7.МОЙСЕЙ В ПУСТЕЛІ  

Після чарівного переходу через Червоне море народ побачив Божу силу і могутність, і Міріам прославляла Бога красивою піснею, а весь народ ликував. Але це відбувалося недовго. Вих. 15, 22-24: “22. І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води. 23. Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера. 24. І нарікали люди на Мойсея, говоривши: “Що нам пити?” Як для Мойсея, так і для всього єврейського народу починаються великі випробування. Трьох важких днів свободи вистарчило, щоб народ вже забув Божі ласки і чарівне визволення з єгипетської недолі. Вих. 15, 25-27: “25. А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх. 26. І сказав: “Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому до вподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель.” 27. Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою”. Бог не залишає свій народ в пустелі, а постійно йому допомагає. Але ізраїльтянам цього замало. Вих. 16, 1-7: “1. З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Ілімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі. 2. І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині. 3. Говорили до них сини Ізраїля: “О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду.” 4. І сказав Господь Мойсеєві: “Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні. 5. Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня.” 6. І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: “Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської; 7. а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?” Потім з’явилися амаликитяни, і ізраїльтяни повинні були з ними воювати, і Бог знову допоміг їм чудовим способом. 

Іудейський народ в пустелі нагадує маленьку дитину, який злиться на свою маму, що не купує йому цукерків, не усвідомлюючи, що мама тяжко працює, щоби нагодувати і вдягнути її, віддає їй всі свої сили. А дитина думає, що мама її не любить, не піклується нею. 

Але самим важким випробуванням було віровідступництво, виготовлення золотого тільця і бунт проти Мойсея. Вих. 32, 1-4: “1. Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: “Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося.” 2. Сказав же Арон до них: “Повиймайте золоті ковтки, що в ухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене.” 3. І повиймали всі люди золоті ковтки, що були в них у вухах, і поприносили до Арона. 4. Позбирав він їх з їхніх рук, розтопив у формі та йвиробив з них вилитого бичка. А вони загукали: “Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі!” 

Життя Мойсея в пустелі – це серія важких зовнішніх і внутрішніх випробувань, котрі ранять його душу, породжують страх і почуття самотності. Весь час народ ставить під сумнів його владу, компетенцію, якості провідника народу. Але саме ці труднощі спонукують його до глибокої молитви, до визначення своєї тотожності, до розуміння, що він чинить це не по своїй волі, а виконує Божу волю. Все це спонукує його до більшого з’єднання з Богом, до виключення земної логіки в стосунках до всього, що з ним відбувається, і включення Божої логіки – повністю піддатися Божій волі. Але цього мало. Потрібно також навчити вірі і весь народ. 

Вих. 40, 35-38: “35. і не міг Мойсей увійти в намет зборів, бо на ньому покоїлася хмара, й слава Господня сповнила храмину. 36. І як хмара піднімалася з-над храмини, сини Ізраїля рушали в дорогу в усіх своїх переходах. 37. А як хмара не піднімалась, то й вони не рушали, аж покіль вона знову не піднімалась. 38. Бо хмара Господня була над храминою вдень, уночі ж вогонь був над нею, перед очима всього дому Ізраїля, в усіх їхніх мандрівках”. Мойсей сходить на другий план. Бог вже сам керує своїм народом. Цей текст символічний способом показує ціль духовного керівництва – людина, зростаюча в вірі, любові і пізнанні Бога, все менше залежить від духовного керівника, і все більше піддається безпосередньому керівництву Бога.