7  

Мт. 2, 1-6: “1 Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, 2 і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. 3 І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. 4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? 5 Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: 6 І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський”. 

Минулого разу ми говорили про традицію, про добрі і погані сторони виховання, а також про авторитет священиків, про їхню компетенцію в духовних справах. Говорили про те, що Церква, а правильніше – частина священиків спроваджують духовне життя християн до релігійного, тобто, зовнішній культ без прагнення особистого зв'язку з Богом. Говорили про те, чи завжди слід слухати священиків. Дійшли висновку, що в справах віри й моралі, коли вони стосуються загальних аспектів чи знань церковної доктрини, священики компетентні, і їх треба слухати. Коли ж віра й мораль торкаються конкретних і дуже особистих справ індивіда, то компетенція священика обмежена, і добре радитись з кількома священиками, а не з одним. 

Погляньмо на даний текст Євангелія у перспективі духовних проблем християнина і духовної компетенції священика. 

Мудреців сприймаємо тепер як символ християн. Первосвящеників і книжників сприймаємо як символ католицьких священиків. 

Зірка, яку побачили мудреці і пішли за нею – це символ духовного життя, Бога, який починає діяти в людському серці. Мудреці йдуть за зіркою, але їхні знання і розуміння не повні, фрагментарні. Вони не мають повної певності у тому, куди їх веде зірка. 

Так само християнин, який починає відчувати, що з ним діється щось незрозуміле, неясне, нове, починає шукати точку опори. З одного боку, він йде за покликом серця, не опирається йому, але не може зрозуміти ясно і виразно цей голос, усвідомлює свою обмеженість. Отож, він починає шукати когось, хто на цих справах розуміється більше, є авторитетом. Хто є авторитетом в духовних справах? Священик. І християнин зі своїми проблемами, неясностями і турботами йде до священика. 

І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. Коли до священика приходить християнин з конкретними проханнями: охрестити дитину, висповідати, поховати, відправити Службу Божу, дати шлюб, помолитись за когось, то священик чується добре, він знає, що йому робити, бо саме це його вчили в семінарії: махати кадилом і кропилом. Коли ж людина приходить із суто індивідуальними проблемами і просить допомоги, то він відчуває занепокоєння і збентеження – його голова напхана теоретичними знаннями з філософії та богослов'я, які в такій ситуації мало придатні. 

Де народжений Цар Юдейський? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так. Незважаючи на своє збентеження вони відповідають правильно, хоча і без великого усвідомлення і переконання. Їхні знання також неповні, фрагментарні: вони вказують місце, але не знають часу. Відповідають правильно на запитання – де?, але не знають відповіді на запитання – коли? 

Тобто, вони не володіють ситуаціє повністю. Це саме і з кожним священиком. Пригадую мої стосунки з духівниками ще до мого священства. Я займався йогою, говорив про це зі священиками під час сповіді. Яка їхня реакція? Один не говорить нічого, другий починає доказувати, що йога – від чорта, отож необхідно припинити займатися нею, третій починає показувати свою вченість і давати мудрі поради, тобто говорити повні нісенітниці. Я відходжу зденервований і нарікаю на тупих попів. 

І лише згодом, коли вже сам став священиком, досягнув якогось рівня духовної зрілості, став духовним керівником, почав усвідомлювати свої обмеження, то почав розуміти проблему глибше – духівник, яким би святим і мудрим він не був, ніколи повністю не задовольнить нас. Він завжди буде обмеженим, а наші прагнення завжди будуть безмежними і проблеми постійними.