаючись до поєднаних з нею конкретних переживань і досвіду. Подаватиму приклади, користуючись різними джерелами. Одним із джерел будуть вибрані твори авторів, які займаються духовністю. Найважливішим із них, очевидно, є сам св. Ігнатій, який описав свій досвід у Духовному Щоденнику й в інших творах. Також цитуватиму багатьох інших авторів – як давніх, так і сучасніших, і серед них: св. Бернарда з Клерво, св. Терезу з Лізьє, Жульєна Гріна і Генрі Ноуена. Інший вид джерел – це описи досвідів, які я назвав «прикладовим досвідом». Цей вид опису досвідів подаю в другому розділі, присвяченому практиці іспиту сумління, показуючи суть кожного з п’яти кроків. Під словом «прикладовий» розумію наступне: я надав імена кожній із «осіб», про які згадую (до прикладу, в третьому розділі говорю про Джіну і Тома), але опис досвіду не стосується реальних людей з цими іменами, а використовую досвід багатьох людей, яких я зустрічав упродовж двадцяти п’яти років, виконуючи послугу духовного керівника, проводячи реколекції й займаючись духовною формацією в загальному розумінні. Подані описи стосуються справжнього досвіду і відображають дуже реальні духовні ситуації. Кожний опис зосереджується на одному з пунктів іспиту сумління й служить для його ілюстрації. Більшість поданих описів походить із розмов з особами, які поділилися зі мною своїм досвідом іспиту сумління й дозволили мені використати їх у книжці. Кожний досвід подаю за виразною згодою особи, яка про нього розповідає, старанно зберігаючи таємницю. І тому цитую їх, не подаючи імен: пишу про них загально, окреслюючи зазвичай їх стан чи покликання. До прикладу, говорю про «заміжню жінку», про «священника», про «черницю», про «мужчину», про «подружжя» тощо. Свідчення цих людей збагатили мою книжку, за що їм дуже дякую. Праця над книжкою була для мене часом благодаті, бо я довідався про іспит сумління того, чого не сподівався відкрити, починаючи працю над проектом. Рефлексія, дисципліна писання книжки і особливо свідчення багатьох людей, відданих поглибленню молитви іспиту сумління збільшили мою пошану до нього й спричинили, що сам хочу вдосконалювати цей вид молитви. Дякую Богові за цей дар. Надіюся, що зможу поділитися ним із читачами.
Схема іспиту сумління
Ця схема спирається на текст іспиту сумління св. Ігнатія Лойоли з книжки Духовні Вправи. Подаю її на початку як введення до подальших роздумів. Ті, які присвоять зміст цієї книжки, зможуть використовувати цю схему як допомогу в молитві іспиту сумління.
Перехід : Приступаючи до іспиту сумління, усвідомлюю, що Бог дивиться на мене з любов’ю.
Перший крок: Вдячність. Згадую все, що мені сьогодні подарувала Божа любов, і дякую Богові за його дари.
Другий крок: Прохання. Прошу про розпізнавання і силу, завдяки яким іспит сумління стане ділом благодаті, плоди якої перевищують мої людські можливості.
Третій крок: Рефлексія. Стаючи перед Богом, усвідомлюю події дня. Згадую порухи серця й думки, якими мене сьогодні обдарував Бог. Усвідомлюю також порухи й думки не від Бога. Роздумую про вибори й помічаю свою реакцію на них. Роздумую про перебіг усього дня.
Четвертий крок: Прощення. Прошу про дотик Бога, який прощає і зціляє, який з любов’ю і пошаною знімає з мого серця тягар.
П’ятий крок: Постанова поправи. Думаю про завтрашній день і, стоячи перед Богом, планую конкретно, як його пережити згідно з наміром Божої любові, яка прагне формувати моє життя.
Перехід: Усвідомлюючи присутність Бога, молитвою закінчую іспит сумління. [1] Maureen Conroy RSM, The Discerning Heart: Discovering a Personal God, Loyola University Press, Chicago 1993, p. 62.
| ||