Медитація М. Люкадо  

Лк. 10, 38-42: „38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій. 39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його. 40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. 41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, 42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...”. 

„Марта всім серцем віддана гостинності та господарству. Більше ощадлива, ніж розумна, більше практична, ніж задумана, впевнено керує своїм господарством. Дозволь їй вибрати між мітлою і книжкою – вибере мітлу. 

Марія вибере книжку. Марія – сестра Марти. Хоча вони й сестри, але мають відмінні зацікавлення. Марта має справи, які слід зробити, Марія має справи, які слід обдумувати. Кухня може зачекати. Хай Марта йде до магазину. Марія піде до бібліотеки. 

Дві сестри. Дві особистості. Якщо вони будуть розуміти одна одну, то все буде добре. Але, якщо одна почувається ображеною, то починається боротьба. 

Заглянь на кухню до Марти і зрозумієш, про що я говорю. 

Бачиш її? Там, за столом. На ній фартух. Однією рукою мішає в баняку, іншою – розбиває яйця. 

Повинно бути багато гостей – їжі є багато. Чути сміх з сусідньої кімнати. Гості веселяться. 

Але не Марта. Це видно по виразу її обличчя. 

– Дурна сестра. 

Що? Чи вона щось муркоче собі під ніс? 

– Ах, та Марія! Я сама мушу все робити, поки вона забавляється. 

Гм. Виглядає на те, що не тільки в духовці все клекоче. 

– Якби я знала, що Ісус приведе з собою цілу армію, то ніколи б Його не запросила. Вони з’їдають усе, що бачать. А Петро ще й чавкає. 

Вона розлютилась. З яким гнівом дивиться у сторону кімнати. Таким поглядом вона вдивляється в Марію, яка сидить біля Ісуса, заслухана в Його слова. 

– Люба сестричка завжди має час, щоб слухати, але ніколи не має часу на працю. Я б так не змогла. Але досить з мене! 

Утікайте всі з дороги – йде Марта. Хтось зараз отримає... 

Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла. 

В кімнаті робиться тихо. Учні дивляться зі здивуванням на цю фурію, що з’явилась зненацька, ніби з пекла. Бідна Марія, червона зі стиду, хоче запастися під землю. 

Ісус розуміє суть проблеми. Проблемою є не кількість гостей. Проблема не в тому, що Марія слухає, а не працює. Проблема не в тому, що Марта працює, а не слухає. Проблема полягає у серці Марти, яке згіркло від клопотів. Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого. Хотіла, щоб усе було добре, але її серце заблукало. Її серце, як сказав Ісус, наповнилось турботами. Тому вона з радісною служебниці перетворилась у змучену працівницю. Замучила себе всім: приготуванням їжі та догоджуванням іншим. 

Марта почала наказувати Ісусові. Клопоти призвели до того, що вона забула – хто є хто. 

Цікаво, що Марта турбується, маючи добрі наміри. Вона служить Ісусові, хоче, що Йому було добре. Але робить небезпечну помилку. Розпочала працю від Нього, але дійшла до того, що обов’язки стали важнішими від Нього. Служіння Господові перейшло в служіння собі самій. 

Цей процес можемо так описати: знаючи свої кулінарні здібності, вона очікувала на компліменти та похвалу. 

Але Марта не дочекалась цього. На неї взагалі ніхто не звертав уваги. 

Я дуже добре розумію її почуття. Я також починав від Бога і кінчав на собі. Пам’ятаю, як я приготовляв проповіді, писав книжки, уявляючи собі майбутні позитивні рецензії та схвальні відгуки. 

Дуже легко забути – хто є слуга і кому він служить. 

Диявол добре про це знає. Зіпсуте знаряддя є дуже ефективним в його руках. Диявол не забрав Марти з кухні, але спотворив суть її праці. Диявол не відведе тебе від Церкви, але відведе тебе від присутності в ній. Він не хоче, щоб ти залишив свою працю, але хоче, щоб ти нею розчарувався. 

Коли ти зосереджуєшся на собі, то робиш те саме, що й Марта: починаєш усім непокоїтись. І твій неспокій та турботи стають важливішими від Бога”[1]. 

Добре виконана медитація уже містить у собі духовне розпізнавання та іспит совісті, про що буде розмова далі. 

Маючи взірець медитації, ми можемо її продовжувати, направляючи у різноманітні русла. Наприклад, роздумуючи над тим, що діялось у душі Марти, в її думках та бажаннях, ми можемо перенести це на первородний гріх, на Єву, заглиблюючись у її думки та бажання. Можемо заглибитись у трагедію Каїна та Авеля, намагаючись зрозуміти причини ненависті Каїна. Можемо міркувати про ненависть між Ісавом та Яковом, можемо глибше зрозуміти внутрішній стан старшого брата у притчі про блудного сина тощо.