6.ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ В ЖИТТІ ІГНАТІЯ
В 30-ому пункті Автобіографії Ігнатій описує важливий момент в своєму
духовному розвитку: Один раз він йшов, керуючись побожними
почуттями, до церкви, що знаходилася в кількох кілометрах
від Манрези... Дорога проходила біля
річки. Це місце легко собі уявити: маленька
церковця, тиха річка, що наводить на роздуми про сутність
буття, про минущість людського життя, про таємниці
історії тощо. І коли він так йшов, занурений у свої молитви,
на хвилину сів, звернений лицем до річки, що текла
внизу. Це психічний стан Ігнатія: рефлексія,
занурення в своє серце, в свої самі сокровенні бажання і
мрії. І коли так сидів, то почали відкриватися очі
його розуму. Щось подібне відбулося і з учнями, що йшли з
Ісусом до Емаус: “Тоді відкрилися в них очі, і вони
його пізнали...” (Лк. 24, 31). Це не означає, що мав якісь видіння, але що
зрозумів і пізнав багато речей, як духовних, так і тих,
що стосуються віри і розуму.
Отож, це було якесь видіння чи епіфанія –
об’явлення Божественного. Це був Божий дар, що поширив
його розум. Він почав бачити світ в його більш тонких
проявах, бачити в ньому гармонію і порядок, бачити в
ньому Бога. Ап. Павло пише: “8. Мені, найпослідущому з
усіх святих була дана ця благодать: звістувати поканам
незбагненне багатство Христа 9. і навчити всіх про
спасенний задум тієї тайни, що від віків захована була в
Бозі, який створив усе” (Еф. 3, 8-9), і далі: “18.
спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина,
довжина, висота і глибина, 19. і спізнати оту любов
Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином
сповнились усякою Божою повнотою” (Еф. 3, 18-19). Це
предмет внутрішнього просвічення.
Ігнатій говорить, що пізнав і
зрозумів:
- багато духовних речей. Цими речами, напевно, були ті, що ввійшли
пізніше в Духовні Вправи: правила розпізнавання духів, фундамент вправ, байдужість і приниження як спосіб
істинного пізнання Христа вбогого і
приниженого.
- що стосуються віри і розуму. Духовні
вправи св. Ігнатія Христоцентричні: Боголюдина займає
центральне місце. Напевно, Ігнатію відкрилися очі на
спаситель ний план Бога по відношенні до людства і роль
Христа в цьому плані.
- а це сталося в такому великому світлі, що все
здавалося йому новим. Все те, що він знав про Бога, набирає тепер
іншого виду, інше значення, невідоме до цього
моменту.
Ігнатій підкреслює важливість моменту:
Отримав тоді таку велику ясність розуму і в
такій мірі, що якщо взяти все його життя до 62-ого року,
і зібрати разом всі отримані Богом ласки і все, чого
навчився, то все це разом буде меншим від того, що
отримав тоді в одному відчутті. Це сталося таким
способом, що в його розумі залишилася така ясність, що
йому здавалося, що став іншою людиною і що має інший
розум. Це була велика Божа ласка, що ввійшла в його
життя глибоко і назавжди, і вчинила його засновником
самого могутнього Ордену в історії Католицької
Церкви.
Наступну велику подію він описує в 96-ому
пункті: Після рукоположення він вирішив що цілий рік не
буде правити Службу Божу, готуючись до неї і благаючи
Богородицю, щоб приєднала його до свого Сина. Одного дня
(15.11.1537), перебуваючи в селищі Ля Сторта, неподалік
від Риму, і молячись, він відчув таку велику зміну в душі
і побачив з так великою ясністю, що Бог-Отець приєднав
його до свого Сина Ісуса Христа, що більше ніколи не
відважився засумніватися, що Бог дійсно приєднав його до
свого Сина.

|