Духовність Ісусової молитви  

Всі духовні учителі Ісусової Молитви говорять про божественне місце всередині нас; серце – це універсальний символ цього місця. Містики й мудреці всіх релігій говорять про серце як про священне місце в нашому єстві. Це – внутрішня кімната, в якій ми досвідчуємо Божество (Мт. 6, 6), печера серця, в якій досвідчуємо Атмана (Упанішади), внутрішній замок, в якому душа зустрічає божественного обручника (Тереза Авільська), внутрішній сад, в якому душа танцює з Богом (суфізм). Ісусова Молитва – це контемплятивний процес, у якому переходимо з розуму (mind ) через ум (nous ) в серце. Григорій Синаїт називає серце «справжньою святинею божественного Духа». Григорій Палама називає серце «домом ума», «осередком духовних знань», «внутрішнім тілом всередині тіла», «глибиною душі», «храмом освіченості», «троном благодаті», «головним інтелектуальним простором тіла», «житлом Святого Духа» (див. Samuel H . Canilang CMF , The Way of the Heart , Gregory of Palamas and the Great Traditions of Asia , Quezon City , Philippines , Claretians , 2010, 188). Максим Сповідник стверджує, що «Бог живе в серці віруючої людини, і чисте серце може бачити Бога. Бог приховується у серцях тих, які в Нього вірять. Таким чином чисте серце стає місцем об’явлення. Якщо вся сила Духа зосереджується в ньому, то віруючу людину осліплює духовна краса і вона контемплює Господа в своєму серці» (див. Canilang , 190). Ісаак Сирін запрошує: «Охоче ввійди в свою внутрішню скарбницю, і ти побачиш скарбницю неба» (Igumen Chariton , The  Art of Prayer , New York , Faber and Faber , 1997, 164). 

Ісихія : Східні Отці й Вчителі Ісусової Молитви говорять про ісихію як про серцевину теології Ісусової Молитви. Це класичний термін для позначення найглибшого внутрішнього досвіду Ісусової Молитви. Грецький термін Ісихія означає відпочинок, спокій, усамітнення, відхід у внутрішню божественну тишу. Ісихія – це досвід глибшого усвідомлення, коли ми справді вірні своєму справжньому Я. Всередині серця ми пізнаємо, ким ми насправді є і Ким є Бог. Всередині серця ми перебуваємо наодинці з Богом. Це досвід безпосередності, тобто відсутності посередників між душею й Богом. Ігнатій говорить про містичний досвід (ДВ 336). 

Це досвід глибокої внутрішньої тиші як благодаті Святого Духа. Дістатися до внутрішньої кімнати серця – це сидіти в мовчанні в божественній присутності. Жодного співу, жодних молитов! «Ісихія – це чиста молитва без образів і понять» (Григорій Нисський). У божественній присутності думки, слова, емоції й прагнення замовкають. Тільки досвід присутності. Дуалізм суб’єкт-об’єкт зникає. Залишається тільки Один. Всі поняття, образи, назви й символи Божества залишаються назовні. Відчуття свого Я також зникає, залишається тільки відчуття божественної присутності. В глибині свого єства відчуваємо тільки внутрішній мир, внутрішнє блаженство. Це ісихія. Навіть якщо життя довкола дуже галасливе й неспокійне, то воно не заважає. Ісихія – це доступ до глибокого досвіду містичної єдності. Тут ми усвідомлюємо, що ми божественні: Бог – справжній суб’єкт нашого буття. Святий Дух повністю оволодіває людською душею. Ісихія – це контемплятивне сприйняття свого єства, зануреного в божественну присутність. Ми відчуваємо себе прозорим провідником божественної присутності, каналом божественного джерела. 

Ісусова Молитва – це молитва ісихазму. На початку вона виглядає так, ніби ми молимося до Ісуса, який перебуває поза нами. Але пізніше свідомість проходить через сферу розуму й занурюється у сферу ума (nous ). У цьому містичному зануренні повторення імені Ісус надзвичайно корисне й потужне. Ми сидимо у божественній присутності, нічого не робимо і ні про що не молимося. Всі внутрішні здатності зосереджені на Христі в нашому серці. Все вкривається тишею й спокоєм. Чи це не те, що Ісус називає «Божим Царством всередині нас»? «Щойно розум з’єднується з серцем, ми відкриваємо схований на полі скарб, безцінну перлину» (Theophan , in Igumen Chariton , The Art of Prayer , 198). «Охоче ввійди в свою внутрішню скарбницю, і ти побачиш скарбницю неба» (Isaac the Syrian Monk , in Igumen Chariton , The Art of Prayer , 164). В індійській традиції це досвід Atmabodha : пізнай, хто ти, ти – божественний! 

