ІІ. ТРИ СВІДОМОСТІ  

Мені тридцять три роки, я студент університету. Щоденно практикую медитацію, яка дає мені відчуття повноти, радості життя й спокою, який важко висловити. Відчуваю себе жвавішим, краще розумію самого себе і довкілля. 

СТАН УПРАВИТЕЛЯ 

Вправа з попереднього розділу полегшить інспекцію нашого дому. Головною особою цієї вправи є управитель, завданням якого є просто стежити. Якщо вправу виконали добре, то управитель обмежився спогляданням усього життя в домі, не ототожнюючись ні з думками, ні з образами, ні з почуттями чи якимось видом сприйняття. Вірний управитель не ввіряє своє завдання слугам, бо він є чистою пильністю і уважним спостереженням, і не ідентифікує себе з тим, за чим спостерігає. Він спостерігає за плином життя, за постійною працею і втручанням маленьких «я». У такий спосіб він намагається зрозуміти – наскільки дім приготований до великого сенсу життя: повернення Господаря. 

Але може бути, що управитель недобросовісно ставиться до своєї роботи і перебуває в сонливому стані. Тоді в нашому домі голос піднімуть маленькі слуги, буде замішання, конфлікти, боротьба за владу, інтриги і маніпуляції. Очевидно, що у таких випадках індивід фрагментований: він ототожнюється з одним або кількома своїми «его» чи маленькими слугами, в той час як управитель напівсонний або слуги пробують грати його роль, і справжній Господар дому, справжнє Я, центр Буття, здається повністю відсутнім і незнаним. 

Поступова мета дороги ГМС подвійна: по-перше, поступово пробуджувати свого управителя і вчити його щораз краще спостерігати за драмою життя. Тут криється неймовірний секрет гармонічного і щасливого життя. Коли маленькі слуги відчувають, що за ними спостерігає управитель, то відразу відмовляються від фальшивої влади над нами й починають діяти гармонічно. Пробуй постійно пробуджувати і тренувати свого управителя, і зрозумієш, що таке жити пробудженим або, навіть більше, що таке життя. Ось що говорить медитувальник, якщо його управитель не спить: «Пилюка і каміння на дорозі були цінними як золото, двері домів спочатку були межами світу. Зелень дерев… мене перенесла і зачарувала. Діти, які скакали й бавилися на дорозі були рухливими цінностями» [1]. 

Не будемо передчасно судити, що йдеться про галюцинації чи психічні відхилення, бо ці вирази не містять тривожних візій психотичних людей. Кен Вілбер, один із провідних фахівців у вивченні людської свідомості, з цього приводу цитує Вільяма Джеймса: «Наша звичайна свідомість у пробудженому стані – це не що інше як особливий вид свідомості, в той час як довкола неї, розділені тонкими екранами, існують інші види свідомості, цілком відмінні» [2]. 

По-друге, ми дамо вказівки й конкретні орієнтири, які допоможуть щораз тісніше єднатися з Господарем – центром і джерелом Буття. Це буде автентична й справжня вправа глибокої медитації. 

У тричастинній структурі людини, поданій у попередньому розділі, управитель займає найвищу і найважливішу частину психіки. Античні мудреці називали її nous egemonikon, тобто тим, хто має найбільшу владу в управлінні домом і тому найбільшу відповідальність за якість нашого людського життя. Що більше, управитель може пришвидшити прихід Господаря (якщо утримуватиме дім у зразковому порядку й спокою), або спричинити руйнування дому, затемнюючи сенс життя і сповільнюючи повернення Господаря. У цьому випадку людина ніколи не зрозуміє, хто вона, її найвища ідентичність залишатиметься прихованою, вона буде зануреною в сон найбільшого невігластва, у її домі завжди пануватиме безлад. 

В міру того як управитель пробуджується через підготовку за допомогою різних вправ і медитацій ГМС, з’являються знаки, які вказують на чистоту і гармонію трьох головних рівнів сприйняття: розуму, серця і енергій. У цьому випадку рівні сприйняття стають щораз прозорішими і дають нам можливість щораз чистішого і багатшого екзистенціального сприйняття. 

