4. Інсайт  

Пізнання свого гріха в контексті пізнання Божого Милосердя, яке св. Ігнатій ставить як мету першої частини Духовних Вправ, це не тільки нагадування собі конкретних злих вчинків, слів або також окремих думок і прагнень, але це також глибокий погляд в себе і пізнання цілого внутрішнього розладу, неусвідомлених двозначних мотивацій своїх кроків, які нищать (хоть не завжди досить пізнаних) пристрасті, нагромаджені терпіння, почуття скривдження та інших зранень, які можуть лежати в підставі прийняття рішень і виборів. 

Пізнати свої гріхи – говорить о. Альфонс Сковронек – це «віднайти показник назагал моїх постанов. Не тільки погляд в мої свідомі хибні рішення: знайти мушу всі виразні підставові мотиви, які керують моєю поведінкою, пізнати життєві призвичаєння, різні сторони мого характеру. Тільки тоді усвідомлюю собі, що не одне хоче грунтовного ремонту, і тільки тоді відчую себе здатним для виконання тієї праці над собою». 

Плодом першої частини Духовних Вправ має бути таке пізнання себе, а тим самим всіх підставових мотивів, що керують людською поведінкою, щоб боротьба з гріхом була прадива і дієва. 

Пізнання себе є дуже важке. Наскільки глибше людина входить в себе, настільки зрозуміліше стає те, що вона так мало знає себе. Пізнання себе є тим важке, що роль розумних пояснень, теоретичних дискусій є досить обмежена. Теорії, розмірковування, дискусії є єдиною допомогою, знаряддям, але основну працю має виконати сам реколектант в глибокому зосередженні і тиші. В цій праці над собою реколектант не може опиратися тільки на свої думки про себе, але також на власні переживання, інтуіційні відчуття, до того всього, що біблійною мовою могли би назвати «досвідом серця». Реколектант пізнає плоди своїх роздумів з людиною, яка проводить Вправи, щоб в тому пізнанні себе не піддався суб'єктивності. 

Говорячи про пізнання себе разом зі всіма підставовими мотивами, що керують людськими діями, ми не можемо нехтувати трудностями, що випливають з ідейного і матеріального характеру нашої цивілізації, яка вбиває чуттєвість на духовний вимір людини. Сьогоднішня людина дуже часто живе поза собою, дуже зайнята зовнішніми речами: враженнями і надуманим пізнанням або також технічними успіхами і нуковими досягненнями. 

Духовні Вправи, що переживаємо згідно з методом їх автора, є правдивим пізнанням себе. Підкреслюють це дуже часто учасники ігнатіанських реколекцій. 

Таким чином пережитий Перший Тиждень Духовних Вправ є доброю базою на подальші етапи, в яких реколектант може повніше і результативніше відірватися від себе самого, щоб сконцентруватися, по-перше, на Особі Ісуса Христа: роздумувати про Його втілення, народження, роки дитинства, публічне життя, Його науку, смерть і воскресіння. 

Отже, дякуючи Духовним Вправам християнин може лікуватися від незрілих, хоча дуже часто несвідомих мотивацій, які концентрують його на собі самому, а також вчитися вільно і свідомо діяти під впливом евангелізаційних мотивацій, щоб цілком і у всьому любити Його Божу Велич і служити Йому (пор. ДВ 233).