Буддійська психо-духовність на служінні ігнатіянської духовності
о. С. Лоренс ТІ
о. С. Лоренс ТІ – фахівець із міжрелігійного діалогу, захистив докторат із буддизму в Канді, Шрі-Ланка.
Ця стаття – резюме довгої доповіді, представленої у 2012 в Японії на зустрічі єзуїтів Азії, які вивчають буддизм.
Св. Ігнатій Лойола до свого навернення був людиною, відданою світським задоволенням, владі, гордості й марнославству. Але як тільки Бог увійшов у його життя, він повністю змінився й повністю віддав своє життя служінню Божому Царству в товаристві Ісуса Христа. Аби виконувати свою місію служіння Христові, він заснував Товариство Ісуса, щоб більша кількість людей могла приєднатися до нього в служінні Господові. Щоби його товариші вкоренилися, зосередилися й приєдналися до Ісуса Христа, він написав Духовні Вправи, які повинен виконувати кожний єзуїт. Хоча зустріч з Ісусом через контемплювання його народження, життя, цінностей, місії, страждань, смерті й воскресіння – серцевина Духовних Вправ, але Ігнатій ввів у них і через них декілька духовних практик, які разом конститують те, що сьогодні називається ігнатіянською духовністю. Ось деякі відомі духовні практики: щоденний частковий іспит сумління (ДВ 24-26); загальний іспит сумління – думки, слова, діла (ДВ 32-43); Споглядання для здобуття любові (ДВ 230-237); духовне розпізнавання (ДВ 313-336). В Духовних Вправах Ігнатій добре пояснив, як виконувати ці духовні практики. Ключові слова ігнатіянської духовності: інтроспекція, очищення, безпристрасність, розпізнавання, втаємничення, стати людиною Бога, жити в Духові. Буддійські медитативні практики також спрямовані на вироблення цих духовних і внутрішніх здатностей, хоча термінологія відмінна. У цій статті, в Частині А, я пояснюю, що відкриття Буддою універсальної людської психології та її динаміки – це велика допомога тим, які хочуть зростати у самоусвідомленні, самоочищенні, самовладанні й у духовній досконалості. Я виділяю деякі подібності між буддійською психо-духовністю і ігнатіянською христо-центричною духовністю. У Частині Б я пояснюю, як буддійська психотерапевтична медитація – Mindfulness (уважність, усвідомлення) – полегшує практикування ігнатіянської духовності у різні способи. У цій статті розглядається тільки духовність буддизму Тгеравада.
ЧАСТИНА А
Психологія Будди
Перед тим як перейти до практики буддійської медитації, зупинимося на буддійській концепції людини. Основний внесок Будди у розвиток інтроспекції, самоусвідомлення, самоочищення, втаємничення, самовладання, співчуття та уважності – це його відкриття і пояснення: 1. Людина складається з матеріальної частини, тобто а) тіла, і чотирьох нематеріальних частин: б) почуття, в) чуття, г) психіка, д) свідомість (S III 86-91; BD 98-102). Ці п’ять частин або вимірів людської істоти ще називають п’ятьма сукупностями, які разом формують одне ціле, яке, за буддійським ученням, називається людиною. 2. Ці п’ять сукупностей внутрішньо поєднані, взаємозалежні й функціонують як одне ціле. Психологічні (нематеріальні) виміри не можуть існувати самі без тіла (матеріальний вимір), а тіло не може існувати само без психологічних вимірів. 3. Людина контактує, досвідчує й насолоджується довколишньою дійсністю через п’ять органів чуття (очі, вуха, ніс, язик, тіло) і їхнього координатора – розум. В буддизмі розум вважається органом чуття, бо може ментально відтворювати об’єкти всіх п’яти органів чуття через пам’ять, уяву, ідеацію і рефлексію. Отож, у буддизмі людина має шість органів чуття. Згідно з ученням Будди, для індивіда, як поєднання шести сукупностей, шість чуттів і об’єкти, які їм відповідають, складають увесь всесвіт, і якщо цих чуттів уже немає, то всесвіт вже не існує для нього. Отож у буддизмі шість чуттів разом із конститутивними п’ятьма вимірами формують основу для існування, знання, моральних дій, страждання, щастя, поновного народження й остаточного звільнення (Nibbana) (A. II. 48).