А тепер розглянемо деякі з цих знаків: 

• Свідомість маленьких дійових осіб «я»: медитувальники щораз ясніше усвідомлюють, що вони не маленькі слуги, які працюють в домі. В той самий момент, коли медитувальник споглядає, управитель пробуджується і активується свідомість на вищому рівні. 

• Свідомість «я», яке спить: таємні двері, які ведуть до нижніх поверхів дому (підсвідомості, несвідомості), зазвичай зачинені, але коли починаємо медитувати за допомогою простих методів, завдяки яким відчиняється онірична комунікація [3], то збагачуємося посланнями і мудрістю співпрацівників нижніх поверхів дому. Подивімося на гарний сон одного медитувальника, в якому видно символізм дому (палац у нашому випадку), Господаря (цар) і слуг (маленьких перешкод, які перешкоджають Господареві ввійти в дім): 

«Я бачу себе в великому атріумі з білого мармуру (до якого я ввійшов, переступивши кільки білих сходин) красивого палацу, фасад якого величний і добре витесаний – як у собору. Але це не місце культу, це мій палац, я тут цар. Атмосфера спокійна, оповита блідим білим світлом, я стою тут, милуюся і роздумую. Мабуть я вийшов з палацу назовні, щоби побачити яке там життя, і побачив красу й велич мого дому – знаку моєї царської гідності. 

Але проблема в тому, що двері такі великі, що я сам не можу їх відчинити й увійти; це неробоча пора, слуги зараз відпочивають, бо якщо би вони мене побачили, то відразу би відкрили двері навстіж і впустили би мене, радіючи і вітаючи. Роздратування і страх залишитися зовні пом’якшуються здивуванням і спогляданням краси дому» [4]. 

• Свідомість у гармонії з усім життям: дерева, тварини, елементи природи співзвучні з усім життям, особливо людським. Медитувальник говорить: «Було таке відчуття, що я був частиною кожного з присутніх: я відчував те, що відчували вони, я думав про те, про що думали вони, світло проникало крізь вікна, і я був світлом і відчував те, що відчувало світло, дерев’яна лавка була переді мною, і я відчував те, що відчувала вона. Все було проникнуте яскравим «внутрішнім» світлом, світло виходило з речей і з людей, а не ззовні». 

• Свідомість справжнього Я: досвід справжнього Я чи вищої ідентичності як центрального ядра Буття проглядається або інтуїтується, іноді неясно, в міру того, як пробуджена свідомість формує прозорість і порядок рівнів психічного сприйняття (розум, серце та енергії). Вона сяє всередині у глибокому й таємничому сяйві. Халіль Джебран виражає це поетично так: «Друже мій, я не такий, яким виглядаю. Мій зовнішній вигляд – це тільки одяг, який я ношу, щоби захистити себе від твоїх питань, а тебе – від моєї недбалості. Друже мій, «я» живе в мені й у домі мовчання, і там залишиться назавжди, неуважне й замкнуте в собі. Я не хочу, щоб ти вірив чи довіряв тому, що я говорю чи роблю, бо мої слова чи вчинки – не що інше як твої думки, які прозвучали і стали моїми надіями в дії [...]. Друг ти чи недруг, що можу зробити, щоб ти зрозумів? Навіть якщо ми йдемо разом, тримаючись за руки, моя стезя не є твоєю стезею» [5]. 

Щоби читачі могли краще зрозуміти це поступове пробудження самопізнання і легше виконувати різні вправи, хочу пояснити тут три рівні свідомості, у яких розвивається дорога ГМС. 

ПЕРША СВІДОМІСТЬ 

Це спляча свідомість. На жаль, це стан, у якому перебуває більша частина людства. Це як психічна епідемія. Управитель спить, тому слуги ходять по дому як маленькі фальшиві господарі. Розум, серце та енергії гіпнотизують свідомість, ототожнюючи її зі своїми потребами. Свідомість, ототожнена з мисленням, це «думаю, отже існую», але не тільки, також «відчуваю, отже існую» і «дію, отже існую». Управитель не в змозі наглядати за слугами, бо сам став слугою, ігноруючи самого себе, в той час як слуги діють як господарі. 

