о. Мечислав Беднаж
ТІ
Як не слід давати
духовні вправи?
Вступні
зауваження.
1. Йдеться про
Духовні Вправи Ігнатія у стислому значенні, тобто Вправи,
які виконуються з духовним керівником – індивідуальні або
в малих групах (4-5 осіб), так що духовне керівництво
можливе. Йдеться про взаємне спілкування у правді, любові
й свободі, із взаємною довірою і реальною адаптацією
Вправ (ДухВпр.
22, 6-7, 15, 14, 17, 18).
2. Йдеться про
вірне дотримання структури і методу Вправ з
розпізнаванням духовних потреб і дарів реколектанта,
Божої волі по відношенню до нього як неповторної особи з
індивідуальним покликанням.
3. Не критикуючи
реколекції для великих груп, визнаючи їх користі, називаю
їх побожними вправами, груповими реколекціями, але не
називаю їх ігнатіанськими Духовними Вправами в стислому
значенні. Добре, якщо їх проводять у дусі Вправ, але, з
огляду на велику кількість учасників, вони не можуть бути
реалізовані повністю, особливо зі сторони методу і
комунікації, зі сторони
керівництва.
Я ще буду говорити
про групові реколекції, про те, як їх не слід проводити,
щоб вони зберегли ігнатіанський дух і давали тривалі
плоди.
Як не слід давати
духовні вправи?
1. Безтурботно,
тобто без турботи про результат, без відповідальності за
результат, яким є, за св. Ігнатієм, віддати себе Богові з
розпізнаванням Його волі щодо конкретної особи. Така
безтурботність була би несправедливістю і нечесністю щодо
Бога і реколектанта; означала би байдужість до Святого
Духа, який дає свої дари, до реколектанта, якого треба
вести до розпізнання і прийняття цих дарів, допомагаючи
йому. Безтурботний керівник не вважається відповідальним
знаряддям Бога, посланим з місією до цієї особи. Це
постава наємника, а не пастиря.
2. Не слід
розпочинати цю працю самовільно і легкодумно. Треба бути
посланим «…людина, що слухає Боже,
говоритиме завжди» (Прип. 21, 28) і
приготованим.
Під приготуванням
розумію дві речі:
А) Знання Вправ
через особистий досвід, рефлексію і
вивчення.
Б) Постійну
молитву перед, під час і після реколекцій. Не можна надто
раціоналізувати Вправи надміром філософії, богослов’я і
психології, бо можна позбавити їх властивого характеру
Божої благодаті (пор. ДухВпр.
48).
3. Уникати свого
«Его», маючи свідомість, що керівник є лишень знаряддям
Святого Духа. Допомагати словом, молитвою, напуттями,
покорою і прихильною поставою слуги, бо ми сіємо,
підливаємо, але Бог дає можливість рости (пор. 1 Кор. 3,
6-7).
4. Не занедбувати
проблему адаптації. Не міряти всіх однією міркою. Не
міряти всіх своєю міркою – так як би мій шлях був єдиним
правильним. Це буде великою
помилкою.
5. Звертати увагу
на розпізнавання порухів у душі: що Бог намагається з нею
робити, чим її обдаровує, що діється в душі і як вона
противиться Богові. Звертати увагу на розпізнавання
порухів у своїй душі, якому духові я, як керівник,
підпорядковуюсь. Якщо вважаю, що все хапаю і розумію
відразу, якщо не слухаю уважно, не молюся, реагую швидко
і необдумано, тоді наражаю себе і реколектанта на
небезпеку (пор. ДухВпр.
8-10).
6. В часі
реколекцій слід дотримуватися слушної міри між
вимаганнями і поблажливістю, які суперечать
ігнатіанському «добре і вірно, поважно і з зусиллям».
Йдеться про міру у зосередженні, мовчанні, тиші й
молитві. Без такої міри може бути або надмірна
авторитарність керівника, пригнічення реколектанта, або
відсутність необхідного зусилля і нездатність слухати
Боже слово, а за тим – втеча у внутрішню ізоляцію і
відчуження. Реколекції – час благодаті Божої, яка вимагає
від реколектанта необхідних зусиль і
праці.
7. Не робити з
Духовних Вправ лекцій і семінару по духовності, особиста
молитва реколектанта вимагає багато часу і шукання самому
Божої волі (ДухВпр.
2).
8. Не давити на
реколектанта своїм авторитетом і не давати йому
можливості бути сміливим і зухвалим, тому що він або
зачиниться у собі, або буде дуже балакучим, накидати свої
погляди, дискутувати і несвідомо – сам ставати на місце
керівника. Потрібно тримати властиву дистанцію і
пропорції в спілкуванні.
9. Необхідно
дотримуватися принципової структури Вправ – трьох шляхів
і чотирьох тижнів з їх, передбачених Ігнатієм,
результатів і ключових
контемпляцій.
10. Недооцінювання
благодаті в реколектантові і в
керівникові.
Недооцінювання
реколектанта – його здатності мислення і відкривання
Божої волі на кожному етапі Вправ. Довіряти Святому
Духові і реколектантові, його добрій волі й спроможності
шукати та знаходити Божі дари. «Не гасити Духа» - ні
Божого, ні духа реколектанта, що може мене дивувати і
навіть упокорювати; може трапитися, що реколектант під
дією благодаті розуміє щось краще, ніж керівник. Керівник
повинен вчитися також і від реколектанта. Приклад Елії і
молодого Самуїла буде тут добрим
повчанням.
Чуйність,
розторопність, знання критеріїв розпізнання, але також
покора; тільки так може бути гармонія між керівником і
реколектантом (ДухВпр.
22).
|