ДУХОВНІСТЬ - НА ПОРОЗІ МЕДИТАЦІЇ Part 3

Медитація проходить добре. Розумію, що це у якийсь спосіб виховує мій розум, мої думки та емоції, бо мій мозок ніби пробуджений; відчуваю себе більш відкритою, інтелігентнішою; краще зосереджуюся, пам’ять працює краще. Це так ніби включилася вища передача. Бачу речі, які до того не бачила, відчуваю речі, які до того не відчувала.

Всі ми знаємо, що означає слово «релаксація». Довкола нас функціонують центри і школи йоги, автотренінгу, рейкі та багато інших. Засоби масової інформації, книжки та журнали New Age, радіо та телебачення час від час подають багато інформації та вправ для розслаблення наших напружень і нашого bum out (неробства). Крім того, кожний має свій спонтанний спосіб розслабитися, до прикладу, після дня важкої праці, без потреби йти на йогу, можемо вигідно всістися на дивані, дивитися телевізор, гортати журнали чи палити папіросу. Це домашні способи відпочинку, які можуть дати тимчасове відчуття відновлення, але вони дуже обмежені й неповні. ГМС пропонує своїм медитувальним базову вправу на релаксацію, яка охоплює відразу три рівні сприйняття: почуття, думки і фізичні енергії. Ця вправа називається обнуленням (bajada a cero), бо її мета – зменшити внутрішні перешкоди і шуми, які більш-менш приховані на кожному рівні сприйняття, поки не зведемо їх до можливого мінімуму. Ця вправа є необхідною передумовою наступного досвіду ГМС і її потрібно включити в систематичну щоденну практику. Спочатку вона може здаватися важкою, але це характерне сприйняття початківців. В міру того, як через регулярне виконання вправи запам’ятовуємо повне обнулення, вправа стає легшою і триває менше часу, аж поки не скоротиться до кількох секунд – як це побачимо у вправі скороченого обнуління. У справжній релаксації присутні два основні ключі.

Перший ключ, необхідний для доброї релаксації, – впорядкована любов до власного тіла. Стежка, яка приведе тебе до різного досвіду, який зможе змінити твоє життя у дивовижний спосіб, не простягається поза тобою, вона проходить через твоє тіло. Самосприйняття (autopercepción) тіла – це неодмінна складова процесу самопізнання, до якого веде ГМС. Щоби твоє тіло допомагало тобі в чудовій пригоді ГМС, до нього слід ставитися шанобливо й з любов’ю. Деякі античні традиції вважають тіло священним храмом, в якому живе божественна іскра, Буття. Його потрібно любити впорядковано, щоби не зіпсувати його, але не ставитися до нього як до предмета, з яким можна поводитися деспотично або, ще гірше, як до ворога – як до нього ставилися філософи-платоніки і сьогодні ще дехто так ставиться, підтримуючи живим у своїй медитації найближчого ворога. Але кожний, хто має елементарні уявлення про будову і функціонування людського тіла, знає, яке діло мистецтва нам подаровано, хоча багато хто його не цінить. Подумайте на мить про будову нашого мозку – маленької частини тіла. Він має одинадцять трильйонів нейронів. Кожний нейрон у різний спосіб з’єднаний з іншими нейронами, з якими співпрацює. Це з’єднання не зводиться тільки до одного входу й одного виходу – як у з’єднанні електричних батарейок. Кожний нейрон може мати аж до чотириста входів і чотириста виходів. Вони з’єднуються між собою у різні комбінації, виконують різні функції, мають різну форму, розмір і довжину… і це лише маленька частина нашого тіла! Якщо ми побачимо, як функціонує тіло на найглибшому рівні, то це виглядатиме як чудо, зрозуміємо, як тіло у свій спосіб бере участь у таїні Буття. Бо в нашому організмі присутній якийсь таємничий інтелект, щось типу холістичної мудрості, яка існує поза нашим маленьким розумовим «я», і яка забезпечує його точними уявленнями про те, як розвивати свою місію в усьому домі якнайкраще: крихітна людська клітина мікроскопічних розмірів містить у собі ДНК, яке мають усі живі організми, інструкції, які заповнили би багато книжок, генетичну інформацію, потрібну для передачі спадкових рис. Ці крихітні елементи нашого тіла здатні живитися, рости, рухатися і в мудрий і дивовижний спосіб розмножуватися, і все це спрямоване до доброго функціонування дому. Яка таїна і мудрість керує цими рівнями і постійним функціонуванням тіла?

Коли інструктор ГМС вчить групу релаксації, то знає, що десята частина учасників, незважаючи на добру волю і щире прагнення стати на дорогу медитації, не зможуть розслабитися повністю. Не зможуть, бо їм бракує другого ключа доброї релаксації: відпустити (dejarse llevar). Ці люди повинні навчитися не докладати безконечних зусиль для осягнення релаксації, а просто відпустити.

