<< Previous    [1]  2  3    Next >>

ПЕРША ЧАСТИНА  

НА ПОРОЗІ МЕДИТАЦІЇ 

 

І. ПОДОРОЖ ЛЮДИНИ 

 

Я медитую тому, що, досвідчивши медитацію перший раз, відчув, що медитація – це єдиний спосіб відповісти на мої питання про життя, про суть людського існування, про мету людини. 

 

ЗУСТРІЧ З БАБОЮ-ЯГОЮ 

 

Чому ти прийшов? Це перше питання першої вправи, яке ставиться учасникам, які щойно прийшли на курс. Це чому я знаю і не знаю. Вони також це знають і не знають. Посеред усієї цієї очевидної невизначеності проходить подорож без назви: подорож людини. Виноград відчуває, що хоче стати вином, але не знає, як це конкретизувати. Це відчуття без розуміння виражене в гарному російському оповіданні про інціяцію. Баба-Яга – страшна стара відьма, яка живе в російській тайзі, в лісах і болотах. Якщо підеш її шукати, то, безсумнівно, злякаєшся: її обличчя жахливе, її можна зустріти тільки вночі в її курені, зайнятою перемішуванням якогось дивного відвару в казані. Баба-Яга знає все, тож ти відчуваєш, що мусиш піти запитати її про те, чого ти не знаєш і що хотів би взнати за будь-яку ціну. Але ти мусиш залишилися з нею наодинці, у темряві ночі, щоб розкрити свої дивні запитання, які виводять тебе із повсякденної реальності, розкрити ті подорожі, які, як відчуваєш, хочеш здійснити, не знаючи, як це висловити. 

Якось прийшов хлопець і постукав у двері куреня. Баба-Яга його запитала: «Ти прийшов за власним бажанням чи тебе хтось послав?» Насправді хлопчика послала його родина. «Мене послав мій батько». Тоді Баба-Яга скочила на нього як блискавка й кинула його в казан. Наступного разу в її двері постукала подорожуюча дівчина. Перелякалася, побачивши вогонь і киплячий казан. Баба-Яга запитала: «Ти прийшла за власним бажанням чи тебе хтось послав?» «Я була захоплена розповідями про тебе й вирішила прийти й побачити тебе». Баба-Яга кинула дівчину в казан. Нарешті прийшла дівчина, загублена у своїй мандрівці по світі. У своїй тузі вона не знала, куди податися. Побачила дим над куренем Баби-Яги і інтуїтивно відчула небезпеку. Баба-Яга вискочила з куреня і запитала: «Ти прийшла за власним бажанням чи тебе хтось послав?» Тоді дівчина щиро відкрила перед нею своє серце: «Здебільшого приходжу за власним бажанням, але також через інших і життєві випробування. Потім я заблукала в тайзі, але знала, що ти будеш тут, і знаю, що я щось забула, але насправді не знаю, чому я сюди прийшла». Баба-Яга зміряла її поглядом і сказала: «Ти отримала своє», і запросила її всередину. 

Це знання і незнання подорожі людини. Перші кроки її справжньої подорожі невпевнені, нерішучі. Нею керує не лише цікавість, хоча вона може бути зовнішньою спонукою; також її ніхто не посилає, хоча цей фактор діяв у перші моменти. Але в неї всередині є щось, що штовхає її невідомо куди, і цей загадковий, але автентичний мотор супроводжуватиме авантюрного прочанина на всіх меандрах його подорожі. 

 

АНТРОПОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ГМС 

 

Тепер прошу читачів набратися терпеливості на наступну, дуже теоретичну частину, але потрібну для пояснення. З першого моменту, ввечері, коли розпочинається введення, учасники зустрічаються з трихотомічною антропологічною моделлю, яка буде присутньою на всіх етапах досвіду. Ми залишаємо знану дихотомічну схему, за якою людина складається з душі й тіла, і вважаємо за краще взяти схему, за якою людина складається з тіла, душі й духу. Можемо сказати, що йдеться про універсальну антропологію, яка існувала ще в дохристиянські часи як у грецьких філософів, так і в древніх традиціях індуїзму [1]. У біблійній традиції ця схема не проявляється виразно і постійно, хоча не можна стверджувати, що вона відсутня. З другого боку, деякі Отці Церкви цитують прощання св. Павла в першому листі до Солунян (5, 23) для легітимізації біблійної трихотомічної антропології: 

