о. Мечислав Беднаж ТІ  

Як не слід давати духовні вправи? 

Вступні зауваження. 

1. Йдеться про Духовні Вправи Ігнатія у стислому значенні, тобто Вправи, які виконуються з духовним керівником – індивідуальні або в малих групах (4-5 осіб), так що духовне керівництво можливе. Йдеться про взаємне спілкування у правді, любові й свободі, із взаємною довірою і реальною адаптацією Вправ (ДухВпр. 22, 6-7, 15, 14, 17, 18). 

2. Йдеться про вірне дотримання структури і методу Вправ з розпізнаванням духовних потреб і дарів реколектанта, Божої волі по відношенню до нього як неповторної особи з індивідуальним покликанням. 

3. Не критикуючи реколекції для великих груп, визнаючи їх користі, називаю їх побожними вправами, груповими реколекціями, але не називаю їх ігнатіанськими Духовними Вправами в стислому значенні. Добре, якщо їх проводять у дусі Вправ, але, з огляду на велику кількість учасників, вони не можуть бути реалізовані повністю, особливо зі сторони методу і комунікації, зі сторони керівництва. 

Я ще буду говорити про групові реколекції, про те, як їх не слід проводити, щоб вони зберегли ігнатіанський дух і давали тривалі плоди. 

Як не слід давати духовні вправи? 

1. Безтурботно, тобто без турботи про результат, без відповідальності за результат, яким є, за св. Ігнатієм, віддати себе Богові з розпізнаванням Його волі щодо конкретної особи. Така безтурботність була би несправедливістю і нечесністю щодо Бога і реколектанта; означала би байдужість до Святого Духа, який дає свої дари, до реколектанта, якого треба вести до розпізнання і прийняття цих дарів, допомагаючи йому. Безтурботний керівник не вважається відповідальним знаряддям Бога, посланим з місією до цієї особи. Це постава наємника, а не пастиря. 

2. Не слід розпочинати цю працю самовільно і легкодумно. Треба бути посланим «…людина, що слухає Боже, говоритиме завжди» (Прип. 21, 28) і приготованим. 

Під приготуванням розумію дві речі: 

А) Знання Вправ через особистий досвід, рефлексію і вивчення. 

Б) Постійну молитву перед, під час і після реколекцій. Не можна надто раціоналізувати Вправи надміром філософії, богослов’я і психології, бо можна позбавити їх властивого характеру Божої благодаті (пор. ДухВпр. 48). 

3. Уникати свого «Его», маючи свідомість, що керівник є лишень знаряддям Святого Духа. Допомагати словом, молитвою, напуттями, покорою і прихильною поставою слуги, бо ми сіємо, підливаємо, але Бог дає можливість рости (пор. 1 Кор. 3, 6-7). 

4. Не занедбувати проблему адаптації. Не міряти всіх однією міркою. Не міряти всіх своєю міркою – так як би мій шлях був єдиним правильним. Це буде великою помилкою. 

5. Звертати увагу на розпізнавання порухів у душі: що Бог намагається з нею робити, чим її обдаровує, що діється в душі і як вона противиться Богові. Звертати увагу на розпізнавання порухів у своїй душі, якому духові я, як керівник, підпорядковуюсь. Якщо вважаю, що все хапаю і розумію відразу, якщо не слухаю уважно, не молюся, реагую швидко і необдумано, тоді наражаю себе і реколектанта на небезпеку (пор. ДухВпр. 8-10). 

6. В часі реколекцій слід дотримуватися слушної міри між вимаганнями і поблажливістю, які суперечать ігнатіанському «добре і вірно, поважно і з зусиллям». Йдеться про міру у зосередженні, мовчанні, тиші й молитві. Без такої міри може бути або надмірна авторитарність керівника, пригнічення реколектанта, або відсутність необхідного зусилля і нездатність слухати Боже слово, а за тим – втеча у внутрішню ізоляцію і відчуження. Реколекції – час благодаті Божої, яка вимагає від реколектанта необхідних зусиль і праці. 

7. Не робити з Духовних Вправ лекцій і семінару по духовності, особиста молитва реколектанта вимагає багато часу і шукання самому Божої волі (ДухВпр. 2). 

8. Не давити на реколектанта своїм авторитетом і не давати йому можливості бути сміливим і зухвалим, тому що він або зачиниться у собі, або буде дуже балакучим, накидати свої погляди, дискутувати і несвідомо – сам ставати на місце керівника. Потрібно тримати властиву дистанцію і пропорції в спілкуванні. 

9. Необхідно дотримуватися принципової структури Вправ – трьох шляхів і чотирьох тижнів з їх, передбачених Ігнатієм, результатів і ключових контемпляцій. 

10. Недооцінювання благодаті в реколектантові і в керівникові. 

Недооцінювання реколектанта – його здатності мислення і відкривання Божої волі на кожному етапі Вправ. Довіряти Святому Духові і реколектантові, його добрій волі й спроможності шукати та знаходити Божі дари. «Не гасити Духа» - ні Божого, ні духа реколектанта, що може мене дивувати і навіть упокорювати; може трапитися, що реколектант під дією благодаті розуміє щось краще, ніж керівник. Керівник повинен вчитися також і від реколектанта. Приклад Елії і молодого Самуїла буде тут добрим повчанням. 

Чуйність, розторопність, знання критеріїв розпізнання, але також покора; тільки так може бути гармонія між керівником і реколектантом (ДухВпр. 22).