2  

Чому євреї не прийняли Ісуса Христа? Тому що вони мали свої уявлення про Месію і про Його пришестя. Вони вважали, що він буде могутнім політичним лідером, який зуміє згуртувати народ і визволити його з римської окупації. Для них неволя була явищем зовнішнім, а не внутрішнім. Для них гріх був зовнішнім порушенням норм моралі, насиллям у міжлюдських стосунках тощо. 

У християнстві ситуація не змінилась. По суті, християни сприймають реального історичного Ісуса Христа так само, як євреї сприймали уявленого Месію, тільки в інших формах. 

Християни задають собі питання: що я маю робити, щоб увійти в Боже Царство? Церква відповідає: роби те і те, і не роби того чи іншого, і все буде добре. Але суть не в тому, що робити чи не робити, а в тому, ким бути. 

“Будьте досконалі”. Досконалість полягає не у бездоганному моральному житті; тут самими бездоганними були фарисеї, а у внутрішніх змінах – змінювати почуття, думки, прагнення, ідеї, бажання. А це можливо, коли людина почне себе пізнавати, поставить під сумнів усе своє життя, світогляд, спосіб мислення, почування тощо. Митар спромігся це зробити. 

І, щоб людину до цього спрямувати, потрібна керигма, а не катехеза. А керигму може проголошувати лише людина, яка в своєму житті пройшла цей шлях і зустріла Бога, а не той, хто отримав релігійну освіту або священик. Священик, який не зустрів Бога, може бути лише катехитом і дистриб’ютором Таїнств, може давати знання про Бога, але він не спроможний дати знання Бога, бо для цього необхідно мати особистий досвід, а не освіту і свячення. 

Що таке катехизація? Катехизація – це передання віри. Древнє християнство передання віри позначало двома термінами: керигма і катехеза. 

У сучасному християнстві термін керигма зустрічається дуже рідко, натомість катехеза, катехизм, катехизація вживаються дуже часто і позначають Церковне навчання релігії, релігійне виховання, Закон Божий, навчання християнської етики тощо. 

Κήρυγμα – проповідь, сповіщення. 

Κατήχησις – усне повчання. 

Керигма – це знання Бога, катехеза – знання про Бога. 

Євангелізація древньої Церкви – це, в першу чергу, керигма, і вже потім катехеза. Прийняття керигми – це особиста зустріч з Богом, покаяння, навернення, зміна мислення, нове народження, знаком якого було прийняття Таїнства Хрещення. Катехеза – це систематичне послідовне навчання відроджених Божим Духом. Тобто, керигма відбувалась до Хрещення, після Хрещення – катехизація. 

Повернемося ще раз до грецької мови. Κατηχέω – навчати подібне до καταχέω – поливати. Поливають те, що вже посаджене, тобто поливають зерно, посіяне в землю. Сіяння зерна – це керигма, поливання – катехеза. 

В наші часи дітей хрестять немовлятами, виховують у християнській вірі як у системі готових взірців поведінки і реагування. Тобто, керигма зникла, залишилась катехеза охрещених, але не відроджених. 

Катехеза без керигми – це поливання водою землі без зерна або приношення їжі на гроби померлим. 

У сучасному “Катехизмі Католицької Церкви” катехизація, передання віри, містить у собі керигму і катехезу. Але, практично, у сучасній Церкві керигма має місце не так часто. 

Погляньмо на “Катехизм Католицької Церкви”. 

Катехизація – це передання віри як органічне і систематичне викладення віровчення. У 6-ому номері перечислюються способи катехизації: Таїнства, проповідь, досвід християнського життя, залучення до церковної громади, пошук змісту віри, апостольське та місіонерське свідчення. Якщо ми ці способи достосуємо до керигми і катехези, і до того, що робиться, наприклад, в нашій парафії, то маємо другий малюнок, на якому бачимо, що керигма – це свідчення і пошук змісту віри, все інше – катехеза.