У цьому випадку людина – це тільки розум, або потік емоцій, або чиста активність. Нема усвідомлення справжнього Я поза думками, емоціями чи діяльністю. Слуги, які повинні гармонічно співпрацювати в підтримці дому, будучи найкращими знаряддями у процесі приготування дому до повернення Господаря, за власним бажанням стають господарями, створюючи ілюзію, що вони самі є справжнім Я, і навіть замінюють його в керуванні домом, живучи в постійних конфліктах. Це автентична і справжня універсальна епідемія – життя тільки в першій свідомості, загіпнотизованій і «використаній» для наших маленьких «его». Перша свідомість – це сумний образ людини, яка живе на поверхні, бо забула саму себе. 

ДРУГА СВІДОМІСТЬ 

Це стан поступового пробудження управителя, який стає спостерігачем. У цей стан людина входить тоді, коли через глибоку медитацію вчиться мистецтва спостереження за тим, що відбувається у власному домі. Початківці іноді бувають збентежені і навіть налякані на ранніх стадіях цього нового народження; тому що перші пробудження показують стан безладу та внутрішнього збентеження, в якому перебуває власний дім. Також часом вважають, що людина не може жити весь час у стані пробудженого управителя. Але мати можливість перейти від першої свідомості до другої – це вже цінний дар і крок уперед. Друга свідомість є вихованням благодаті повного пробудження, і, як побачимо далі, її слід культивувати в повсякденному житті. Я раджу людям, які приходять на наші курси чи в групи медитації, щоби в повсякденному житті відводили маленькі зони для практикування другої свідомості. Поступово управитель, який у цих зонах повністю пробудиться, зможе розширити спостереження на прилеглі зони, у такий спосіб підсилюючи стан кращого усвідомлення [6]. 

Друга свідомість є джерелом радості, багатства та індивідуальних рис. Управитель здає собі справу з цінності і особливості кожного маленького «я», і тоді здатність думати, відчувати, діяти та багато інших можливостей нашого дому стають цінними інструментами, бо використовуються правильно, у гармонії з загальним порядком, не перешкоджаючи собі взаємно. Життя, яке раніше проходило на базі різних церемоній, усталених схем, визначень і постійних концептів, прийнятих із заплющеними очима, стає пригодою постійних і дивовижних відкриттів. Це ніби щораз краще розуміти, що все є знаком чогось іншого і завісою, за якою приховується щось інше від того, що видиме. Це «інше» - неймовірна, таємнича й невимовна гармонія, універсальна єдність і любов, і божественність. 

Управитель починає розуміти мудрість і правду античного прислів’я: «Коли птах не згідний з книжкою, то завжди вір птахові». 

Очевидно, що це процес, що це не відбувається відразу. Слід пам’ятати, що пробудження управителя відбувається завжди поступово і підпорядковується різним ритмам – в залежності від індивідуумів, і, безсумнівно, один спалах цього невимовного сприйняття діятиме як світлофор, який дасть чудове зелене світло для нашого шляху. Далі це вже не так складно: в той самий момент, коли ми починаємо свідомо спостерігати за чимось всередині або зовні нас, наша свідомість вже піднімається на вищий рівень. 

ТРЕТЯ СВІДОМІСТЬ 

Третя свідомість – це стан найкращого порядку в домі й присутність Господаря в ньому. Управитель звільняє місце для Господаря, про якого вже не можна сказати, що він за чимось «наглядає», а що просто «є». Дух, Господар чи Педагог, з’єднався з Духом, притягнув і гармонійно зосередив довкола себе психіку і фізичний рівень людини. У третій свідомості все є єдністю – як всередині, так і зовні дому. У третій свідомості людина просто стала Буттям, а не мисленням, відчуванням чи маленьким «я». Це дар, який ніколи не можна осягнути будь-якою магією. Проте до нього можна підготуватися, зробивши в нашому домі порядок і чистоту, які властиві другій свідомості, яку старанно культивують. Упродовж століть третя свідомість отримувала різні назви – відповідно до різних духовних культур і традицій. Я волію називати її «буттям», тут і тепер, як це роблю на своїх курсах – без помпезних ярликів, з огляду на універсальність і позарелігійність ГМС – про що я говорив на початку цієї книжки. 

