2
Чому євреї не прийняли Ісуса Христа? Тому що
вони мали свої уявлення про Месію і про Його пришестя.
Вони вважали, що він буде могутнім політичним лідером,
який зуміє згуртувати народ і визволити його з римської
окупації. Для них неволя була явищем зовнішнім, а не
внутрішнім. Для них гріх був зовнішнім порушенням норм
моралі, насиллям у міжлюдських стосунках
тощо.
У християнстві ситуація не змінилась. По суті,
християни сприймають реального історичного Ісуса Христа
так само, як євреї сприймали уявленого Месію, тільки в
інших формах.
Християни задають собі питання: що я маю
робити, щоб увійти в Боже Царство? Церква відповідає:
роби те і те, і не роби того чи іншого, і все буде добре.
Але суть не в тому, що робити чи не робити, а в тому, ким
бути.
“Будьте досконалі”. Досконалість полягає не у
бездоганному моральному житті; тут самими бездоганними
були фарисеї, а у внутрішніх змінах – змінювати почуття,
думки, прагнення, ідеї, бажання. А це можливо, коли
людина почне себе пізнавати, поставить під сумнів усе
своє життя, світогляд, спосіб мислення, почування тощо.
Митар спромігся це зробити.
І, щоб людину до цього спрямувати, потрібна
керигма, а не катехеза. А керигму може проголошувати лише
людина, яка в своєму житті пройшла цей шлях і зустріла
Бога, а не той, хто отримав релігійну освіту або
священик. Священик, який не зустрів Бога, може бути лише
катехитом і дистриб’ютором Таїнств, може давати знання
про Бога, але він не спроможний дати знання Бога, бо для
цього необхідно мати особистий досвід, а не освіту і
свячення.
Що таке катехизація? Катехизація – це передання
віри. Древнє християнство передання віри позначало двома
термінами: керигма і
катехеза.
У сучасному християнстві термін керигма зустрічається
дуже рідко, натомість катехеза, катехизм, катехизація
вживаються дуже часто і позначають Церковне навчання
релігії, релігійне виховання, Закон Божий, навчання
християнської етики тощо.
Κήρυγμα – проповідь,
сповіщення.
Κατήχησις – усне повчання.
Керигма – це знання Бога, катехеза – знання про
Бога.
Євангелізація древньої Церкви – це, в першу
чергу, керигма, і вже потім катехеза. Прийняття керигми –
це особиста зустріч з Богом, покаяння, навернення, зміна
мислення, нове народження, знаком якого було прийняття
Таїнства Хрещення. Катехеза – це систематичне послідовне
навчання відроджених Божим Духом. Тобто, керигма
відбувалась до Хрещення, після Хрещення –
катехизація.
Повернемося ще раз до грецької мови. Κατηχέω –
навчати подібне до καταχέω – поливати. Поливають те, що
вже посаджене, тобто поливають зерно, посіяне в землю.
Сіяння зерна – це керигма, поливання –
катехеза.
В наші часи дітей хрестять немовлятами,
виховують у християнській вірі як у системі готових
взірців поведінки і реагування. Тобто, керигма зникла,
залишилась катехеза охрещених, але не
відроджених.
Катехеза без керигми – це поливання водою землі
без зерна або приношення їжі на гроби
померлим.
У сучасному “Катехизмі Католицької Церкви”
катехизація, передання віри, містить у собі керигму і
катехезу. Але, практично, у сучасній Церкві керигма має
місце не так часто.
Погляньмо на “Катехизм Католицької
Церкви”.
Катехизація – це передання віри як органічне і
систематичне викладення віровчення. У 6-ому номері
перечислюються способи катехизації: Таїнства, проповідь,
досвід християнського життя, залучення до церковної
громади, пошук змісту віри, апостольське та місіонерське
свідчення. Якщо ми ці способи достосуємо до керигми і
катехези, і до того, що робиться, наприклад, в нашій
парафії, то маємо другий малюнок, на якому бачимо, що
керигма – це свідчення і пошук змісту віри, все інше –
катехеза.


|