7. ВЕЛИКОДУШНІСТЬ  

Навернення до Бога вимагало від св. Ігнатія конфронтації зі своїми гріхами, пусткою, повною залежністю від Бога. Все це вимагало великої великодушності. 

Пс. 139, 23-24: "23. Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене і спізнай мої задуми! 24. І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою". 

Під час довгої і важкої хвороби Ігнатій до болю став свідомий не тільки своєї фізичної слабкості, але також моральної. Мрії слави і почестей здоровому тілу справляли радість і задоволення, а хворому – сум і розпач. 

"Він почав частіше роздумувати про своє майбутнє життя і про те, який великий обов'язок покути лежить на ньому. Тоді в нього народилося прагнення наслідувати святих. Він роздумував не стільки над конкретними ділами, скільки над тим, що з Божою допомогою осягне те, чого вони осягнули" (А. 9). 

Ігнатій зробив щирий і детальний іспит всього свого життя, що привело його до повного піддання себе Ісусові. Внаслідок духовної віднови він вирішив відбути прощу до Єрусалиму. Його родина цьому противилася, але Ігнатій був рішучим. 

"Брат завів його до окремої кімнати, потім до іншої, і почав благати, щоб він себе не губив, але щоб подумав, які в ньому покладають надії і яку він може зробити кар'єру. Говорив також і інші речі, щоб він змінив своє рішення. Його брат і деякі слуги підозрівали, що він хоче зробити в своєму житті якісь великі зміни. Ігнатій відповів брату двозначно, однак не відступаючи від правди, якої вже тоді скрупулярно дотримувався" (А. 12). 

Ігнатій усвідомив, що для правдивого навернення потрібно бути чесним перед собою і іншими людьми. Він зробив перший крок. В Монсеррат висповідався з усього життя. Сповідь тривала три дні. 

Задай собі питання: наскільки я чесна щодо своїх думок, почуттів, слів і діл? 

В першому тижні реколекцій Ігнатій заохочує реколектантів роздумувати над своїми гріхами і приготуватися до сповіді. Усвідомлюючи важливість покаяння, до якого заохочував св. Іван Хреститель, Ігнатій заохочує реколектантів подібним чином. 

[ 56-61] : Пункт 1. Перегляд своїх гріхів. Пригадати собі гріхи цілого свого життя, аналізуючи рік за роком, або період за періодом. У цьому допоможуть три речі. Найперше проникнути поглядом у місце і дім, де проживав; по-друге, проаналізувати розмови, які вів з іншими; по-третє, заняття, обов'язки і працю, яку виконував. 

Пункт 2. Зважити тягар гріхів, дивлячись на паскудство і злість, які приховує в собі кожний вчинений смертельний гріх, хоч би навіть і не був заборонений. 

Пункт 3. Розважити, ким я є, упокорюючись через наступні порівняння. По-перше, який я у порівнянні з іншими людьми? По-друге – ким є люди у порівнянні з усіма ангелами і святими в раю? По-третє, розважити, чим є всі створіння у порівнянні з Богом? А я сам – чим можу бути? По-четверте – обміркувати своє зіпсуття і поганий стан. По-п’яте, поглянути на себе, як на якусь рану і виразку, з якої виплило стільки гріхів, стільки злих вчинків і весь той яд. 

Пункт 4. Розважити, ким є Бог, проти якого я згрішив. Розважити його Божі прикмети і порівняти їх з тим, що є протилежне Йому в мені: Його мудрість з моїм незнанням; Його всемогутність із моєю слабкістю; Його справедливість із моєю підлістю; Його доброту із моєю злобою. 

Пункт 5. Вигук, повний подиву і великої любові, що всі створіння дозволили мені жити, підтримували мене у житті, як ангели, хоч вони є мечем Божої справедливості, терпіли мене й охороняли і молилися за мене. Як святі могли турбуватися і молитися за мене? А небо, сонце, місяць і зірки? А стихії, плоди, птахи, риби і звірі? А сама земля – як це сталося, що не розступилася і не поглинула мене, утворюючи нове пекло, на вічні тортури?