2. БЛАГОДАТЬ ПОРОЖНЕЧІ  

Пережиття Ігнатія були подібні до пережиття багатьох людей, які усвідомили безсенсовність свого життя. Ігнатій кинувся у вир світського життя, розкоші, слави. На дні цих прагнень лежав глибокий духовний голод і внутрішня порожнеча. Але світ не міг заспокоїти його прагнень. Ці прагнення не могла також заспокоїти поверхнева релігійність. Після свого навернення Ігнатій кинувся в протилежну сторону: надмірний піст і суворі покути, чування. Але все це тільки розпалило внутрішні прагнення. 

Правдиве навернення починається тоді, коли ми повертаємося до Бога, усвідомлюючи, що тільки Бог може заповнити пустку в наших серцях, і Божа любов приходить до нас через Ісуса. Ми не можемо заробити Божу любов, Ісус дає нам її вільно і постійно – якщо ми тільки відкриємо наші серця. Ігнатій повинен був вчитися довіряти Богові. 

Візьміть ручку і папір, положіть перед собою, закрийте очі, постарайтеся витишитися. Сидіть спокійно, дихайте глибоко, розслабтеся. Згадайте своє життя, пережиття порожнечі, втрати ідеалів або ідолів. Згадайте біль і розпач. Попробуйте описати цю порожнечу, вилити її на папір, не звертаючи уваги на граматику і стиль того, що пишете. 

Кожна людина, перебуваючи далеко від Бога, пробує цю пустку якось заповнити: наркотики, пияцтво, секс, надмірна праця, захоплення бізнесом, музикою, літературою, колекціонування марок, значків, пес або кіт стають найкращими друзями людини, які все вислухають і не скажуть прикрого слова і т.д. 

Попробуйте ввійти в свої найглибші прагнення. На дні цих прагнень лежить голод Божої любові, навіть якщо ці прагнення далекі від Бога. Починайте молитися до Бога, але не словами, не вивченими стандартними молитвами, а своїми почуттями, найглибшими прагненнями. 

В тишині сердець визнайте свою цілковиту залежність від Бога. Збудіть акт віри в Бога. 

Рим. 7, 14-24: "14. Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. 15. Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. 16. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. 17. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. 18. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; 19. бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. 20. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. 21. Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; 22. мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, 23. але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. 24. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?" 

Праця над собою, над своїм характером нелегка. Ми часто не розуміємо своєї поведінки, думок, прагнень. Не можемо себе зрозуміти. Живемо на поверхні своєї душі, своєї свідомості, свого "Я". Просімо в Бога ласку зрозуміти себе, своє найглибше єство, поставити правильний діагноз своєї душі. 

"Поможи мені, Господи, бо я не знаходжу лікарства ані в людей, ані в жодного іншого створіння. Як би я думав, що зможу його знайти, то жодна праця не була би для мене затяжкою. Покажи мені, Господи, де можу знайти це лікарство. Якщо треба буде бігти за собакою, щоб отримати від неї допомогу, то я це вчиню" (А. 23). 

Постарайтеся фрагмент біографії Ігнатія порівняти з якимось біблійним персонажем, наприклад, з Йосифом Єгипетським. Ігнатій був наймолодшою одинадцятою дитиною в своїй сім'ї, мав шість братів і чотири сестри. Йосиф був одинадцятим, передостаннім сином в своїй сім'ї. Молодші діти більше розбещені. В Біблії читаємо, що Йосиф був улюбленим сином, батько дарував йому красиві речі, що, разом зі снами Йосифа збуджувало ненависть його братів. Як один, так і другий,  мали безтурботне дитинство. Битва за Памплону, тяжке поранення, небезпека смерті. Ігнатій переживає великий фізичний і психічний біль. Брати кидають Йосифі в колодязь, хочуть вбити – подібні пережиття. Пораненого Ігнатія везуть додому – це період поглиблення духовної кризи. Йосифа везуть в Єгипет, рідний край поволі зникає з очей, а разом з ним надія повернення – пережиття подібні. Ігнатій вісім місяців лежить в ліжку і бореться за своє життя, починає розпізнавати духи, які діють в його душі. Йосиф в неволі, дилема: бути вірним Богові, чи піддатися спокусам жінки Путифара – два духи борються в його душі. Навернення Ігнатія, різка зміна життя. Йосиф отримує свободу і стає другою людиною в Єгипті після фараона.