Відпустити – це дозволити словам інструктора, вимовленим повільно і спокійно, ввійти у глибші рівні нашого єства, у нижчі поверхи нашого дому. Ці слова медитувальник може промовляти подумки, якщо вже вивчив різні етапи обнулення, але завжди повинен відпускати в міру того, як процес релаксації входить в нього. Відпустити – наш управитель спокійний і пробуджений, але водночас пасивний і сприйнятливий.

Відпустити у всіх аспектах – це може також стати фундаментальною екзистенціальною поставою. Протилежна постава – забіякуватість, агресивність, опозиційність. Таке ставлення до життя – це постава завоювання і утвердження «его». Вся псевдокультура споживацтва базується на цій поставі перебільшення, на протилежностях відпущення. Мій знайомий, письменник, був вражений, коли почув, що людина, яка розповсюджувала його книжки в США, сказала: «Я займатимуся продажем ваших книжок в США з усією агресивністю і войовничістю». А мій товариш, власник кількох фірм, показав мені відео, яке показував своїм слухачам на курсах підвищення кваліфікації з бізнесу. Там інструктор дорікав усій аудиторії молодих слухачів, що не вміють продавати товари. Критика інструктора збільшувалася, поки не переросла в образи конкретних слухачів і всієї групи. Зрештою атмосфера стала такою агресивною і супроводжувалася твердим рішенням продавати, що переповнений зал підносив руки і викрикував своє дике рішення продавати товари. Не буду коментувати моральність такої постави насильницького завоювання, ні наслідків, які вона має в світі політики чи навіть у царині науково-технічного розвитку. По суті, така постава має природний вплив на розвиток людини: вона існує вже від народження для привернення уваги старших до природних потреб дитини і в підлітковому віці для завоювання і утвердження особистості, яка формується.

Людина завжди потребуватиме певної дози такої постави, але якщо культивуватиме її нестримно і як єдино можливу поставу розвитку й зростання, то це може мати трагічні наслідки й спричинити катастрофи як для окремих людей, так і для цілих народів і культур. Зрозуміло, що така постава менш зріла від протилежної: відпустити. Відпустити – це не прийняти абсолютну поставу лінощів у житті. Можемо звести цей мудрий спосіб поведінки до одного слова: настроїти (sintonizar). Співзвучність (Sintonía), прийняття і любов до Всього (Todo). Співзвучність з великою таїною, яка нас огортає. Тому стародавній рабин говорив своїм учням, що вони повинні знайти у своєму житті стежину, яка резонує музично, а Дон Хуан, відомий шаман-учитель Карлоса Кастанеди, заохочував його шукати шлях, який має серце. Отже, відпустити – це йти, дозволяючи себе захопити мудрістю не чинити опір тому, що «є»; це світська мудрість, яку знали і практикували навіть фізично у бойових мистецтвах, у Біблії, у Корані, у Дао, у Царях, в Ахімсі Ганді та в багатьох інших шанованих і давніх традиціях. Щоби дійти до справжнього центру «відпущення», потрібно зрозуміти цю реальність: частина, дитина, творіння ніколи не зможуть «підкорити» Все (Todo), з яким, однак, можуть «бути в гармонії».

Як я вже писав в іншій книжці [1], є різні пози тіла, які сприяють обнуленню, і, загалом, корисні для всіх видів медитації. Найпростіші методи хатха-йоги, доступні широкій публіці, мають достатню кількість поз тіла чи асан, особливо придатних для медитації [2]. На курсах ГМС ми зазвичай рекомендуємо позу, доступну для більшості людей, яку називаємо «західним лотосом», і яку Клеменс Тільманн описує так: «Сісти, не спираючи спину, на край стільця, так, щоб коліна були від нього нижче – розслаблені й розвернені назовні. Ноги схрещені в щиколотках, а стопи спираються на підлогу. Ліву руку кладуть на праву як дві чаші, перед животом, торкаючись його, і спираючись зап’ястками на ноги, а великі пальці, повернуті догори, торкаються одне одного» [3].

За допомогою детального опису Тільманн хоче забезпечити максимальну фізичну рівновагу. Однак не потрібно ригористично притримуватися усіх деталей і не йти проти спокійної гнучкості та фізичної свободи, яких шукає глибока медитація. До прикладу, є особи, які через фізичні вади не можуть сидіти рівно або нервують, якщо не можуть спертися на спинку крісла. У будь-якому разі знаємо про наполегливість східних учителів підтримувати спину рівно під час медитації. І тому я раджу кожному попробувати відмінності в медитації з прямою спиною, спертою на спинку крісла, згорбившись чи лежачи. Здатність сприймати речі на тонших і делікатніших рівнях набагато краща у випростованій позі, але це ми відкриваємо щойно з досвідом [4].

