1. Стосовно Бога і стосовно власної історії життя  

Людина, яка починає переживати Духовні Вправи святого Ігнатія Лойоли, не починає свого життя від початку. Має вже свій особистий досвід віри, свою історію пошуків Бога і Його волі. На початку Вправ треба було б, переживаючи реколекції, відшукати в пам′яті свій досвід Бога, який був у тебе до сьогоднішнього часу. 

У вісьмитижневій структурі реколекцій, в якій звичайно пропонується перша частина Духовних Вправ, перший день і другий трактовані як моя постава в присутності Бога, аналогічно до того, що св. Ігнатій пропонує робити на початку кожної реколекційної медитації, тобто «піднести розум вгору, роздумуючи, як Бог, Господь наш, дивиться на мене і т.д. і виконати акт вшановування або приниження себе перед Богом». 

На початку людина, яка переживає реколекції, стає перед «тим» Богом, якого до сьогодні шукала і досвідчила: усвідомлює собі найперше це все, чого в її досвіді є подібне, а також суб′єктивні фальші, що випливають з цілої історії життя, з актуально пережитих потреб, прагнень і страхів. Людина питає тепер себе, ким насправді є Бог, якого прагну шукати під час реколекцій. 

В перший день Вправ, опираючись на біблійні тексти, пропонується реколектантові усвідомлення собі підставової правди, що у відносинах Бог – людина, першою діючою особою є завжди Бог, а людина в той час є тільки тією, котра відкривається і приймає дію Його благодатей. Звернення до біблійного образу Бога як Отця, а також до образу Бога як Матері (Ді 11, 1-6), має допомогти реколектантові в пробудженні прагнення більшого відкриття і поваги щодо Бога, до якої так сильно заохочує св. Ігнатій і, як стверджує автор Вправ, – від якої залежати буде плід цілої реколекційної праці. 

Згідно з установами ігнатіанського методу, в конференціях, які йдуть випереджують особисту медитацію, не подають багато змісту (пор. ДВ 2), лише сугестії і певні питання, пов′язані з запропонованим Словом Божим. 

Від самого початку ставиться наголос на особисте переживання і молитву. Сила Духовних Впарв не полягає в різноманітності почутої інформації, але в глибині особистого відкриття і прийняття Слова Божого. Важливий момент в конференціях відкриває не тільки проголошене слово, але також проекція добре підібраного образу з музичною основою, який може дати певної «їжі» для уяви людини. 

Образ Бога – люблячого Отця, люблючої Матері, домінує нерідко вже в перший або другий день реколекцій, негативні життєві досвідчення, особливо ті, що пов′язані з життям в родині. Вже на початку Вправ деякі реколектанти усвідомлюють собі трудність в довірі і відкритті себе на Бога як Отця з приводу пережитих образ в житті з іншими особами, особливо в стосунках з власними батьками. Згадую цю проблему, тому що в багаторічних досвідах давання Духовних Вправ з провадженням індивідуальним, була вона досить часто згадувана. Вже на самому початку реколекцій дають про себе знати накопичені деколи на протязі декількох років почуття скривдження, почуття провини або страху щодо батьків або інших близьких людей. Індивідуальне провадження реколектанта дозволяє йому виговорити перед керуючим Вправами свої переживання і таким чином вчитися тримати відповідню дистанцію до особистих емоційних станів. 

Повернення до історії власного життя, особливо до всіх важливих і болісних досвідів є дуже важливим моментом в реколекціях, тому що дає можливість реколектантові усвідомити собі власну фальш і незнання образу Бога, який випливає власне з негативного досвіду життя. Загальна історія життя людини має реальний вплив на якість нашої зустрічі з Богом. Відкриття Бога як Батька, безумовно люблячого і безвідмовного, вимагає не однієї боротьби людини з її особистими зраненнями в людській любові. Коли говорять людині про любов Бога, який ніколи не досвідчить людської любові, є ризик, що ці слова залишаться тільки пустими термінами. Людина легко переносить образ людської любові на любов Бога, і тому важливим моментом є відокремлення людських досвідів в любові від пережиття Бога як Любові. 

На наступному етапі реколекцій, звичайно на другий день, пропонується реколектантові поглянути на відносини Бога і людини зі сторони. Якщо Бог є перший в любові як люблячий Батько і Мати, то єдина властива постава людини до Нього є постава дитини. 

Треба тут вияснити, що означає бути дитиною в біблійному значені. Найчастіше дитина сприймається невинною в моральному сенсі, що є незгідне з біблійним поняттям дитини. Деякі мислителі просто стверджують, що моральна невинність дитини є тільки видимість. Св. Августин говорить, що «невинність дитини полягає на слабкості тіла, але не на невинності душі. Власними очима я бачив заздрість малої дитини: ще не вміла говорити, але зблідла від злості ворожно дивлячись на свого молочного брата». Романо Гуардіні пише отже, що «всі думки про невиність дитини є сентиментальною неправдою»^. 

Бути дитиною перед Богом, це визнати свою неміч, почутися цілковито залежним від Нього, прийняти постанову повного відкриття перед Його любов'ю, і також довіритися Його Опіці. 

В порівнянні зі Словом Божим реколектант відкриває, що основною перешкодою бути дитиною перед Богом є брак покори: «горде серце», «піднесені очі, котрі женуться за тим, що велике і перевищує сили людини» (Пс.131). Особливо важко, просто неможливо, признати власну неміч повинні люди, котрі почуваються зраненими у міжлюдських відносинах, особливо у віднсинах з власними батьками. Брак властивого емоцінального зв'язку, цілковитого сприйняття зі сторони інших, недостатнє відчуття безпеки, творять в людині структуру великих амбіцій, гордості, яка сягає до самовдосконалення, що здобуваєтья «будь-якою ціною»: через змагання, досягнення успіхів або також домінуванням над іншими. 

Представлення себе в присутності Бога в перших двох днях реколекцій є, з однієї сторони, пізнанням повної правди про Любов Бога, а з другої сторони, щирим представленням перед самим собою і власною історією життя. Людина пізнає Бога, пізнає себе самого. Повніше пізнання себе самого провадить до повнішого відкриття себе на пізнання Бога. На цю спільну залежність вказувало багато вчителів внутрішнього життя (св. Августин, св. Бернард з Клерво, Том Мертон). 

Реколектант відкриває в світлі Божого Слова свою життєву проблему, відчуває звичайно проблему вербальних відносин щодо священика який провадить реколекції. Брак тієї вербалізації (спілкування на мові жестів, міміки, почутів) призводить до замкнення людини в собі, може становити труднощі в подальшому переживанні Духовних Вправ. Ми пригадали насамперед про проблему взаємовідносин між людьми, тому що вона була в основі інших проблем. 

Отож метою наших перших двох днів реколекцій є усвідомлення реколектантові його труднощів і обмежень дитячої постави перед Богом, а також пробудження в ньому прагнення побороти їх, щоб він міг довіритись Йому, як дитина довіряє своїй матері.