 

Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, 

і нехай уся ваша істота - дух і душа, і тіло –  

буде збережена без плями на прихід 

Господа нашого Ісуса Христа [2]

 

Одним із давньохристиянських письменників, який широко застосовував антропологічну трихотомію, був Оріген. Він представляв дух людини як божественну іскру, яка так тісно з’єднана з Божим Духом, біблійним Ruah, що на неї не може вплинути гріх, який належить до психічної й соматичної сфери [3]

Причини, які спонукали мене взяти цю тричастинну антропологічну схему, були, в основному, педагогічні. Трихотомія просто імпонує мені як постулат, який вимагає власного досвіду медитації. Навіть містики, як класичні, так і арістотелівські, такі як Йоан від Хреста, чи рейнські містики, коли намагаються описати свій найтаємничіший і апофатичний досвід, то мають труднощі в локалізації свого досвіду просто в душі людини. Шукають терміни, які би змогли вказати на вимір, глибший від людської душі. 

Йоан від Хреста представляє особу, занурену в медитацію, так: «Якщо вона не досягне найглибшого центру душі, то не задовольниться; навіть якщо буде в центрі, то не буде в найглибшому центрі й не зможе пройти глибше до Бога» [4]. Майстер Екхарт також потребує особливого терміну, щоби вказати на щось більше від людської душі: «В сутності душі немає жодної активності; її діяльні здатності походять із глибини її сутності, і в її справжній глибині панує абсолютне мовчання» [5]

 

ПРИТЧА ПРО ДІМ І ГОСПОДАРЯ 

 

Щоби антропологічний вступ був доступний тим, які не знайомі з філософсько-богословською мовою, використовується проста притча, унаочнена на екрані, який завжди присутній під час курсу. 

«Багатий чоловік зібрався у подорож. Зібрав своїх слуг і роздав їм різні завдання. Тоді покликав управителя і наказав йому за всім слідкувати, додаючи, що після подорожі повернеться». 

Як у школі Gestalt [6], де подано глобальну візію індивіда, так і в цій притчі показано людину і її екзистенціальну подорож по планеті. Наблизивши телекамеру, можемо вивчити різні елементи й особи цієї притчі у наступний спосіб. 

 

ДІМ 

 

Дім – це ти у своїй тілесності. Це твоя фізично-тілесна оболонка, фасад, який тебе представляє і проявляє для інших. Саме цей вимір робить тебе істотою, втіленою в тіло-дім

 

СЛУГИ  

 

Слуги – це всі психічні елементи, які живуть і рухаються всередині будинку. Вони суттєві та надзвичайно корисні для життя, росту та розвитку. Через них відчуваємо життя всередині нас і зовні. Слуги – це наші особисті можливості та якості; класичною антропологічною термінологією – це «сили душі». Всі слуги разом конституюють наш психічний вимір, життя в домі. Хоча мешканців будинку може бути дуже багато, але з педагогічних міркувань ми збираємося зосередити нашу увагу на трьох головних психічних слугах або якостях: нашій здатності мислити (розум), нашій здатності відчувати (серце) і наших силах та енергіях різного виду, в тому числі несвідомих (сили). 

 

УПРАВИТЕЛЬ 

 

Управитель – «наш наглядач». Це внутрішнє око, яке здатне бачити те, що діється в нас всередині й зовні. Його завдання – тільки спостерігати. Класичною мовою управитель був би свідомістю-усвідомленням (consciencia), тобто тим, що спонукає нас бути пильними, не спати, усвідомлювати своє життя [7]. Управитель, завдяки високому рангу й гідності, ближче до Господаря, ніж інші мешканці, й у контакті з ним. 

 

ГОСПОДАР ДОМУ 

 

Великий відсутній – Господар дому. Проте у якийсь спосіб він присутній у ньому. Господар є повним власником дому й має над ним владу. Слуги це знають, і також знають, що всі їхні компетенції походять від Господаря. Господар – найбільший авторитет, абсолютне джерело життя в домі, в той час як слуги отримують ті компетенції, які їм делегує Господар. Окрім того слуги знають, що Господар повернеться з подорожі, як сказав це управителеві. 

