6.ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ В ЖИТТІ ІГНАТІЯ  

В 30-ому пункті Автобіографії Ігнатій описує важливий момент в своєму духовному розвитку: Один раз він йшов, керуючись побожними почуттями, до церкви, що знаходилася в кількох кілометрах від Манрези... Дорога проходила біля річки. Це місце легко собі уявити: маленька церковця, тиха річка, що наводить на роздуми про сутність буття, про минущість людського життя, про таємниці історії тощо. І коли він так йшов, занурений у свої молитви, на хвилину сів, звернений лицем до річки, що текла внизу. Це психічний стан Ігнатія: рефлексія, занурення в своє серце, в свої самі сокровенні бажання і мрії. І коли так сидів, то почали відкриватися очі його розуму. Щось подібне відбулося і з учнями, що йшли з Ісусом до Емаус: “Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали...” (Лк. 24, 31). Це не означає, що мав якісь видіння, але що зрозумів і пізнав багато речей, як духовних, так і тих, що стосуються віри і розуму. 

Отож, це було якесь видіння чи епіфанія – об’явлення Божественного. Це був Божий дар, що поширив його розум. Він почав бачити світ в його більш тонких проявах, бачити в ньому гармонію і порядок, бачити в ньому Бога. Ап. Павло пише: “8. Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поканам незбагненне багатство Христа 9. і навчити всіх про спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який створив усе” (Еф. 3, 8-9), і далі: “18. спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19. і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою” (Еф. 3, 18-19). Це предмет внутрішнього просвічення. 

Ігнатій говорить, що пізнав і зрозумів: 

- багато духовних речей. Цими речами, напевно, були ті, що ввійшли пізніше в Духовні Вправи: правила розпізнавання духів, фундамент вправ, байдужість і приниження як спосіб істинного пізнання Христа вбогого і приниженого. 

- що стосуються віри і розуму. Духовні вправи св. Ігнатія Христоцентричні: Боголюдина займає центральне місце. Напевно, Ігнатію відкрилися очі на спаситель ний план Бога по відношенні до людства і роль Христа в цьому плані. 

- а це сталося в такому великому світлі, що все здавалося йому новим. Все те, що він знав про Бога, набирає тепер іншого виду, інше значення, невідоме до цього моменту. 

Ігнатій підкреслює важливість моменту: Отримав тоді таку велику ясність розуму і в такій мірі, що якщо взяти все його життя до 62-ого року, і зібрати разом всі отримані Богом ласки і все, чого навчився, то все це разом буде меншим від того, що отримав тоді в одному відчутті. Це сталося таким способом, що в його розумі залишилася така ясність, що йому здавалося, що став іншою людиною і що має інший розум. Це була велика Божа ласка, що ввійшла в його життя глибоко і назавжди, і вчинила його засновником самого могутнього Ордену в історії Католицької Церкви. 

Наступну велику подію він описує в 96-ому пункті: Після рукоположення він вирішив що цілий рік не буде правити Службу Божу, готуючись до неї і благаючи Богородицю, щоб приєднала його до свого Сина. Одного дня (15.11.1537), перебуваючи в селищі Ля Сторта, неподалік від Риму, і молячись, він відчув таку велику зміну в душі і побачив з так великою ясністю, що Бог-Отець приєднав його до свого Сина Ісуса Христа, що більше ніколи не відважився засумніватися, що Бог дійсно приєднав його до свого Сина.