ВПРАВА 

Глави життя [7]  

Ця вправа дуже важлива для досвіду ГМС, бо, як далі побачимо, багато інших вправ залежать від неї. Вона також дуже корисна для загальної форми щоденника медитації [8]. Для правильного виконання вправи потрібно прояснити поняття часу: 

• Логічно-хронологічний час: це об’єктивний перебіг історичних подій, які ми переживаємо, одну за одною, в своєму житті.  

• Якісний час: це суб’єктивне сприйняття цих подій, тобто спосіб, у який ми суб’єктивно переживаємо події «в своєму домі». З досвіду знаємо, що деякі події в своєму житті ми переживаємо не за об’єктивним часом: важку подію переживаємо так, ніби вона триває набагато довше від хронологічного часу, в той час як радісна подія проходить ніби мимохідь.  

У цій вправі різні етапи свого життя потрібно відчути суб’єктивно, тобто у якісний спосіб. Її зробиш за допомогою попередньої вправи про «перегляд свого життя», яке ти вже відфільтрував, перебуваючи в розслабленому стані, і записав у щоденнику медитації. 

• Сядь вигідно і введи себе в стан спонтанного розслаблення.

• У цьому стані повернися до змісту «фільму про своє життя», який ти дивився і занотував у попередній вправі. Можливо, що при цьому спливуть інші переживання, спогади, образи, думки. Перебуваючи у стані повного пасивного сприйняття, коли твій управитель тільки спостерігає (не видаючи осудів), помічай усе, що виходить, дозволь йому пропливати, поки воно само не припиниться або не сповільниться, повністю вичерпане. Занотуй новий зміст. 

• Тепер можеш перейти до другої фази вправи: написати список найважливіших подій у своєму житті. Назвемо ці події або етапи «главами», бо вони позначають різні автобіографічні процеси. Оскільки йдеться про найважливіші глави, то список має бути коротким – не більше восьми-десяти глав. Ти зрозумієш, що ці глави – природні знаки, світлофори, які допомагають тобі розпізнати дорогу твого зростання і його особливу орієнтацію: вони ніби мапа, на якій ти зможеш відчути різні стежки до пункту, куди тебе веде хід твого життя. Тут також зможеш підтримувати свого управителя в стані пасивного спостереження, щоби уникати втручань свого маленького ментального «я». Потрібно відкрити природні глави свого життя, які є частиною тебе, а не створювати їх штучно. 

• Можеш розпочати процес з моменту твого народження і деяких суттєвих подій, які вийдуть зі спокійного споглядання дитинства. Пізніше поступово розділятимуться глави. Пиши їх виразно й коротко. Достатньо кілька ключових слів. 

• Насамкінець корисно прочитати вголос список глав. 

Ось деякі приклади:

1. Зачаття. Бачу світ через мою маму. 

2. Народження і перші роки життя, будинок на вулиці N. Шукаю батька, але не знаходжу його. 

3. Етап С. Починаю вважати життя важким обов’язком. 

4. Дім T.B. і початок етапу S. Роки благополуччя, але батько і мати відсутні в моєму житті. 

5. Начальники і навчання в технічному університеті. Гублюся через відсутність ідентичності. 

6. Записуюсь на біологію. Починаю працювати в Р. Зустрічаю Господа. Щасливий період, поки не зрозумів, що я гомосексуаліст. 

7. Невпорядковане сексуальне життя. Дім етапу S. Ліценціат. 

8. Повертаюся до спокійного життя, хоча постійно відчуваю, що мені чогось бракує.  

*  *  *

1. Народження. Смерть батьків. Я сама. 

2. Спокійне дитинство. Бурхливий підлітковий вік. Різні обумовлення. Перші кохання. Після кохання. Помилки. 