ВПРАВА

Обнулення

Перед виконанням вправи важливо пам’ятати, що закінчення обнулення або спуску до «нуля» (bajada a «cero») – це потрійне мовчання медитувальника: мовчання тіла, розуму та емоцій. Важливо:

• Усвідомлення розслабленого тіла й підтвердження цього фразою-слоганом.

• Усвідомлення спокою та миру в почуттях і підтвердження цього фразою-слоганом.

• Усвідомлення мовчання розуму після сходження до «нуля».

Для полегшення проходження на глибші рівні свідомості завжди використовувати ті самі слова.

Після систематичної та тривалої практики спуск можна буде пройти, використовуючи тільки фразу-слоган, бо вже діятимуть умовні рефлекси, які відразу відповідатимуть, полегшуючи елементарне підготовче і важливе мовчання у практиці медитації. Потрібно буде тільки промовити, до прикладу: «Тіло, релакс… Почуття, релакс… Розум релакс… Три, два, один, нуль».

Скорочений спуск буде корисним також і в моменти, коли потрібно осягнути спокій і мир посеред денної праці, у випадках непередбаченого прийняття рішення чи розпізнавання тощо. Але він буде діяти тільки після довгої і систематичної практики повного спуску. А тепер розглянемо спосіб виконання цього.

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ: ФІЗИЧНО-ТІЛЕСНИЙ

Почни релаксацію тіла з кількох глибоких вдихів і видихів. Потім зосередь увагу-енергію на точку між бровами, спрямовуючи до неї зіниці. Через кілька секунд розслаб очі, повертаючи їх до природного положення; енергію, яка була зосереджена на цій точці, спрямуй вниз.

Тепер послідовно посилай енергію в різні частини тіла в колі релаксації, як показано на малюнку, починаючи з правої долоні, потім праве передпліччя і плече, шия... і відповідно ліва частина кола – в ліву руку. Закінчити перший рівень фразою-слоганом: «Тіло релакс…».

ДРУГИЙ РІВЕНЬ: ЕМОЦІЙНИЙ

Споглядай ритм дихання, але не впливай на нього, нехай іде своїм ритмом. За кожним видихом видихай з себе все, що заважає внутрішньому спокою і миру. Закінчити вправу фразою-слоганом: «Емоції релакс, почуття релакс…».

ТРЕТІЙ РІВЕНЬ: ПСИХІЧНИЙ

Уяви сходи з десятьма східцями, по яких ти сходиш, рахуючи від десяти до нуля.

ВНУТРІШНЄ МІСЦЕ РЕЛАКСАЦІЇ Й РОЗРЯДКИ НЕГАТИВУ (НЕОБОВ’ЯЗКОВО)

На нульовому рівні відкрий свідомість для приємного і спокійного внутрішнього місця, і перед будь-яким наступним медитативним кроком ще раз розряди всю невелику напругу і негатив через точку, розташовану в центрі стопи (див. малюнок), уявляючи під ногами джерело теплої та чистої води. Якщо внутрішнє місце не виникає спонтанно, то його можна викликати або створити за допомогою творчої уяви, уявляючи на нульовому рівні пейзаж або символ, співзвучний зі станом спокою та тиші, в якому ти перебуваєш.

Ця остання фаза сходження до нуля додаткова – для людей, які володіють сильною уявою чи потребою розрядити приховану нервовість. Не приліпись до внутрішнього місця; використовуй його як «перехідний інструмент», щоб йти далі, тобто створити умови впорядкованості та внутрішньої тиші, які дозволять тобі поступово відкривати, хто ти такий.

ЗАКІНЧЕННЯ МЕДИТАЦІЇ

Щоби закінчити медитацію повного обнулення, достатньо порахувати від одного до п’яти в індивідуальному ритмі, зробивши установку, що коли дійду до числа п’ять, то повністю пробуджуся, розслаблений у стані звичайної свідомості.

ТРИВАЛІСТЬ СПУСКУ

Максимальний час обнулення не повинен перевищувати півгодини. У наступних вправах, які будуть пізніше подані, також слід пам’ятати про часові обмеження, тобто, якщо повне обнулення передує медитації, то максимальний час усієї вправи становить приблизно півгодини. Як я вже говорив, час обнулення щораз скорочуватиметься, але максимальна тривалість вправи разом із обнуленням повинна не виходити поза встановлений час. Але вправи тільки на релаксацію (зазвичай перший і другий рівень) можуть перевищувати півгодини і тривати стільки часу, скільки потрібно.

