о. Мечислав Кожух ТІ  

Людська і релігійна зрілість у світлі фундаменту вправ 

         Людська зрілість – зрілість у широкому розумінні. Релігійна зрілість – специфічна людська зрілість, що вводить нові елементи в мислення і життя людини. 

         І. ПРОБЛЕМАТИКА ЗРІЛОСТІ І ФУНДАМЕНТ ВПРАВ 

         Св. Ігнатій назвав Духовні Вправи «найкращим засобом» для зростання в служінні Богові. Той засіб міг бути використаним і благодать могла діяти тоді, коли реколектант був добре приготований до Вправ. Приготування можна виразно поєднати з Засадами й Основами (Фундаментом) – це ніби вступний екзамен для входження у практику реколекцій. 

         Св. Ігнатій надавав приготуванню великого значення. Наприклад, о. Петро Фавр хотів робити Вправи у 1529 р., але св. Ігнатій відмовив йому, даючи лише деякі загальні вправи. О. Куссон пояснює це тим, що Ігнатій прагнув, щоб Фавр спершу осягнув більший внутрішній спокій, більшу зрілість. Приготування Фавра тривало 4 роки. Подібне приготування мав також св. Франциск Ксаверій. 

         Можна стверджувати, що зрілість поєднується з вимогами Фундаменту. Вправи служать «впорядкуванню життя». Фундамент – основа Вправ, а Вправи – розвиток і реалізація Фундаменту. І тому Фундамент – це не тільки одна з вправ на початку першого тижня, а повинен бути пережиттям основних правд, які будуть розвиватися на протязі чотирьох тижнів. Фундамент являє собою синтез настанов, які реколектант повинен засвоїти перед початком Вправ: напрямок мислення, світобачення, ставлення до життя і до Бога. 

         Аналізуючи зміст Фундаменту, відкриваємо в ньому елементи зрілості, необхідні для виконання Вправ. 

         1. Людина не є центром себе самої 

         Той, хто усвідомив і прийняв цей факт, знає, що інші люди і світ існують незалежно від нього. Таку людину можна назвати зрілою. Вона знає, що не зачинена герметично в собі, а піддана процесам становлення, які відбуваються через виходження з себе і приєднання до чогось, що існує поза нею, що її переростає. У цій творчій еволюції відкриваються почуттєва диспозиційність, долання свого еготизму й егоїзму, стала інтеракція з реальним, а не уявним світом. Без такої постави людина перебуває в дефензиві, тут немає можливості росту. Гордон В. Олпорт пише: «Зрілість зростає поступово, в міру того, як центр наших зацікавлень відривається від нас самих, від нашого тіла й переноситься поза нас. Усі ми любимо самих себе, але щойно поширення свого «Я» на інші сфери життя, що перебувають поза нами, є справжньою ознакою зрілості». 

         Нарцистична особа, зосереджена на собі, в обороні перед оточенням, зачинена, неспроможна виконувати ігнатіанські реколекції. Цю глибоку правду людського життя св. Ігнатій виражає словами: «Людина створена ДЛЯ ТОГО…» (ДухВпр. 23). В іншому місці: «Кожен має подумати про те, що сягне поступу в усіх духовних справах настільки, наскільки позбудеться любові до себе самого, власної волі та вигоди» (ДухВпр. 189). 

         2. Людина реалізує себе тоді, коли відчиняється на реальний світ 

         Св. Ігнатій говорить про це стисло: «людина створена». Ніхто не є автором себе самого, тобто отримує себе від когось. О. Денніс Васс ТІ, відомий французький психіатр, називає людину «прагненням Іншого». Зріла особа – та, яка «прагне», яка носить у собі рану, яка загоїться лише в автентичній зустрічі, народженій з прагнення. В цьому аспекті зрілості торкаємо виміру відчуття краси, іншості, чогось нематеріального. Усвідомлення, що людина не є центром для себе і для інших, повинно набрати виміру глибини зв’язку з Іншим. Цінність людини полягає не в тому, що вона робить, а в тому, яке займає становище. Відчинення є умовою актуалізації внутрішнього потенціалу. 

         3. Людина повинна бути безпристрасною до створінь 

         Зрілість – це мудрість у ставленні до існуючого світу і, водночас, - не ототожнення особистої гідності з вартостями світу. Автор Вправ у Фундаменті цю мудрість називає безпристрасністю. Незрілість під цим оглядом можна ототожнити з комплексом неповноцінності. Людина з убогим образом себе самої прагне знайти свою вартість поза собою. Це можуть бути матеріальні речі, але також і духовні – освіта, знання тощо. Невпорядкування у цій царині унеможливлює виконувати Вправи, які перетворюються на наступний елемент пошуку своєї вартості. 

         4. Людина повинна мати динамізм «magis – більше, краще, устремління до більшого і кращого» 

         Зріла людина живе теперішнім, дуже швидко відновлює свої сили, динамічно користується різноманітними засобами, реалізує поставлену ціль, наближається до визначеної мети. Ігнатій називає таку поставу «magis», вона містить у собі також здатність оцінювати, орієнтуватись і вибирати. Люди з комплексом неповноцінності хапаються усього без вибору, і тому змучені й розбиті. 

         Зроблений аналіз тексту Фундаменту в аспекті загальної зрілості дозволяє зробити паралельний аналіз в аспекті релігійної зрілості. 