Говоримо про центр людини, про її буття, про її справжнє Я, яке в нашій антропологічній схемі відповідає духові. На жаль, цей дух є великим незнаним у нас, незважаючи на його таємничу присутність у найглибших покладах нашого єства. Саме тому ми представляємо його як іскру світла, оточену різними психічними оболонками: розумом, серцем, силами тощо. 

Людина повинна здійснити подорож. Кожна подорож має різні нюанси – згідно з фізичним станом дому, якістю й кількістю слуг, маленьких «я», рівнем чуйності чи сонливості управителя, часом відсутності Господаря. Подорож може принести сюрпризи, несподівані зміни напрямку, непередбачені відкриття, радості, травми та потрясіння, нудьгу, монотонність і непередбачені кризи [8]. Під час подорожі можуть бути зоряні моменти й бажання, подібні до самогубства. Але одне можна сказати напевно: з того моменту, як з’явиться справжня людина, з’явиться і її особлива, неминуча подорож. 

 

НАЙВАЖЛИВІШЕ 

 

Подорож динамічна, це пригода. Маленькі «я» рухаються, виконують свої обов’язки краще або гірше, часом конфліктують між собою, часом управитель напівсонний, не слідкує за домом, і слуги працюють як попало. На жаль, вони рідко співпрацюють гармонійно, мирно і конструктивно. Питання звучить так: Що найважливіше в діяльності дому? Мартін Бубер вкладає це питання в уста Бога, який запитує Адама: «Де ти?» (Бут. 3, 9) [9]. Просте й ясне питання, питання правди, завжди стимулює – як управителя, так і малих слуг – одного до чуйності, інших до праці. Це питання запрошує людину ввійти в свою глибину, повернутися до того, для чого вона була створена, а не ховатися як Адам. Є ще інше питання, яке Бубер називає «демонічним», бо воно фальшиво продовжує просте і глибоке божественне питання, не затримуючись на «де ти?», а продовжуючи так: «Ти в глухій безвихідній ситуації, і тебе з неї ніщо не витягне». Це демонічне й оманливе запитання, бо воно не дозволяє людині ні думати, ні входити в себе, натомість фальшиво створює нелюдську відповідь без свободи вибору, яка замість того, щоб стати перед «де ти?», входить у майбутнє без людської подорожі, ніби кажучи: «Ніщо не зможе вивести тебе з глухого кута, в якому ти заблукав» [10]. Але з нього завжди можна вийти. Проблема полягає в тому, яку дорогу вибрати саме тут і тепер. 

Віктор Франкл, віденський психіатр, який три роки провів у концентраційних таборах Аушвіцу і Дахау, стверджує, що найважливішим для людини є відкрити сенс, який життя пропонує кожному [11]. Він намагався дати співв’язням надію і силу, яка би збуджувала в них конкретну мету, «чому», яке би відкрило в них промінь світла – ще слабкого, але достатнього, щоби надати сенс їхньому життю посеред драматичних умов дійсності. 

Навіть якщо зовнішні умови життя учасників курсів ГМС не такі драматичні й жахливі, як у концентраційних таборах, але кожний з них у якийсь момент задається ключовими питаннями: чому? і як жити? Все залежатиме від попередньої відсутності сенсу життя і від того, наскільки вони це відчули [12]

Суттєвим є чому; як буде в кожній людині різним. Тут я хотів би зробити два уточнення: ГМС пропонується як шлях до центру Буття (Ser) без особливих конотацій, які залежать виключно від конкретної культури. Будучи дорогою, яка пропонується кожній людині як такій, вона відкрита як для людини Сходу, так і для людини Заходу. Звичайно, щоб полегшити цю дорогу, різні засоби беруться з різних джерел і різних духовних, наукових і культурних традицій, не обмежуючись якоюсь однією сферою людського розвитку. По-друге, мета нашої подорожі – не відкриття чогось, що можна звести до понять, навпаки, поняттями неможливо буде виразити те, що Маслоу називав peak experiences (граничний досвід). Внутрішнє джерело – це щось не проявлене, хоча Господар є джерелом усіх наших особистих проявів. Остаточний досвід також є «найбільшою» таїною людини, і якщо існує слово, щоб його смиренно виразити, то це Буття-Існування (Ser). 

 

ВПРАВА 

Медитація – перегляд свого життя 

 

• Вибери місце для медитації: у приміщенні, на відкритому повітрі, в каплиці. 

