3. ЗРАДА
ЮДИ
Йо. 13, 2: „І під час вечері,
коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина
Симона, щоб зрадив його”.
Йо. 13: „26... І вмочив
кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. 27. І
ввійшов тоді за куснем у нього сатана. „Що робиш – негайно
роби!” – сказав йому Ісус”.
Згідно з традицією Юда був самим
освіченим серед апостолів, знав латинську і грецьку мови. Був
здібним, і тому Ісус довірив йому казну спільноти і допомогу
бідним. Можемо сказати що Юда був економом і засновником
Харітас – благодійної організації. Енергійна, активна,
розумна і високоосвічена людина у всьому покладається на свої
здібності, знання, інтелект. Коли її плани реалізуються і всіх
ділах щастить, то це дає їй впевненість в собі, в своїх
здібностях. Її амбіції зростають, зростають плани і перспективи
на майбутнє, зростає впевненість в правильності своїх поглядів,
свого світогляду, свого характеру. Якщо така людина посвячує
своє життя служінню Церкві, служінню ближнім, то вона живе
високими ідеалами. І якщо її ідеали нищаться, і їх нищать ті,
які, на її думку, повинні ними жити в ще більшій мірі, то разом
з ідеалами в людині нищиться віра в Бога. Вона переживає велику
внутрішню кризу, розчаровується, покидає Церкву, стає
безбожною, у всьому звинувачує людей і Церкву, яка не живе тим,
що проповідує.
Але якщо ми глянемо глибше, то
зрозуміємо, що це чергова ступінь духовного розвитку людини, а
не деградація. В людині знищилась не віра в Бога і в Церкву, а
зруйнувалось те, що вона вважала Богом і Церквою, зруйнувалась
штучна модель Бога і Церкви, створена нею самою, і яка не має
нічого спільного з істинним Богом й істинною Церквою. Людина
вбила в собі не Бога, а ідола. І те, що зовні ми сприймаємо як
віровідступництво, всередині являється кроком на шляху до Бога,
великою внутрішньою боротьбою з собою, зі своїм неправильним
розумінням Бога.
Юда був дуже вольовою людиною,
мав свої уявлення про те, яким повинен бути Бог і що він
повинен робити. І для Юди, як і для кожного іудея, Месія був, в
першу чергу, національним героєм, визволителем Ізраїлю від
зовнішньої політичної і воєнної загрози. Але йшов час, а Ісус
не вписувався в рамки Месії, який був в уяві Юди, не вписувався
в рамки Месії, який був в уяві всього єврейського народу. Живий
і уявний Месії не співпадали, і з часом різниця між ними
збільшувалася. Двох Месій не повинно бути, бо тільки один з них
може бути справжнім, і тому один з них повинен був вмерти. Що і
сталося.
Коли людина тісно стикається з
Божественним, то всі духовні процеси в ній підсилюються – як
добрі, так і погані. Св. Ігнатій називає їх втіхою і скорботою.
Під час духовних вправ реколлектанту радять йти в напрямку
скорботи, негативних почуттів і емоцій, тому що саме вони
показують в людині ті місця, де в неї щось не в порядку, що
щось не співпадає з Божественним, і саме туди слід впустити
Боже світло і лікувати духовні рани. Для Юди Тайна Вечеря була
моментом зустрічі з Божественним і вибухом негативних емоцій,
що примусило його реалізувати свої наміри по відношенні до
Ісуса. Видав Ісуса, він, згідно зі своїми переконаннями,
поставив його перед вибором: якщо ти не Месія, то загроза
смерті примусить тебе зняти одежу дволичності, лицеміря, станеш
простою слабкою людиною і зречешся свого ложного вчення, будеш
на колінах повзати і благати помилування. Міф Месії щезне. Якщо
ти Месія, то повинен будеш захищати своє життя, проявиш свою
Божественну могутність, спровокуєш антиримський бунт і
повстання, звільниш свій народ. В кожному випадку відбудеться
розв’язка психічно важкої ситуації. Але Божі шляхи – не
людські, і Богочоловік не реалізував плану Юди, не пішов його
шляхами, залишився собою. Для Юди це був шок. На кінець в Ісусі
Христі він побачив Бога, Бога, якого зрадив, усвідомив свою
недосконалість і покаявся. Але це було покаяння відчаю; він не
зміг звільнитися від свого „Я” і припасти до Божого милосердя,
відчував безвихідність ситуації і закінчив життя
самогубством.
Трагедія Юди – це трагедія кожної
людини, що приходить в цей світ з первородним гріхом, і живе в
цьому світі як сліпе котеня. Ми не знаємо звідки прийшли, чому
тут перебуваємо і куди йдемо. Шукаємо вихід в темряві,
кидаємось на кожний вогник, кожне світло, що миготить в
сутінках. Але не кожне світло показує шлях. Єва також побачила
світло і пішла на нього, і пішла по мильному шляху. Боже світло
в своїй душі нелегко розпізнати. Людина повинна довго молитися,
довго роздумувати над тим, що відбувається як всередині неї,
так і довкола, і так потрошки, крок за кроком, вчитися
розпізнавати Боже світло і йти за ним.

|