         1) Як у людській зрілості суттєвим є усвідомлення і пережиття людиною, що вона є центром для себе самої, так у релігійній зрілості інтеграція цієї істини поєднується з автентичним поняттям Бога. Тут відбувається потужна інтеракція між образом себе самого і образом Бога; автентичний образ Бога виявляє справжній образ себе самого. Релігійно зріла людина визнає Бога своїм творцем, і прагне Його «хвалити, поклонятися і служити». Бог не являється людині як «Бог для людини», але людина визнає, що покликана вийти до Бога. Тут реалізується мета і суть відкриття людини: зустріч з Богом як джерелом свого існування і всього. Осягнення такої саморелятивізації є цінним здобутком, людина вже не ставиться до Бога інфантильно – як до золотої рибки, яка повинна виконувати її бажання. 

         2) Відкриття, про яке говорить другий пункт, в аспекті релігійної зрілості є черпанням буття з Бога. Воно набирає виміру «релігійної здатності», певного зосередження на Богові. І тут виникає велика трудність, якась загадка людського серця; тут необхідно взяти під увагу почуттєвий елемент; Бога недостатньо пізнати, щоб відчинитися на Нього, недостатньо мати правдивий образ Бога, щоб у Нього повірити. 

         Залишаючи цю проблему на боці, наголошуємо на великому значенні, яке Ігнатій надає відношенню людини до Бога і до створіння. Єдиний шлях людини до Бога проходить через створіння. Пошуки Бога, віра в Нього, - це щоденний голод зрілого християнина; це все реалізується через контакт з навколишньою дійсністю. Людина повинна любити створений світ, але не може на ньому затриматись, повинна йти до Бога. Релігійно зріла людина не живе крайнощами: з одного боку, не абсолютизує створений світ, з другого – не втікає в фальшивий спіритуалізм. Живе в справжньому контакті з тим, що походить з Божих рук, створіння вважає даром, яке допомагає йти до Творця. 

         3) В світлі релігійної зрілості найглибшого виміру набирає також безпристрасність – повне розуміння цілеспрямованості людини і створінь у реляції до Бога. Безпристрасність стає основою реалізації цілеспрямованості людини – відкриття не тільки людини, але й створінь, які включені у той самий порядок, що прямує до Бога. 

         4) Динамізм – вміння вибирати найкращі та найвідповідніші засоби для реалізації мети. 

ІІ. РОЗУМІННЯ ЛЮДСЬКОЇ І РЕЛІГІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ 

         Людська зрілість поєднується з фізичним розвитком людини і її входженням в суспільство; вона є критерієм якості буття людино. Дитинство і підлітство – періоди інтенсивного формування особистості. 

         Видимим показником людської зрілості є почуттєва зрілість, яка найбільше об’являється у конфліктних ситуаціях. Людська зрілість найбільше проявляється у трьох сферах людського життя: праця, міжособові стосунки й етично-релігійні цінності. Показником зрілості є здатність реалізувати ціль. 

         Розрізняємо чотири ступені людської зрілості. 

         1. Особа ніколи не панує над конфліктом і ніколи не реалізує поставлену перед собою мету. 

         2. Рідко реалізує поставлену перед собою мету. 

         3. Часто реалізує поставлену перед собою мету. 

         4. Майже завжди реалізує поставлену перед собою мету. 

         Перший і другий рівні зрілості недостатні для Вправ. Люди першого і другого рівня здаються відповідальними, бо бачимо в них великі прагнення. Але вони здоміновані своїми емоціями і швидко вигасають. Слід розпізнати, чи великі прагнення не є втечею від праці і сірої буденщини. Людина, готова до Вправ, - це людина четвертого рівня зрілості. 

         В рефлексіях над релігійною зрілістю головним є питання про автентичність життя любов’ю тощо. Живучи релігійними вартостями, ми схильні до ілюзії, до фальшивого оцінювання нашого ставлення до них. 

         1) Життя вартостями на засаді подобатися. Людина приймає якусь вартість і виражає її конкретною поведінкою, але робить це з огляду на нагороду або зі страху перед покаранням. Мотивація підсвідома, невидима. В цьому випадку внутрішнє навернення не відбулося, є тільки тренування, входження в певні зовнішні форми, але не в духа, що повинен виражатися тими формами. Цю поставу проявляють психічно слабкі люди, її можуть провокувати авторитарні керівники. Людина несвідомо підпорядковується суспільним стандартам, які від неї вимагаються. При зміні зовнішньої ситуації, коли авторитарність керівника зникає, - проявляються справжні мотиви людської поведінки. Незрілість проявляється також і в важких ситуаціях. 

         2) Життя вартостями на засаді зовнішньої ідентифікації. Людина шукає себе, своє покликання, хоче «бути кимось», шукає взірців до наслідування, тому ототожнюється з особою чи групою. Можна наслідувати спосіб життя іншої людини або жити так, як вимагає група, але при цьому не розуміти сенс свого життя. Коли вплив особи або групи зникає, то спосіб життя людини розвалюється. Мотиви також неусвідомлені, внутрішнє навернення не відбувається. Це проявляється в конфліктних ситуаціях. 

         3) Життя вартостями на засаді внутрішньої ідентифікації, усвідомленої. У даному випадку особа чи група наслідування відходить у тінь, на перше місце виходять самі вартості. Особа чи група стають лише каталізаторами тих вартостей. Людина прагне жити вартостями, а не «бути кимось». 

         4) Життя вартостями на засаді інтеріоризації, увнутрішнення. Людина усвідомлює вартості і свої слабості, обмеження, труднощі, і вибирає властиві засоби осягнення вартостей. 

         Офіційні статистики зрілості богопосвячених осіб показують: 

10-15% - зрілі; 

60-70% - незрілі; 

20-25% - потребують психіатричного лікування (Baars, Terruwe, 1972).