6. ВІРНІСТЬ  

Наскільки наше віддання себе Богові являється актом надприродної любові, а наскільки ще розумовими міркуваннями? 

Після цієї ночі Ігнатій радикальним способом повернув своє життя до Бога. Лицарські романи були важливим етапом його духовного розвитку. Вони навчили його віддати своє серце служінню одній людині: королю або коханій дамі. Тепер його єдиним прагненням стає Бог. 

В якій мірі твоє виховання було підготовкою до служіння Богові? Твоє покликання не народилося в порожньому місці, а в конкретній історичній культурі, традиціях, в конкретній сім'ї. Постарайся усвідомити наскільки все це сприяло твоєму покликанню, а наскільки воно відтягує тебе від Бога, являється перешкодою до повного з'єднання із своїм Творцем. 

Май свідомість, що Бог був з тобою від самого народження і вів тебе через бурхливу річку життя. Але май також свідомість, що він керує не тільки тобою, але цілим всесвітом, кожною людиною зокрема, групами людей, церковними і світськими організаціями, твоїм Згромадженням. І ти становиш лише маленький елемент цього великого механізму. І якщо маєш проблеми зі зрозумінням свого покликання, свого місця в Згромадженні, стосунків з іншими людьми, то це значить, що твій розум і серце в цьому ще не просвічені Божою любов'ю. Це твої обмеження, з яких ти повинна постійно виходити, повністю довірятися Богові а також своєму Згромадженню. 

Ігнатій своє внутрішнє віддання себе Богові виразив зовнішнім знаком – нічним чуванням перед фігурою Марії. Створи собі якийсь зовнішній знак самопосвяти Богові – образом, медальйон чи щось інше; і нехай він буде твоїм символом. І в хвилини духовної пустки звертай свій погляд до цього символа. Він буде згадкою і допомогою знову мобілізувати свої духовні сили. 

Фил. 3, 7-16: "7. А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату. 8. Ба, більше: я вважав за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати; 9. і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога - від віри; 10. щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті, 11. аби якось осягнути воскресіння з мертвих. 12. Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі, чи не здобуду її, бо саме на те Христос Ісус і здобув мене. 13. Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду, і змагаюсь до того, що попереду, 14. женусь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі. 

15. Ті ж, які досконалі, роздумуймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, то Бог і в цьому просвітлить вас. 16. Тим часом, що б ми й не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком". 

Забери, Господи, і прийми усю свободу мою, пам'ять мою і розум, і волю мою усю, усе, що маю і чим володію, Твоє є, Господи, Ти мені те все дав, Тобі це, Господи, віддаю. Розпоряжай тим згідно з Твоєю волею. Дай мені Твою любов і Твою ласку, і цього мені вистарчить.