Усвідомлення Христа : Коли, повторюючи ім’я Ісус, наша свідомість занурюється в серце, то ми відкриваємо, що Христос – справжній божественний суб’єкт нашого буття: ми занурюємося в Христа, ми опускаємося в Христа, ми зростаємо в Христі, ми з’єднуємося з Христом, ми живемо в Христі, ми перемінюємося в Христа. Це образи, які використовує св. Павло для опису нашого зв’язку з Христом (Кол. 2, 10; 3, 3; Рим. 8, 2, 10, 17; 1 Кор. 12, 27; 2 Кор. 3, 18; 4, 6; 5, 17; Еф. 1, 4; 4, 13; 3, 16-19; Гал. 2, 20; 3, 17; 6, 15; Фил. 1, 20). Ми зустрічаємо Ісуса Христа не в минулому, а в теперішньому, не перетворюючи сторінки історії в неминуче минуле, а відчиняючи себе божественній глибині у даний момент – у вічному тепер (nunca eternum). Саме це мав на думці Ісус, коли сказав: «Хто перебуває в мені, а я в ньому» (Йо. 15, 5). «Я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас; щоб вони були одно так само, як і ми одно» (Йо. 14, 20; 17, 22). «М и повинні так згадувати Ісуса Христа, аж поки ім’я Господа не проникне в наше серце, не спуститься до його глибин, не сокрушить дракона і не дасть життя душі. Наше серце повинно ввібрати в себе Господа, а Господь – ввібрати в себе наше серце, і двоє стають одним. Ім’я Ісус, як тільки стає центром нашого життя, гармонійно все поєднує» (St . Nicephoros , Monk of Athos , in : Lev Gillet , Jesus Prayer , New York , St . Vladimir Seminary , 1987, 50). 

Для Східних Отців і духовних учителів Ісусової Молитви досвід внутрішнього Христа – це досвід Святого Духа. Остаточно, немає різниці між цими двома вимірами містичного досвіду, бо «перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним» (1 Кор. 15, 45). Зростати в Христі означає зростати в Духові (Рим. 8, 9-11). Свобода в Христі означає свободу в Духові (Гал. 5, 16). Святий Дух дає нам розуміння, що ми діти Бога, спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа (Рим. 8, 17). Це не ми молимося, а Святий Дух молиться в нас (Рим. 8, 26). «Ми не вибрали Ісусову Молитву, Святий Дух привів нас до неї. Святий Дух пише ім’я Ісуса в наших серцях вогняними буквами. Ім’я палає в нас» (Lev Gillet , Jesus Prayer , 97, 103). «І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого» (1 Кор. 12, 3). Це Святий Дух дихає і стогне в нас, це Святий Дух волає Авва, Отче, це Святий Дух безустанно повторює ім’я Ісус. Бог, до якого ми молимося, це Бог, який молиться в нас, Бог-Дух. 

Ім’я Ісус – це артикуляція божественного мовчання. Ім’я Ісус – це мантра, яку Святий Дух постійно в нас промовляє. І коли ми повторюємо ім’я, то настроюємо себе на цю внутрішню молитву Духа. Коли ми співаємо ім’я Ісус, то входимо в резонанс з Духом, який співає в нас. Це стає добре відчутним, коли ми ім’я Ісус з’єднуємо з ОМ. ОМ – це божественний звук, вібрація божественного Логосу, відлуння Святого Духа. Коли ми співаємо Jesu ....OM ....Jesu , або OM Jesu Christayanamah , то можемо добре відчувати, що все наше єство, тіло й душа, резонує з божественними вібраціями. 

