ДУХОВНІСТЬ - ПСИХОФІЗИЧНА ПРОЗОРІСТЬ Part 3

Медитую, щоби мати силу пережити біль і потім отримати радість.

У цьому розділі відкриваємо секцію діалогів з різними співробітниками нашого дому. Якщо навчимося з ними розмовляти, то знайдемо вирішення звичайних конфліктів у домашніх негармонічних ситуаціях, і потім зможемо виявити більш-менш заблоковані в нас потоки креативності та енергії.

У секції діалогу дозволяємо вмісту нашого життя і нашим якостям вільно промовляти, і собі також вільно відповідати.

Такий спосіб спілкування із самим собою часто даватиме нам справді несподівану інформацію про самого себе, у самопізнанні – справжні відкриття аспектів чи питань життя, які часто ігноруються або вважаються загадковими.

Сучасні школи психології презентують різні моделі діалогу з різними частинами людської особи. Мабуть найвідомішою і найпоширенішою у цій царині є Гештальт, заснований Фредеріком Перлзом [1]. Також існують інші школи, які використовують терапевтичний діалог з різними незінтегрованими елементами особистості. До прикладу, Джон Роуен називає субособистістю (subpersonalidad) різні виміри індивіда, з якими налагоджується діалог [2]. Сестри Конніра та Тамара Андреас ретельно розробили метод прогресивного діалогу до глибини самого себе через різноманітні контакти, які з поверхні спускаються все глибше й ближче до ядра буття [3]. Зовсім недавно А. Мартін і К. Васкес, обидві – докторині з клінічної психології в Університеті Комплутенсе в Мадриді та гештальт-терапевти, у роботі про свої спеціальні терапії часто описують діалог між пацієнтами та частинами їхніх субособистостей [4].

Стосовно шляху ГМС, то ми використовуватимемо техніки діалогу зі своїми внутрішніми співпрацівниками, інспіровані пропозиціями І. Прогофф у Інтенсивному Щоденнику, про який я уже згадував [5].

Ведучи діалог зі своїми маленькими «я», краще пізнаємо різних співпрацівників у драмі свого життя і у такий спосіб легше і комфортніше відбувається їхня інтеграція з Господарем. Такий діалог сприяє самооцінці, бо, якщо пізнаємо себе щиро та дружньо, на поверхню випливають глибокі мотивації, зовнішні впливи, події та обставини з минулого, які є джерелом наших страхів і розладів. Витягуючи на світло цю свою дійсність, починаємо пізнавати, розуміти й любити самих себе.

У діалогу з самим собою відбувається те, що може статися між двома співробітниками, які працюють разом і підтримують тільки офіційні робочі стосунки. Якогось дня під час обідньої перерви вони йдуть разом в бар на каву і починають розмовляти, і… диво: відкривають, що поза професійними масками приховуються справжні людські особи. Ми також можемо мати зі своїми маленькими «я» офіційні та стандартні стосунки, такі як гнів, сором’язливість, сексуальність тощо, які дуже часто спричиняють внутрішні проблеми та конфлікти. Безсумнівно, що діалог дає можливість поглибити ці взаємні стосунки і відкрити їх як друзів і цінних співпрацівників, здатних інтегруватися і звільнити нову енергію та творчі здібності.

У главі, призначеній зустрічі з дитинством, знайдемо трошки інший спосіб спілкування із собою. А зараз запропонуємо діалог з нашими маленькими «я», вибраними, як вказується у вправі, спонтанно.

З останньої глави свого життя вибери внутрішнього співробітника, праця якого тобі не подобається. Іншими словами: відчуй у собі те, що змушує тебе відчувати, думати й працювати не гармонічно, що викликає дискомфорт, неспокій і конфлікти з іншими частинами твоєю особистості, та затемнює справжній сенс життя. Не обов’язково знайти «найгірше» маленьке «я», можна те, яке викликає не найбільшу проблем, до прикладу, гнів, сором’язливість, лінь тощо.

Розслабся на першому або другому рівні й уяви себе в ситуації дисгармонії, спричиненій твоїм маленьким «я». Дуже важливо ввійти з ним у контакт делікатно, відчуваючи випадок, у якому воно проявляється (навіть у другій свідомості, коли управитель пробуджений), бо саме воно викликає в тобі непорядок автоматично й підсвідомо, і тому мусить увійти з ним у тісний, наскільки це можливо, контакт. Домовся про зустріч із цим своїм співпрацівником і скажи йому, що розраховуєш, що він тобі допоможе зростати й зустріти справжній сенс життя.

Потім увійди в своє внутрішнє місце і вимагай там присутності цього «маленького я». Якщо встановиш з ним контакт, то важливо прийняти його позитивно й привітати. Зазвичай ми не усвідомлюємо, що іноді поводимося невідповідно, маючи позитивні наміри. І тому привітай цю частину своєї особистості, яка у свій спосіб хоче щось добре для тебе.

