ДИСКУРСИВНА, МЕДИТАЦІЯ характеризується різноманітними діями, серед яких можуть бути роздуми, почуття, рішення і спілкування з Богом. Така молитва придатна для «початківців», які перебувають на «дорозі очищення», тобто на відповідній стадії духовного життя. Такі люди ще потребують твердих переконань і спонук. В цій формі умової молитви розум відіграє помітну, часто головну роль, але якщо не буде доповнюватись емоційним спілкуванням з Богом, то молитва буде скоріше дослідженням, ніж молитвою. Природно, що чим глибше людина пізнає основні істини, що спонукають її жити духовним життям, тим менше вона відчуває необхідність в діях розуму.

АФЕКТИВНА – сповнена благочестивих почуттів чи дій любові. Саме вони відіграють тут основну роль. Ця молитва підходить, у першу чергу, тим, кого називають «прогресуючими» і хто знаходиться на «дорозі просвітлення». Їхні основні переконання вже закріпились, і тепер вони ревно прагнуть розвиватись в ділах християнського благочестя, передовсім на шляху наслідування Христа. 

СПОГЛЯДАЛЬНА, КОНТЕМПЛЯЦІЯ – спокійне, сповнене любові споглядання Бога або якогось духовного предмета чи істини, в якому розум і воля знаходять спокій і задоволення. Численні дії любові, притаманні афективній молитві, тут спрощуються, перетворюючись у єдиний довгий погляд. Така молитва також називається молитвою «зосередження», «простого погляду», «набутим спогляданням». Така «спрощена» молитва підходить тим, хто досяг значних успіхів у духовному житті, «досконалим», що знаходяться на «дорозі з’єднання». Вони живуть у тісній єдності з Богом в любові, і любов до Нього керує всіма їхніми діями. 

ВЛИТА КОНТЕМПЛЯЦІЯ (містична молитва) – сповнене любові споглядання Бога чи якогось духовного образу є даром, який Бог вливає в душу посередництвом особливої дії благодаті. Людина не може власними зусиллями викликати в собі цю особливу дію благодаті. Вона може лише апофатично підготувати себе до неї, усуваючи перепони на її шляху або готуючись покірно прийняти цей дар, якщо Бог його пошле. Бо дає і відбирає цей дар за власним вподобанням, на довгий або короткий термін. Таким чином, ініціатива тут належить Богові, і цей дар неможливо отримати з допомогою співдії свобідної волі і благодаті. Він завжди є незаслуженим Божим даром. Бог також приділяє цьому дарові різні форми і особливості в різних людях або в одній людині в різні часи. Сьогодні багато богословів вважають, що влита контемпляція відбувається при звичайному розвиткові благодатного життя, а саме, якщо людина віддано співдіє з благодатними дарами, які отримує в набутій контемпляції, то Бог пошле їй і дар влитої контемпляції. З цією думкою сперечаються інші богослови, які вважають, що це ще не доведено, що це цікава, але дуже умоглядна гіпотеза. 

Але тут деякі застереження. Стисло представлені, короткі описи окреслених основних форм умової молитви можуть створити в нас надмірно спрощене розуміння, якщо ми не забезпечимось від цієї небезпеки. Майже всі ці терміни застосовувались у різних значеннях або, в меншій мірі, з різними смисловими відтінками різними авторами і в різні періоди історії. Також і поняття, позначені цими термінами, отримували різні значення в рамках інших термінологій, і вся ця царина сповнена протиріч, непорозумінь і суперечок. 

