1. ВВЕДЕННЯ
[190] ДЕНЬ
ПЕРШИЙ
СПОГЛЯДАННЯ
ПЕРШЕ
здійснюється
опівночі
Як Христос,
Господь наш, вирушив із Витанії
до Єрусалима на
Тайну вечерю [289]
містить молитву
приготування, три впровадження,
шість пунктів та
бесіду
Молитва
приготування – як
звичайно.
[191] Впровадження перше.
Історія. Тут треба пригадати, як Господь наш Ісус Христос
послав двох учнів із Витанії до Єрусалима приготувати пасхальну
вечерю, а потім і сам прийшов туди з іншими учнями; як,
споживши разом із ними пасхального Агнця, Він після Вечері
обмив своїм учням ноги і дав їм своє Пресвяте Тіло та свою
Дорогоцінну Кров; як опісля, коли Юда вже пішов, аби зрадити
свого Господа, виголосив прощальну проповідь.
[192] Впровадження друге.
Витворення в уяві місця. Тут потрібно уявити собі дорогу з
Витанії до Єрусалима: широка вона чи вузька, рівна чи ні, і так
далі. Так само треба уявити світлицю, де відбувалася Вечеря:
простора вона чи не дуже, як опоряджена.
[193] Впровадження третє.
Просимо про те, чого хочемо. Тут слід просити про печаль,
скруху і сором, оскільки власне через наші гріхи Господь іде на
муки.
Св. Ігнатій на початку третього
тижня духовних вправ говорить нам уявити собі дорогу з Тетанії
до Єрусалиму. Це дорога нашого життя з Христом і в Христі,
життя в наслідуванні Св. Духа. Іоанн-Павло в апостольському
посланні Віруючі-миряни пише: „16. Життя в
наслідуванні Св. Духа, плодом Якого являється святість,
вимогливо побуджає йти за Ісусом Христом і наслідувати Його в
прийнятті Його Блаженств, в слуханні Божого Слова і
роздумуванні над ним, в усвідомленій і дійовій участі в
літургійному і сакраментальному житті Церкви, в індивідуальній,
сімейній і спільнотовій молитві, в прагненні і жаданні правди,
в реалізації заповіді любові у всіх життєвих обставинах і в
служінні братам... 17. Покликання віруючих-мирян до святості
вимагає, щоби життя, згідне зі Святим Духом, особливим способом
проявлялося в їх зануренні в земні діла і в участі в світській
діяльності. Апостол говорить: „І все, що б ви тільки
говорили й робили, - все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи
Богові Отцеві через нього” (Кол. 3, 17). Відносячи слова
апостола до віруючих-мирян, Собор категорично стверджує: „Для
їх духовного життя не повинні бути чужими ні сімейні турботи,
ні інші світські справи”. В свою чергу отці собору заявили:
„Єдність життя віруючих-мирян має велике значення: дійсно, вони
повинні освячувати себе в повсякденному професійному і
спільнотовому житті. Тому, щоби дати відповідь на своє
покликання, віруючі-миряни повинні дивитися на свою повсякденну
діяльність як на можливість з’єднання з Богом і виконання Його
волі, а також на можливість служіння іншим людям, спрямовуючи
їх до спілкування з Богом у Христі”. 18. „Я – виноградина
правдива, а мій Отець – виноградар... У мені перебувайте – а я
у вас!”. Ці прості слова виявляють нам тайну спілкування, яке
зв’язує воєдино Господа і Його учнів, Христа і хрещених: живе і
животворне спілкування, в силу якого християни не належать
собі, але являються власністю Христа, подібно галузкам,
привитим до лози”.
На початку духовних вправ знову
перегляньте своє життя. Людина хоче, щоби шлях її життя був
встелений мраморними плитами, чистий, без ям, перешкод і крутих
підйомів. Як в повсякденному житті на вихідні ми прагнемо
провести час в красивих місцях, ходити по центральних чистих
парках і площах, уникаючи вузьких і брудних вуличок, так і в
своєму християнському житті ми хочемо йти по прямій і красивій
дорозі. Але шлях за Христом вузький, крутий, не красивий і
повний неприємних несподіванок. І дуже часто ми сходимо з цього
шляху на шлях мраморних плит і квітучих алей, на шлях в нікуди.
І третій тиждень духовних вправ – це самий важкий відрізок
шляху за Христом. І тому зробіть генеральний іспит совісти
всього свого життєвого шляху, і просіть в Бога благодать, щоб
відкрив вам очі і показав де ви стоїте.

|