Розпочни діалог з ніжного запитання: «Що ти хочеш здобути для мене, коли проявишся в моєму житті?» (звернутися до конкретної поведінки).

Прийняти відповідь (percibir la respuesta) означає уникати рефлексії та роздумів над нею. Натомість відкрийся для внутрішнього сприйняття, яке відчуваєш як відповідь у виді почуття, відчуття, образу чи слова. Така відповідь – це перший бажаний тобою результат.

Подякуй своєму маленькому «я» за відповідь і постав друге запитання: «Якщо досвід, який ти хочеш отримати для мене, я вже маю (= перший результат), то що ще важливіше хочеш отримати для мене?»

ОТРИМАТИ НОВУ ВІДПОВІДЬ: ДРУГИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Потім пробуй отримати другу відповідь так, як і першу. Це твій другий бажаний результат.

ПРОДОВЖУЙ ДЯКУВАТИ І ПРОСИТИ

Продовжуйте діалог, вимагаючи від цієї частини себе все глибші й глибші відповіді (не забувайте дякувати після кожної відповіді!), доки не досягнете «відповіді – остаточного результату».

ОСЯГНІТЬ ОСТАННІЙ РЕЗУЛЬТАТ

Ознаки, які показують, що це остаточний результат: незалежність від зовнішніх обставин (до прикладу, щось робити, стосунки з кимось, щось мати, знати…), близькість до центру Буття і до справжнього сенсу життя, тобто твоє маленьке «я» не може знайти важливішу відповідь. Остаточний результат може прийти рано чи пізно і без потреби ставити окреслене число запитань.

Закінчити подякою внутрішньому Вчителеві за дар самопізнання, яке він тобі пропонує.

Попередня вправа – це тільки спосіб спілкуватися з частиною самого себе. Існують інші способи. Більш природно і спонтанно буде після обнулення поставити перед собою стілець, візуалізувати на ньому своє маленьке «я» і розмовляти з ним про спосіб наведення порядку в твоєму домі, але завжди розмовляти дружньо.

Запитання

1. Моє маленьке «я» не відповідає. Ніяк не можу завести діалог!

Спочатку намагайся добре розслабитися. Часом труднощі, які здаються нездоланними, зникають після доброго розслаблення. Якщо намагаєшся розпочати діалог у напруженому стані, то це перешкоджає різним частинам тебе самого проявитися.

Друга умова для доброго діалогу – дружня атмосфера. Намагайся підійти до свого маленького «я» з дружнім налаштуванням, бо воно присутнє в тобі, щоби допомогти тобі жити, але до цього часу зустрічало такі труднощі, що здається тобі ворогом. Усвідом, що його життя також розвивалося різними етапами і главами: воно народилося в тобі, зростало, страждало й раділо, переживало різні ситуації та події твого життя аж до сьогоднішнього моменту. Якщо матимеш таке налаштування, то краще його пізнаєш, почнеш його шанувати й любити. Тоді діалог зав’яжеться спонтанно.

2. Під час медитації й діалогу з «маленьким я» можемо, до прикладу, звільнити витіснену агресію й трансформувати її в мовчання й тишу, але чи, навпаки, може трапитися, що звільнимо в собі щось, що не зможемо контролювати?

Якщо медитувальник не має важкої психічної хвороби, тобто важких психічних розладів (що є умовою для участі в ГМС), то управитель під час вправи буде чуйним, бо не ідентифікуватиметься з жодним маленьким «я», яке захоче узурпувати свідомість. Спостерігач у стані спокою найкраще контролюватиме порядок у домі. У такий спосіб усвідомлюєш свій гнів, спостерігаючи за ним і прислуховуючись до нього спокійно – так, ніби його прояв відбувається поза тобою. Також можеш спонтанно відчувати те, що приходить як відповідь чи питання в діалогу. У такий спосіб твій гнів починає інтегруватися, усвідомлено перетворюєш його в контрольовану й впорядковану енергію. Отож, якщо управитель (і пізніше Господар) контролюють ситуацію у стані пробудження і спокою, то ніщо погане з нас не вивільнеться і не вийде з-під контролю. Іншими словами: якщо ми спокійно усвідомлюємо самих себе, то з нами нічого не може статися. Але якщо маєш серйозний психічний розлад, краще спочатку звернутися до фахівця-терапевта в цій області.

3. Під час медитації виплили гнів, образа і зневага до батьків. І хоча я розумію, що вони – люди зі своїми главами життя, але це мої почуття, які, як вважаю, буде несправедливо раціоналізувати. Чи їх можна змінити?

Так. Це добре, що не хочеш їх раціоналізувати, бо це тільки ускладнить справу. Твоє маленьке ментальне «я», поєднане з відповідальністю за почуття та емоції, викликало в тобі гнів, образу і зневагу до батьків. Коли зустрінешся з внутрішньою дитиною, то також зможеш усвідомити інші відтінки своїх маленьких «я», які ти в собі придушував. Але на цьому етапі раджу добре розслаблятися і вправлятися у дружньому діалогу з маленькими «я» - це важливий етап інтеграції.