1. В мене одна ніздря не прохідна і мені важко дихати носом. Коли спускаюся до нуля, «споглядаючи» дихання, то чи можу дихати ротом?

Носом дихати природно, але важливо, щоб ти не відчував «примусу» дихати у неприродний для себе спосіб. Можна уявляти собі, що канали дихання чисті й прозорі, і що посилаєш у землю будь-які перешкоди через внутрішню сторону ніг до точки розряду в ступнях.

2. Практикую медитацію вже три місяці. Кожного разу, коли розум замовкає, з’являються дуже повільні хвилі, завжди одного кольору: темно-жовто-золоті і темно-сині. Коли думки знову починають бігти, то хвилі зникають. Чи ці хвилі та кольори мають якесь значення?

Такі явища – не рідкість у досвіді медитації. Вони мають різні характеристики й назви. До прикладу, в традиції дзен їх називають makio, і учителі дзен говорять, що вони не мають жодного значення. Існують ще так звані фосфени або маленькі білуваті крапки, які з’являються під час медитації з заплющеними очима. Це прості напівгалюцинаторні феномени, типові для початківців, і їм не слід надавати жодного значення. Споглядай їх спокійно й відсторонено, і вони самі зникнуть.

3. Я ніколи не можу спуститися, не бачу ні сходів, ні жодного гроту. Я завжди тут, релаксована, але тут. Що я повинна робити?

Ти повинна тільки розслабитися. Це мета обнуління; якщо її осягнула, то це дуже добре.

4. Коли під час спуску я рахував від десяти до нуля, то мав великі труднощі. Моє горло горіло, я доклав багато зусиль, щоби не перешкоджати учасникам. Мені вдалося зупинити великий фізичний дискомфорт, а сльози допомогли повернутися до нормальної ситуації.

Для початківців, які вчаться медитації, такі стани нормальні. Часом здається, що тобі на ніс і на чоло падають усі болячки й турботи світу. Це наші маленькі «я», які не звикли поводитися спокійно та мовчати, а пробують захистити свій «нормальний» рухливий спосіб життя. І тому вони атакують нас тисячами способів, боячись, щоби хтось інший замість них не керував домом. Такий і подібний досвід відомий у психологічних школах як «захист его». Потрібно тільки терпеливо їх споглядати, поки не зникнуть. Помилкою буде підсилювати їх думками та емоціями, бо це даватиме їм силу.

5. Мені вдається частково осягнути стан релаксації, хоча й ненадовго. Під час вправи не можу осягнути абсолютний стан спокійного розумового споглядання, розум починає працювати і перешкоджає спокійно працювати й розуміти те, що відчуваю. Що мушу робити?

Єдине, що мусиш робити, – це усвідомлювати те, що відбувається. Не намагайся зупинити розум, не намагайся дискутувати, не злися на свої думки. Не намагайся осягнути розслаблення. Просто усвідомлюй те, що в тобі відбувається, не видаючи осудів, ні перешкоджаючи цьому. При наполегливих практиках спокій і тиша покращуватимуться.

6. Медитую майже рік, і після спуску до нуля відчуваю спокій, глибокий спокій, але не можу уявити жодного місця, і, щоби уявити щось, мушу діяти як режисер, але тоді, як мені здається, включається розум. Я щось роблю не так? Чи потрібно зусиллям щось уявити чи побачити внутрішнє місце?

В медитація нічого не треба робити «зусиллям», тільки спокійно практикувати кожну вправу, не думаючи про результат. Внутрішнє місце – це додаток до релаксації, але цей додаток необов’язковий. Не бачити нічого після спуску до нуля – це добрий знак прогресу після року практики медитації. Як знаєш, мета ГМС – осягнути максимальну тишу, щоби відчувати центр Буття. Це дуже важко початківцям, тому їм подаються різні посередні очищувальні медитації, такі як візуалізація внутрішнього місця й інші.

7. Порахувавши мовчки до нуля, я побачив темряву, яка зачинялася на якомусь заокругленому оці, в центрі якого було жовто-зелене світло, яке поволі перейшло в повну темряву. Потім я побачив, як вона десь десять разів відкривається і закривається. Спочатку це було захоплююче, потім мені стало трохи страшно і я відчував пригніченість через цю темряву, що закривалася, а коли я дорахував до п’яти, вона все ще була, і я боявся, що не зможу вийти з цього стану.

Це нормально для початківців, з часом це зникне. Я відповів на це запитання у відповіді на друге запитання цього розділу.

[1] Стосовно поз тіла в медитації див. мою книжку Iniziazione alla meditazione profunda, Edizioni Messaggero, Padova 2001³, pp. 40-51.

[2] Див. G. Furlan, Yoga, Armonía, Potenza, Sagezza, Mediterranee. Roma 2006.