• Прийми позу тіла для медитації. Якщо не знаєш ніякої особливої, то сядь вигідно, але щоб не піддаватися сонливості. Спину треба підтримувати вертикально. Збоку постав ручку й зошит. 

• Після кількох глибоких і повільних вдихів і видихів приготуйся все відпустити й споглядати своє життя як фільм. Мовчки дивишся фільм таким, яким він є, не змінюючи його і нічого в ньому не осуджуючи: події і досвід, частково вже забуті, картини, почуття… 

• Коли фільм закінчиться сам, запиши, якщо бажаєш, щось про зміст фільму, але без критики чи осудження. 

• А тепер спокійно дозволь цьому фільмові кілька хвилин побути перед тобою. Дивлячись на нього як на цілість, спробуй спокійно й щиро відповісти на три запитання: 

- Чи серед різноманітного минулого досвіду я знаходжу той, який надав сенс моєму життю? Чи виділяю якісь моменти, які стимулювали мене й надихали продовжувати дорогу? Які? 

- Чи знаходжу моменти, коли я втрачав орієнтацію, надію, моменти, подібні до знаку «стоп», які спонукали мене зупинитися на дорозі? Які? 

- Чому ти прийшов на курс? 

- Коротко запиши в зошиті ГМС свої відповіді й враження. 

 

Запитання 

 

1. Як відрізнити, чи знеохочення медитувальника походить від маленьких «я», які противляться поверненню Господаря дому, чи від слабкості, яку слід покірно прийняти? 

 

Знеохочення завжди походить від маленьких «я». Важливо знати, як до цього ставитися. Деяка слабкість і втома чи знеохочення є нормальним, особливо на початку дороги ГМС; що більше, вони формують наші людські обмеження. Систематична практика медитації врівноважує фізичну і психічну енергію. Коли маленькі «я» починають між собою конфліктувати, то ГМС будить управителя, який заспокоює маленькі «я». Тоді звільнюється енергія, яка була задіяна в конфлікті. Противитися поверненню Господаря – це завжди знак, що дім потребує порядку й спокою, тобто медитації.

 

2. Часом упродовж днів я відчуваю якесь незадоволення. Мабуть це ці «маленькі я», про які Ви говорили. Що маю робити, щоб вирішити ці конфлікти, щоби знайти кращу рівновагу й залишатися в ній? 

 

Медитація. 

 

3. Психіка, душа і розум – це одне й те саме? 

 

Різні філософські та антропологічні традиції дадуть різні відповіді. В класичній західній культурі психіка і душа – еквіваленти, а розум – здатність мислити й розуміти – «сила» чи якість душі. З педагогічних мотивів ГМС представляє все життя всередині нашої фізичної оболонки (дім) як частину психіки чи душі, включно зі здатністю мислити. Центром Буття є не душа, а дух людини. 

 

4. Якщо дух людини, як говорить Оріген, не може грішити, то всі ми призначені до раю? 

 

За Орігеном (він представляє свої богословські думки як гіпотези, а не як догматичні визначення) наш дух – педагог, місія якого – привести душу й тіло до Духа. У такому розумінні призначення людини – осягнути щастя через остаточну єдність із Духом. Але в деяких гіпотезах призначення людини – остаточне щастя. 

 

5. Якщо доріг багато, то як можу знайти свою дорогу? 

 

Оскільки ти прийшов сюди, то спробуй ГМС, а потім сам оціни результат. 

 

6. Було би чудово, якщо би наші сини змогли брати участь у курсі. Їм десять і дванадцять років. 

 

Звичайно, але дванадцятирічний хлопчик не має ментальності юнака чи дорослої людини, а курс призначений для дорослих людей з відповідною для них мовою. Наша Рада готує також семінари для молоді й дітей, і деякі наші інструктори вже мають досвід праці в школах. І хоча цей досвід ще недостатньо опрацьований, але ви самі, як батьки, які добре знаєте мову й характер своїх синів, може давати їм короткі й прості вправи, пристосовані до їхнього світогляду. Після закінчення курсу [13] ми даємо бібліографію, в якій можна знайти книжки, які допоможуть втаємничувати в медитацію дітей.