4. Мої любовні стосунки закінчилися глибокою кризою. З того часу дім зданий на себе самого. Слуги зачинені в своїх кімнатах. П’яні енергії лежать на диванах. Зранене серце в агонії на ліжку. Розум сидить за письмовим столом як жертва повторюваних і скручених думок. Управитель боязко виглядає зі своєї башти. Як слуг змусити працювати? Скільки це ще триватиме?

Вмієш висловитися гарно і поетично. Чи ти колись пробував писати серйозно? Що стосується твого запитання, то не думаю, що управитель насправді спостерігає і тільки спостерігає (бо це його місія і суть) зі своєї башти. Управитель не може боятися, бо він – тільки сторонній спостерігач без почуттів. Налякане твоє маленьке «я», яке відповідає за почуття та емоції, але тепер вдає з себе управителя. Це ключ до всього. У той момент, коли управитель спостерігає, ти вже перебуваєш на вищому рівні свідомості й не ідентифікуватимешся з маленькими розумовими та емоційними «я», які себе проявляють. Вони на тебе не впливатимуть, ти не будеш ними, хоча усвідомлюватимеш їхню присутність у домі. Це означає, що ти вже «об’єктивуєш» свій досвід, не пригнічуючи його, тобто, усвідомлюєш. Отож, твій справжній управитель – не той, якого описуєш у своєму гарному елегантному щоденнику. А якщо справжній управитель відсутній, тобто спить, то тебе контролюють і тобою маніпулюють обставини і твої маленькі «я», тобто не ти ними керуєш, а вони володіють тобою. І тому розбуди свого управителя, і поза межами емпіричного досвіду усвідомиш, що ти – жива таїна, окрема від твоїх маленьких «я» та їхніх маніпуляцій, що ти – таїна, яка приховується за цим усім, сіяюча й вільна від розумового сну.

5. Під час усіх вправ у ці дні в мене завжди було маленьке «я», готове будь-коли мене вколоти. Я намагався зрозуміти, що воно хоче, пробував повністю розслабитися, але воно спускалося за мною навіть до рівня повного обнулення! Воно дуже хитре, добре мені дошкуляє, і боюся, що завжди все псуватиме. Це «маленьке погане я», яке безпричинно ображає, лається, провокує – це частина мене, якої я соромлюся, і в певному сенсі це змушує мене почуватися винним, тому що я не можу її позбутися. Але вчора я подумав, що треба дозволити йому робити свої «примхи» і не боятися, що воно входить у мої діалоги, в мою інвокацію, в мою медитацію, дозволити йому «проявитися», можливо, що пізніше, коли воно вичерпає свою енергію, то піде! Я також подумав, що це маленьке «я» показує важливий аспект мого характеру: я боюся помилятися, не приймаю помилок, не хочу бути поганим. Отож, так як я не хочу, щоб маленьке «я» ввійшло у вправи, також не хочу прийняти, що в мені існує частина, здатна помилятися, бути поганою, шкодити, ображати людей тощо. Так народжується почуття провини. Можливо, що мені потрібно менше «ангажуватися» і більше відокремлюватися? Яке рішення буде кращим?

Це маленьке «я» почувається твоєю «небажаною частиною», і тому витворяє всякі пакості, щоб привернути твою увагу й дати тобі знати, що воно тут. Ти повинен зустрітися з ним стільки разів, скільки потрібно, щоб зрозуміти його і подружитися з ним. Безсумнівно, що просте безмовне спостерігання твого управителя допоможе тобі не піддатися маніпуляціям маленького «я» і його примхам. Чого ти повинен уникати – протилежної постави, бо воно годується енергією, яку ти виділяєш, протидіючи йому. Просто спокійно, відсторонено та терпеливо спостерігай за ним. І поволі воно втратить свою силу і зникне.

[1] На тему психології Гештальт є достатньо літератури. Для ознайомлення з цією психотерапевтичною практикою достатньо прочитати книжку E PERLS, L’approccio de la Gestalt. Astrolabio, Roma 1977.

[2] У книжці Scoprite le vostre personalitá (II nostro mondo interno e le persone che lo abitano), Astrolabio, Roma 1955, він також пропонує різні вправи діалогу з самим собою.

[3] C. Andreas - T. Andreas, I nuclei profondi del Sé, Astrolabio, Roma 1995.

[4] A. Martin - C. Vázquez, La práctica en Psicoterapia Gestalt, Desclée De Brouwer, Bilbao 2005.

[5] Progoff, op. cit., pp. 126-192.

[6] Ця вправа інспірована працею сестер Андреас, про яку я вже згадував.

<< Previous 1 2 [3] 4 5 ...8 Next >>