3. Мені дев’ятнадцять років, я вагітна. Мій чоловік. Жахлива дружина і мати. Другий син. Розлучення. Робота, робота, робота, робота. Помилки. 

4. Мені сорок років. Сповнення усіх мірй: дім, праця, гроші, але взамін: самотність, незадоволення, гнів, несприйняття. Люблю мою маму. 

5. Мені сорок один рік. Езотерика. Медіум. Хочу поговорити з моєю мамою. Розмова. 

6. Мені сорок чотири роки. Медитація. Маю проблеми з маленькими слугами. 

*  *   * 

1. Народження. Дитячий садок. Щасливий період. Внутрішня радість. Бажання жити. 

2. Друге дитинство. Початкова школа. Вітальність, усмішки, радість. Мене цікавить мій зовнішній вигляд, марнославство, супер-его. 

3. Підлітковий вік. Питання. Смерть дідуся. Страхи. Намагаюся відрізнятися від інших. Почуваюся сильним. Самотність. 

4. Мені 14-15 років. Вважаю себе найкращим. Не відчуваю радості. Багато палю, матюкаюся, дівчата, поверховість, повне відчуження від батьків і родини. Зовнішньо посміхаюся. 

5. Пізня юність. Маю багато питань. Хочу відсторонитися від усього й від усіх. Прагнення медитувати. Не хочу вчитися. Дівчата, самотність, порожнеча. 

6. Відчиняються двері. Наближаюся до відповіді. Спорт, бойові мистецтва, інструктор з парашутного спорту. Страх, гордість, фізична і психічна сила. 

7. Тривожність. Знову входжу в негативну фазу. Алкоголь, пихатість, нещасні випадки, тривожність. Не шукаю внутрішній шлях, тільки щастя у матеріальних речах. Гнів.

8. Майже мужчина. Працюю. Знову алкоголь, надмірності, тривожність, безнадія, штучні задоволення. Не вірю в себе. 

9. Мужчина. Приходять знаки (аварії, хвороби, невдачі). Я їх не розумію, але зупиняюся. Шукаю молитву, шукаю медитацію, шукаю радість. Впевнений, що знайду це? Може вже знайшов. 

*  *   * 

1. Народження. Дитинство. Сильна залежність від мами. 

2. Мама часто несправедливо кричить на мене і вирішує за мене. 

3. Перша юність. Йду до школи. Мене карають. Страждаю. 

4. Друга юність позначена сильною зустріччю з Богом-Любов’ю. Група. 

5. Доросла. Не можу отримати права водія. Боюся і відчуваю велику невпевненість. 

6. Болісне любовне розчарування, яке руйнує всю мою ідентичність. Невпевненість величезна. Зачиняю двері для почуттів. 

7. Присвячую себе служінню іншим як волонтерка і почуваюся щасливою. 

8. Університет. Світ приходить до мене. Стаю на болісний шлях до свого внутрішнього «я». 

9. Моє серце відчиняється. Я з N. , він не католик, завдяки йому я пізнала вимір свого Буття. Але продовжую шукати світло, яке, як думаю, втратила.  

*  *   * 

1. Народження. Дитинство. Спокій. Батько ставиться до мене добре і з любов’ю. Перші знаки креативності.  

2. Підлітковий період (середня школа). Неспокійний період. Я незрілий. Проявляю силу до менших віком і слабкість до ровесників.

3. Юність (вищі студії). Познайомився з дівчиною з групи, яка зріліша від мене. Дає мені читати багато книжок. Розвиток креативності. 

4. Університет. Батьки хочуть, щоб я вивчав літературу, я хочу вивчати право. Ніжність, театр, пісні. Мене підтримує креативна жінка. Але я незрілий у стосунках. 

5. Праця. Перший розрив з родиною. Живу один. Відмовляюся від доброї посади. Відмовляюся від військової служби з переконань. Творчість досягає кульмінації, потім спадає, пишу комедію. 

6. Робота мене повністю поглинає. Кохання пов’язане зі стосунками в моїй праці. Творчість спадає. 