 

7. Притча про людину, яка подорожує, дуже добре вибрана й справляє враження також на некатоликів, підданих псевдо-секуляризму і раціоналізму. Але це ще не означає, що дорога до чогось веде.  

 

Дорога, яка йде до «чогось», - не справжня дорога, а просто посередня дорога, яка в кращому випадку колись стане справжньою дорогою. Справжня дорога – це ти, людина в постійному розвитку, яка шукає справжній сенс свого життя. І коли ці пошуки щирі, то приведуть тебе не до «чогось», а до таїни твого Буття. Якщо медитуєш, то помалу почнеш відчувати музику, яка виходить із твоєї таїни. Тому не турбуйся, щоби дійти до «чогось», а йди щиро, бо турбота заважає тобі йти. 

 

8. Як пошуки свого найглибшого Буття можна примирити з болем, який ми, щоб бути самими собою, завдаємо іншим людям? 

 

Біль інших, якщо він походить від твого щирого шляху до центру, це проблема інших, а не твоя. Не всі почуваються добре від рішення автентично і щиро шукати. Якщо діятимеш у єдності зі своїм справжнім центром, то, як побачимо далі, не завдаватимеш «болю», а випромінюватимеш автентичність і любов. Але також правда, що інші можуть бути не в змозі прийняти цю любов, бо їхній управитель спить у будинку, в якому панує безлад. 

 

9. Ми тут, щоб відкрити Буття, але якщо не осягнемо його на нашій дорозі, то чи спробуємо це зробити на землі? 

 

Якщо хочеш це осягнути, то осягнеш. Якщо думатимеш, що в майбутньому спробуєш це знову, то можеш підсилити лінь маленьких слуг і сон управителя. 

 



[1] На цю тему дивися конференцію Стефано Пьяно, професора індології в університеті Торуня 27 листопада 1997. 

[2] Про трихотомічну антропологію в християнській традиції дивися мою працю Verso l'altra sponda, Paoline, Milán 2000, pp. 22-29 (Іспанський перекладl En el corazón del silencio, Paulinas, Madrid 2001). Див. також M. Tenace, Dire l‘uomo. Lipa, Roma 1997. 

[3] Про трихотомічну антропологію Орігена дивися H. Crovzel, L'anthropologie d'Origéne dans la perspectiva du combat spirituel, в «Revue d'Ascétique et de Mystique» 31 (1995), pp. 364-385; J. Duplíis, L’esprit de l’homme. Étude sur l’anthropologie religieuse d’Origéne (Museum Lessianum. Section théologique 62) Brujas 1967; M.- J. Pierre, L'ame dans l'anthropologie d'Origéne, en «Proche Orient Chrétien» 34 (1984), pp. 21-65; H.Crouzel, Origéne (Cultura cristiana antica. Studi) Roma 1986, pp. 129-144, італійський переклад обмежився до Perí Archón див. також G. Watsok, Souls and bodies in Orígen's «Peri Archón», в «The Irish Theological Quarterly» 55 (1989), pp. 173-192. 

[4] Juan de la Cruz, Llama de amor viva, 1,12. 

[5] З першої проповіді Різдвяного періоду. 

[6] Див. техніки терапевтичних оповідань, створених школою Ф. Перлза і описаних у праці A. Mártir - C. Vázquez, La práctica en Psicoterapia Gestalt, Desdée De Brouwer, Bilbao 2005. 

[7] Очевидно, що йдеться не про моральне сумління, а про усвідомлення нас самих і зовнішнього середовища. 

[8] Про непередбачені зміни в подорожі життя див. цікаву книжку G. O’Collins, Il secondo viaggio, Ancora, Milán 1987. 

[9] M. Buber, Il cammino dell'uomo, Qiqajon, Magnano (BI) 1999, p. 24. 

[10] Див. V. Frankl, Man’s Search for Meaning. Introduction to Logotherapy. Beacon Press, Boston 2000. 

[11] Див. деякі драматичні приклади цього стану душі в моїй книжці Cosí medita la gente, Edizioni Messaggero, Padova 2004, pp. 11-15

[12] Див. розділ 16. 

[13] Щоби розпочати це спілкування див. мою книжку Meditare un sogno, Edizioni Messaggero, Padova 20053; La ayuda de los sueños en el crecimiento espiritual. Sal Terrae, Santander 2006. 
<< Previous    [1]  2  3    Next >>