Обожествлення людини . Коли розум через ум увійде в серце, коли серце настроїться на Святого Духа співом імені Ісус, то свідомість пробуджується й усвідомлює те, що відбувається всередині: трансформація нашого єства в божественне, обожествлення людини. Оріген говорить: «Коли свідомість очистилася й вийшла на позачуттєвий рівень, то вона обожествляється» (PG. 14, 817a). Кирило Александрійський говорить: «Христос формується в нас через Святого Духа, який відновлює в нас божественність» (PG. 75, 1088) . Августин про обожествлення: «Бог прийняв людську природу, щоб людина прийняла божественну» (PL. 38.1997) . Ранні Отці називали цю трансформацію процесом Theosis : Divinisation / Deificatio / Обожествлення. Інвокація імені Ісус передає досвід обожествлення. 

Григорій Палама (1296-1359), який вважається духовним учителем обожествлення Східної Грецької Церкви, пояснює, як через Ісусову Молитву розпочинається процес обожествлення. Бог, як трансцендентна дійсність, є абсолютною таїною і недосяжним світлом. Але Бог, як іманентна дійсність, перебуває в нас через Святого Духа, діє в нас через божественні енергії і просвічує наше єство божественним Світлом. «Обожествлення – це не занурення у сутність Бога, а трансформація через енергії Бога. Чиста душа відчуває ці енергії» (Holy Hesychasm ). Ісусова Молитва – це ефективний засіб для очищення і піднесення свідомості. Через Ісусову Молитву ми настроюємося на процес обожествлення. «Ми в Бозі, бо ми обожествленні Ним, і Бог в нас, бо Він нас обожествлює» (Gregory in: Canilang, 237). Ісусова Молитва допомагає нам усвідомити, що наше життя розвивається в енергетичному полі Бога. «Хто ж пристає до Господа, є одним духом» (1 Кор. 6, 17). Катехизм Католицької Церкви: «Ім’я Ісуса перебуває в серцевині християнської молитви» (435). Йоан Павло ІІ Ісусову Молитву називає «подихом душі» (L ’Osserv . Rom . 06.11.1996, 8). 

Бачити Бога в усьому : З цим досвідом ми можемо жити у світі й виконувати будь-яку роботу. Ми говоримо з глибини божественної тиші і живемо, вкорінені в Бога. Навіть якщо довкілля галасливе й бурхливе, воно не зіштовхне нас з обраного шляху, бо ми відчуваємо постійну внутрішню присутність Бога. Все це означає звільнення від поверхневої, егоцентричної, споживацької самоідентичності до глибшої, зосередженої на Богові і холістичної самореалізації: звільнення від «життя плоті» (sarkikos ) до «життя Духа» (pneumatikos ) (Рим. 8, 5-8; Гал. 5, 18-24). «Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8, 35; Йо. 12, 25). «Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Йо. 12; 24). 

Потрібно відродитися з глибшою свідомістю «з води і Духа» (Йо. 3, 5). Це запрошення до божественної свідомості, до відкриття справжньої самоідентичності у внутрішньотринітарному божественному житті. Наше життя розгортається не стільки перед Богом, скільки в Богові, так як гілки розгортаються з коріння (Отець) через стовбур (Син) в струмені життєдайного соку (Святий Дух). Як Отець є джерелом Ісуса, так Ісус стає джерелом нашого життя. Ми живемо в Христі, Христос живе в нас. Святий Дух постійно трансформує наше життя в Нове Життя в Христі. 

Ісусова Молитва збагачує людське життя внутрішньою свободою. Звільнена від пожадань свого Я, людина дивиться на світ божественним оком – так як Бог дивиться на світ. Тоді ми бачимо як Бог «працює в усьому створеному» (ДВ 236). Така споглядальна перспектива покращує якість праці для добра світу. Світ – це вже не матеріальна дійсність, а божественний простір, у якому Дух Христа все відновлює. Якщо Христа досвідчуємо як справжній суб’єкт нашої сутності, то усвідомлюємо, що ми – знаряддя в руках Господа, який відновлює Боже Царство в усіх сферах життя. Через практикування Ісусової Молитви ми розвиваємо теономічне / христономічне бачення світу. Ісусову Молитву можна практикувати ходячи, працюючи, відпочиваючи, подорожуючи, тобто будь-коли. Поступово вона стає спонтанною, мимоволі пробуджується в нас. Ми живемо в постійному усвідомленні внутрішньої присутності Христа. Ісусова Молитва як споглядальна вправа неминуче веде до дії. Дія отримує нову, божественну якість. Якщо внутрішнє визволення не відбувається, то залишається питання: хто визволить визволителя? 

<< Previous    1...   2  3  [4]  5  6  ...8    Next >>