Роль чуттів у нашому житті
Ми знаємо, що у повсякденному житті органи чуття дуже важливі. Через органи чуття ми вступаємо в контакт із усією існуючою дійсністю й вивчаємо її. За посередництвом чуттів ми насолоджуємося красою й чудесами всього, що існує, й бережемо це. Наші очі насолоджуються привабливими образами; наші вуха насолоджуються мелодійними звуками; наш ніс відчуває солодкі аромати; язик жадає смачної їжі; тіло прагне теплих дотиків; наш розум через пам’ять, спомини й уяву насолоджується усіма згаданими чуттями. І хоча отримувати задоволення через усі органи чуття схвалюється усіма релігіями, але отримання надмірного задоволення не схвалюється жодною релігією. Поміркованість у чуттєвому задоволенні проповідується в усіх релігіях. Правда, що ми прагнемо того, що задовольняє наші чуття. В нашому житті є також речі, які неприємні нашим чуттям. Наша природна реакція на них – відраза, неприйняття чи навіть ненависть. І також у нашому житті є речі, про які ми нічого не знаємо і не розуміємо. До таких речей ми переважно байдужі. До прикладу, якщо хтось говорить незнаною нам мовою, нам можуть подобатися чи не подобатися звуки цієї мови, але щодо значення того, про що говориться, ми повністю нейтральні. Зі сказаного можна зрозуміти, що те, що нам подобається чи не подобається, у великій мірі залежить від того, чи ми маємо якісь знання і розуміння про цю річ. Отож, наша потрійна реакція – подобається, не подобається, байдужість – залежить від нашого знання про цю річ.
Людська психо-динаміка згідно з буддійською думкою
Як ми бачили раніше, буддизм вчить, що людська істота складається з п’яти вимірів: тіло, почуття, чуття, психіка, свідомість. Згідно з буддизмом Тгеравади, п’ять чуттів: зір, слух, запах, смак, дотик містяться у фізичних органах: очах, вухах, носі, язикові, шкірі; а шосте чуття – розум – міститься у серці. Якщо людина пробуджена й активна, то ці шість чуттів постійно впливають і визначають природу й динаміку п’яти вимірів цієї особи. До прикладу, якщо очі людини, яка перебуває в стані свідомості, бачать красиве і спіле манго, то поєднання цих трьох: органа чуття – очей, об’єкта чуття – манго і свідомості особи створюють образ або чуттєве відображення манго в розумі. Відразу з’являється чуттєве сприйняття (perception) і відчуття (feeling) цього манго. Якщо попередній досвід манго був добрим для фізичного й психічного вимірів, то з’являються приємні відчуття; якщо поганим, то неприємні відчуття. (Фізичний акт поїдання манго може викликати фізичну й психічну користь. Манго може фізично насичувати і приносити психічне задоволення). Якщо особа не має попереднього знання про манго, то може вивчати й досліджувати правду про манго; пізнавши правду про манго, може висновувати (розумова активність), чи манго з такими-то якостями буде для неї корисне чи шкідливе. Після такого судження особа може вирішувати (намір і воля – аспекти розумової активності), їсти чи не їсти манго. Прийнявши рішення, особа буде діяти згідно з ним. У цьому випадку особа може їсти (тілесна дія) або не їсти манго. Тут ми бачимо, як простий акт органа чуття (споглядання манго) впливає й активує п’ять вимірів людської особи. З поданого опису можна зрозуміти, як взаємопов’язані п’ять вимірів людини і як вони залежать від чуттів. Така сама психо-динаміка (співдія чуттів і п’яти вимірів людини) має місце тоді, коли інші органи чуття – вухо, ніс, язик, шкіра і розум – свідомо входять у контакт з відповідними об’єктами: звуком, запахом, смаком, дотиком і пам’яттю. У згаданих п’яти кроках ми бачили, що перед фізичною дією (мовою чи будь-якою тілесною діяльністю) спочатку відбувається ментальна дія судження й рішення (з деякими намірами й мотивами). За Буддою, кожну зовнішню моральну дію обов’язково випереджують відповідні ментальні дії у формі судження, наміру, бажання і рішення. Справді, для Будди спочатку відбуваються ментальні дії волі й рішення; мова і тілесні дії – це тільки зовнішнє вираження внутрішніх дій (A III 415).
Для прийняття будь-якого рішення (для будь-якої
моральної дії) дуже важливі знання про речі й
осіб, щодо який приймається рішення, і також
налаштування й наміри того, хто приймає рішення
(мудрість особи). Хоча органи чуття, чуттєві
враження й відповідні відчуття, які вони
генерують, дуже важливі й дуже сильні в
будь-якій моральній дії, але вони – тільки
початкові фактори моральних дій. Ключовим або
вирішальним фактором, який справді допомагає
вибрати вид дії, є знання, досвід, осуд і
розпізнавання стосовно справи. Іншими словами,
мудрість індивіда – основний фактор, який
допомагає йому вибрати правильну чи неправильну
дію в даних обставинах.
| ||