III .  ДУХОВНІ ВПРАВИ – ШКОЛА ВНУТРІШНЬОГО ЖИТТЯ

Духовні Вправи розділені на чотири частини і названі автором тижнями. Завдяки Вправам реколектант проходить етапи духовного життя: очищення, просвічення і з’єднання. Добре виконувані Вправи стають досконалою школою внутрішнього життя.

1. ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ: ПІЗНАТИ ГЛИБИНУ СВОГО ГРІХА І ГЛИБИНУ БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ

Перший тиждень дає можливість пізнати себе самого. Це важливо тому, що сучасна людина, наставлена на зовнішнє і видиме, не вміє входити в себе, щоб пізнати свою справжню велич і дійсну злиденність.

Вправи першого тижня допоможуть реколектантові побачити невпорядкованість свого життя, глибину гріха і його руйнівну силу, яка ламає всі важливі зв’язки: з Богом, з ближніми і з самим собою. Реколектант, входячи в себе, відкриває неусвідомлені і дуже часто суперечні мотиви своєї поведінки, пристрасті, рани і вади. Ціль цього – з усією своєю бідою прийти за пробаченням і зціленням до Христа Розп’ятого, тому що в Його ранах є наше здоров’я (Іс. 53, 5).

Особливістю ігнатіанських Вправ є те, що пізнаємо себе не тільки на базі якоїсь суто людської візії людини і сучасних психологічних техніках, але в світлі Божого Слова і в молитовному кліматі. Найголовнішим керівником, терапевтом і цілителем є сам Бог.

2. ДРУГИЙ ТИЖДЕНЬ: ПІЗНАТИ, ПОЛЮБИТИ І НАСЛІДУВАТИ ХРИСТА

Після досвіду очищаючої сили Божого милосердя в першому тижні реколектант в другому тижні шукає зустрічі з особою Ісуса Христа, щоб Його краще пізнати, полюбити і наслідувати. Христос стає його єдиним Господом і Вчителем.

Завдяки євангельським контемпляціям другого тижня Вправ земне життя і людська природа Ісуса стають для реколектанта Таїною, яка дає йому можливість пізнати Таїну самого Бога: Хто мене бачив, той бачив і Отця (Ів. 14, 9). Дивлячись на людську природу Ісуса очима тіла, реколектант бачить Його Божество очима душі. Життя Ісуса говорить про безконечну любов Бога до нас і запрошує нас відповісти на цю любов.

Повнота божества, яка є в Христі, доглибинно освячує кожне Його слово, кожну дію, кожний жест. Все, що описує Євангеліє, є для нас повчанням про те, ким є ми самі і ким ми повинні бути.

Стоячи перед вибором життєвого шляху в другому тижні ми осягаємо внутрішню свободу по відношенню до об’єкта вибору. У кожному доброму виборі, наскільки це від нас залежить, око наших намірів має бути чистим і спрямованим тільки на мету, задля якої нас створено, себто на прославу Господа Бога і спасіння нашої душі (ДВ 169). Лише внутрішньо вільна людина може почути Божий голос і піти шляхом, який для неї вибрав Бог. Вибір життєвого шляху завжди є прийняттям запрошення самого Ісуса. Особи, перед якими не стоять життєві вибори, в другому тижні проходять реформу життя і поглиблення віри.

3. ТРЕТІЙ ТИЖДЕНЬ: ТЕРПІТИ РАЗОМ ЗІ СТРАЖДАЮЧИМ ХРИСТОМ

Ісус говорить з нами найвимовніше, коли за нас терпить, вмирає і воскресає. Контемпляції мук і смерті Ісуса в третьому тижні Вправ показують драматичність ситуації людини після гріха і безмежну любов Бога, який видав на муки і смерть свого Сина ради нас. Контемпляції мук і смерті Ісуса утверджують реколектанта в необхідності з’єднатися з Ісусом і наслідувати Його також в тому, що найтрудніше: щоби зносити всі кривди, й усю зневагу, й усіляку вбогість як дійсну, так і духовну, якщо Твоя Найсвятіша Велич зволить обрати мене та долучити до такого способу життя та стану (ДВ 98).

4. ЧЕТВЕРТИЙ ТИЖДЕНЬ: РАДІТИ З ХРИСТОМ ВОСКРЕСЛИМ

В духовних Вправах контемпляції мук і смерті Ісуса хронологічно відділені від контемпляції воскресіння, але смерть і воскресіння Ісуса – дві сторони однієї центральної події – Пасхальної Таїни. Хреста без воскресіння нема, так само як і воскресіння без хреста.

Контемпляція Ісуса воскреслого в четвертому тижні показує, що остаточною метою нашого життя є не страждання, але участь у вічній радості Бога. Ісус відходить з цього світу в болях і муках, але для того, щоб знову повернутися в повноті радості і прослави. Свідомість цього допомагає зберігати надію і внутрішній спокій навіть у найважчих життєвих випробовуваннях.

5. КОНТЕМПЛЯЦІЯ ПРО ЛЮБОВ

Вправи закінчуються контемпляцією про отримання любові, яка є мостом, перекинутим між часом інтенсивних реколекцій і сірою буденністю. Через цю контемпляцію реколектант отримує досвід, що Бога можна шукати у всіх речах, наприклад, в розмовах, в ходженні, огляданні, слуханні, у всьому, що робимо (св. І. Лойола).

Реколекції закінчуються молитвою віддання себе Богові: Візьми, Господи, і прийми всю мою свободу, мою пам’ять, мій розум, і всю мою волю – усе, що маю і чим володію. Ти, Господи, все це дав мені – Тобі тепер повертаю: усе Твоє. Розпоряджайся всім згідно з Твоєю волею; мені ж дай любов Твою і благодать, яких мені достатньо (ДВ 234).