Окрім того, сьогодні між різними формами умової молитви не роблять чітких розмежувань, як би це не видавалось дивним. Навпаки, часто одні форми частково пересікаються чи змішуються з іншими. Відповідним прикладом цього може служити «споглядання» людей, слів і дій, якому вчить св. Ігнатій в «Духовних вправах» (101-117). Це «споглядання» або уявлене бачення може бути формою умової молитви, і саме так його окреслюють деякі автори (A. Tanquerey, The Spiritual Life). Але воно може бути також і розсудковим спогляданням. Так його окреслюють інші автори (J. de Giubert, The Theology of the Spiritual Life). Окрім того, в реальному житті практично ніхто не проходить послідовно і неухильно всі ці форми умової молитви і всі класичні стадії зростання в духовному житті, тобто «доріг» очищення, просвітлення і з’єднання. Звичайно духовний шлях складається з багатьох рухів вперед і назад. І тому, беручись за нового автора, читач повинен старатися зрозуміти, що даний автор вкладає в ці терміни. 

НЕЗВИЧАЙНІ МІСТИЧНІ ЯВИЩА. ВИДІННЯ. Влита контемпляція інколи супроводжується незвичайними містичними явищами, такими як екстаз, видіння, одкровення, левітація, стигмати тощо. Тут ми коротко розглянемо лише видіння, що допоможе читачеві краще зрозуміти аналіз видінь св. Ігнатія, запропонований Гібером.  

Бог може спілкуватись з окремими людьми або відкривати їм істину різними способами, наприклад, з допомогою видінь, які людина може бачити, або божественних голосів, які може чути, або божественних дотиків, які може відчувати. Такі видіння і голоси систематизуються на основі пізнавальних здатностей людини: почуттів, уяви і розуму. 

1) При ТІЛЕСНОМУ, або ВІДЧУТНОМУ, ВИДІННІ, по-іншому названому «явленням», містик очима бачить реальний або позірний об’єкт, який по своїй природні невидимий для людини. Наприклад, Бернардетта таким способом бачила Богородицю в Люрді. Бог або, в деяких випадках, ангел може явити цей об’єкт (наприклад, тіло Марії) у видимій формі або просто впливати на сітчатку очей містика. Таким самим способом при тілесних, або відчутних, голосах Бог або ангел породжують звукові хвилі, які містик чує, або просто впливають на його слухові нерви. 

2) При УЯВЛЕННОМУ, ОБРАЗНОМУ ВИДІННІ Бог або ангел діє на уяву, або «образні здатності», містика і таким чином містик бачить об’єкт, в дійсності відсутній. З допомогою викликаних таким чином уявлених картин Бог або ангел пробуджують в містика бажані думки. Наприклад, ангел явився Йосифові у сні (Мт 2, 13); Господь призвав Самуїла (1 Цар 3, 4); подібно Христос явився св. Терезі. Божественна дія безпосередньо впливає на внутрішнє чуття (уяву) і заново викликає або поєднує між собою раніше бачені образи або породжує нові. 

3) При баченні РОЗУМОМ Бог діє на розум містика не з допомогою зовнішніх або внутрішніх почуттів, а прямо, наприклад, спілкуючись з містиком таким способом, щоб він міг краще осягнути деяку істину. Бог може це робити, (а) збуджуючи раніше отримані містиком думки або видозмінюючи їх чи по-новому їх поєднуючи, а також (б) навіюючи містику нові думки. Думки викликають у свідомості містика відповідні образи, але тут ці образи збуджуються думками, а не служать засобом для їх пробудження. Прикладами можуть служити видіння Трійці і святої Людської природи Христа, пережиті св. Терезою. Видіння розуму – вища форма видінь – володіють незрівнянною красою і не можуть бути адекватно описані звичайними словами, що виражають образи і кольори цього життя. 

У цих незвичайних явищах, які деколи супроводжують влите споглядання, містики переживали Бога таким чином, що, по їхнім власним словам, людською мовою це описати неможливо. І все-таки вони пробували описати свій досвід ради оточуючих або ради себе самих. В результаті їх опис завжди незадовільний. І тому богослови завжди помітно розходились у своїх поясненнях і гіпотезах, які знаходили, намагаючись пояснити описані містиками пережиття. В цьому житті питання влитої контемпляції, напевно, назавжди залишиться темним або спірним.