2.
ПОСЛУХ
Йо. 13. 1: „Перед святом Пасхи
Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до
Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до
кінця”. Євангеліє від
Йоана розділяється на дві книги: перша – Книга Знаків, друга –
книга Слави. Перша книга – це Боже слово до всіх людей. Це
слово було для них каменем спотикання: одні прийняли його і
повірили, інші навпаки – відкинули. Друга книга написана для
тих, що повірили. Третій тиждень духовних вправ ми починаємо
Книгою Слави. В ігнатіанських вправах багато часу відводиться
роздумам над своїм минулим, пізнанні свого життя в глибокому
релігійному значенні. Усвідомлення присутності Бога в буденних
життєвих подіях наповнює людину спокоєм, дає йому духовну
зрілість. Пізнання минулого веде до пізнання теперішнього, а
потім – майбутнього. Пізнаючи Божі знаки в своєму житті, людина
впевненіше дивиться в майбутнє, яке їй вже не видається
туманним і лякаючим, а наповненим Божою любов’ю. Духовна
зрілість дає пізнання майбутнього, яке людина приймає з вірою і
надією. В історії людства були люди, яким Бог відкрив заслону
майбутніх подій історії і майбутніх подій їх життя, показав час
їх відходу з цього життя. Але, щоби це свідомо і зріло
прийняти, людина повинна мати велику віру. Для більшості людей
знання майбутнього життя, часу смерті введе їх у відчай,
поламає життя. І тому для нас добре, що не знаємо свого
майбутнього. Богочоловік знає своє майбутнє, знає, щоб прийшов
Його час перейти з цього світу. Перехід з цього світу ми
сприймаємо як смерть, як щось негативне, позбавлення життя в
матеріальному світі, а разом з ним позбавлення себе всіх
радощів і насолоди плотського життя. Але Святе Письмо по-іншому
бачить перехід з цього світу. Йо. 5, 24: „Істинно, істинно
говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав
мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від
смерти перейшов у життя”. 1 Йо. 3, 14: „Ми знаємо, що ми
перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить,
той у смерті перебуває”. Крім того, матеріальний світ
сприймається як територія під владою диявола, і Божий Син
відходить з цієї території до свого Батька. Роздуми про останні
часи життя Ісуса дуже часто сприймаються як роздуми про його
фізичні муки. Але якщо ми в цих духовних вправах будемо
роздумувати тільки про це, то наші вправи будуть
односторонніми, неповними, дуже обмеженими. Роздуми про страсті
нашого Господа – це, в першу чергу, роздуми про його послух
Небесному Отцеві, послусі повному, безкомпромісному, а також
про наш послух, так як ми залишаємося в цьому світі
продовжувати місію нашого Вчителя. Йо. 17, 15: „Не молю, щоб
ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого”.
Момент смерті людини – це дуже інтимний момент, в який навіть
самі близькі люди не можуть зазирнути. Це момент зустрічі з
Богом і з собою самим. Побачити Бога – це, в першу чергу,
побачити себе, чим я являюся насправді. Під час третього тижня
вправ, з’єднуючись з Ісусом в його терпіннях, ми дійсно стаємо
його учнями, починаємо усвідомлювати, що означають поняття бути
християнином і бути послушним Божій волі. І тому генерал ордена
єзуїтів Педро Аруппе говорив, що єзуїт – це людина третього
тижня вправ.

|