10.ЧОГО ВЧИТЬ НАС СВ. ІГНАТІЙ?  

1. Не дивуватися власній слабості, неврозам, а внутрішньо відділитися від них. В 32-ому номері ДВ пише: починаю з аксіоми, що в людині є думки трьох видів: перші – власні, що походять від його вільної волі, другі і треті – навіяні ззовні від доброго і злого духа. Те саме можемо сказати і про свої почуття: у мені існує три види почуттів, що походять з трьох різних джерел. Людина повинна розвивати інтуїцію, утримувати певну внутрішню дистанцію, щоб не ідентифікуватися з усіма своїми почуттями, які можуть її глибоко поранити. 

2. В 20-ому пункті Автобіографії читаємо: До цього часу він перебував якби в одному і тому самому внутрішньому стані великої і постійної радості, не маючи жодних знань про внутрішні і духовні речі. Відчував, що ще не вийшов на пустелю, що ще не знає меандрів духа. До нього весь час приходила вперта думка, яка його мучила, показуючи йому труднощі його теперішнього життя. Було так, якби хтось всередині говорив: “Як витримаєш таке життя на протязі 70 років, які ще проживеш?” Але він швидко розпізнає, що думка не походить від нього, хоч знаходиться в ньому: Було так, якби хтось говорив в душі... Тоді відповів цьому голосові з великою переконливою силою: “О, нещасний! Можеш мені обіцяти хоч би одну годину життя?” Оцінив цю вперту думку, яка атакувала його стосунки з Христом і відкрив, що вона походить від диявола:І таким способом переміг цю спокусу і отримав спокій. Це була перша спокуса після всього того, що було сказано попередньо. 

3. Коли спокуса явно схиляє до зла, приходить ззовні, тоді я повинен здобути внутрішню свободу. В 79-ому номері Автобіографії Ігнатій згадує про страх, який перешкоджав йому вранці одягнутися: Незважаючи на внутрішній опір вийшов з дому і з міста, тобто силою волі переміг страх. Але цей страх ще перебував в ньому і тримав його аж до Аргентел, містечка, що знаходилось на віддалі трьох миль від Парижа на шляху в Руен. Там, як казали, знаходилася плащаниця Господа. В стані духовного пригнічення проходив коло цього містечка. С поганим внутрішнім станом він боровся довгим маршем. Карабкаючись на узвишшя він відчув що його стан покращується. Відчув велику внутрішню потіху і радість і почав на весь голос кричати і голосно розмовляти з Богом. 

Це відкриття внутрішньої свободи, яка в стані подолати всі спокуси. Ігнатій відкриває свою внутрішню тотожність.