7. Криза. Після кількох років фанатичного працеголізму думаю, чи може життя має сенс. Не знаходжу. Кидаю роботу і жінку, з якою мав постійні стосунки. 

8. Пошуки (інтелект). Працюю тільки на замовлення, що дає мені багато вільного часу (контракти на телебаченні…). Жадібно починаю читати і вивчати (мистецтво, кінематографію, історію…), щоби знайти відповіді. Маю постійні стосунки з заміжньою жінкою, випадкові з іншими. 

9. Пошуки (містика). Одружена жінка і я вирішили, що вона зробить аборт: близнюки. Починаю духовні пошуки. Спочатку New Age , потім Схід, врешті священні християнські тексти. Практикую Крія-йогу Йогананди. Записуюся на перший курс ГМС. Починаю самоаналіз (Gestalf).  

10. Пошуки (зірка). Після двох чи трьох років ентузіазму духовна сфера входить у фазу стагнації. Медитую регулярно, але без особливих успіхів (як було раніше). Мені бракує групи підтримки й постійного керівництва. Продовжую вивчати гуманістику з надією відновити втрачену креативність. В коханні нічого особливого. 

Запитання 

1. Коли входжу в тишу, то увага зосереджується на шумах тиші, розумію, що ці шуми подібні до шумів радіо чи телевізора. Чи треба йти до лора, чи це пастка слуг? 

Якщо слухаєш це внутрішнє радіо і розумієш це, то ти вже в стані другої свідомості. Слухай нейтрально, безпристрасно. Не нервуй і не осуджуй зміст внутрішнього шуму. Просто усвідомлюй. За деякий час помітиш, що ти не той, хто слухає, і поза шумом помітиш велику тишу. Це відкриття започаткує новий розвиток другої свідомості та плавний перебіг медитації. 

2. Як мені зрозуміти, чи я справді перебуваю у глибокій медитації чи тільки спостерігаю за активністю розуму? 

Якщо ти спостерігаєш і тільки спостерігаєш (а не свідомо продукуєш думки), то ти вже зробила великий крок у розвитку медитації. Мусиш постійно вправлятися у цій медитативній поставі: тільки спостерігати. Твій управитель уже пробудився. Поступово цей стан поглибиться, активність розуму зменшуватиметься і затихне сама по собі. Тоді усвідомиш, то ти – щось більше поза активністю розуму.

3. Під час медитації дуже часто маю враження, що в моєму домі немає ні слуг, ні управителя, ні Господаря. Закінчую медитацію з відчуттям сірої порожнечі. Чому? Що мені слід робити? 

Єдине, що слід робити – пробудити управителя в стані другої свідомості. Це зможеш зробити тільки спостерігаючи за чимось в собі. Якщо це тільки сіра порожнеча, то спостерігай за нею.

4. Який зв’язок між Я, Господарем дому і внутрішнім Учителем? 

Вони – одне й те саме. Я є також таємним центром Буття, який різні духовні традиції називають по-різному. Воно провадить нас як божественна іскра в нас, тому називаємо його також внутрішнім Учителем чи Педагогом, бо навчає нас мистецтва щораз кращого відчування нашого життя на шляху до центру.

5. Коли Ви говорите про божественний центр, то чи це стосується «господаря дому, який перебуває зовні», чи це Бог, який перебуває в кожній істоті? І чи це співпадає з нашим справжнім Буттям (без оболонки)? 

Саме так. Насправді, коли говоримо, що Він «зовні», йдеться не про те, що Він фізично зовні, а що бракує сприйняття його центральної присутності. Господар – це наше справжнє божественне відображення; все, що не є ним, – це оболонки нашого втілення і пригод на цій планеті. 

6. Проходячи етапи свого життя, я не врахувала таких значущих подій як народження моїх дочок і смерть моїх батьків. Я усвідомила це щойно після написання глав. Чому так сталося? 

Очевидно, що ці події, які об’єктивно значущі, не стали світлофорами у твоєму житті. Культурні та історичні події не завжди співпадають із суб’єктивною цінністю й значущістю, які ці події мають у нашому житті. Справжніми главами і знаками в житті були інші, які ти записала після вправи.