2. ЗАКЛИК НЕБЕСНОГО ЦАРЯ

[95] ДРУГА ЧАСТИНА ВПРАВИ

поляга є у застосуванні наведеного вище прикладу земного царя

до Господа нашого Ісуса Христа відповідно до щойно згаданих пунктів

Пункт перший. Якщо заклик земного царя до своїх підданих вартий неабиякої уваги, то наскільки ж глибшої уваги заслуговує Господь наш Ісус Христос, Цар Предвічний, який закликає увесь світ, що зібрався перед Ним, і кожного зокрема такими словами: “Воля Моя – покорити цілий світ і всіх Моїх ворогів, і так увійти у славу Отця Мого. Тож той, хто побажає йти за Мною, має зі Мною трудитися, щоб, розділивши Мої страждання, розділити і Мою славу.”

[96] Пункт другий. Розважити про те, що всі, кому властиві розсудливість і розум, повністю віддадуться такій праці.

[97] Пункт третій. Ті ж, хто забажає виявити ще більшу відданість і відзначитися в усілякому служінні Предвічному Цареві та Володарю всесвіту, не тільки цілковито віддатуться праці, але й підуть ще далі і, виступивши супроти своєї людської чуттєвости та плотської любови до себе і до світу, принесуть жертву ще ціннішу та вагомішу, промовивши:

[98] “Предвічний Володарю всього сущого, ось я, з ласки Твоєї і з поміччю Твоєю, складаю жертву перед лицем Твоєї безконечної Доброти, і перед преславною Твоєю Матір’ю, і перед небесним сонмом усіх Твоїх святих. Хочу і бажаю – таке моє добре обдумане рішення, якщо лишень це сприятиме примноженню Твоєї слави та кращому служінню Тобі, – наслідувати Тебе у тому, щоби зносити всі кривди, й усю зневагу, й усіляку вбогість, як дійсну, так і духовну, якщо Твоя Найсвятіша Велич зволить обрати мене та долучити до такого способу життя та стану.”

[99] Примітка перша. Вправу слід виконати двічі, зранку, прокинувшись, і перед обідом або вечерею.

[100] Примітка друга. Під час другого і наступних тижнів вельми корисно читати “Наслідування Христа”, Євангелія або житія святих.

Заклик небесного Царя ви почули і пішли за ним кілька років тому, коли вступили до Згромадження Сестер Служебниць. Рішення було добре, хоч не до кінця усвідомлене. Йдучи за небесним Царем, ви оглядалися також на земних, були роздвоєні між небом і землею. І це роздвоєння в меншій або більшій мірі триває. Ще й досі дехто з вас має сумніви щодо свого покликання. Земні царі перешкоджали реалізувати покликання в повній мірі.

Повернімося до попередньої медитації, до способу переживання релігійно-моральних вартостей. Як взірці до наслідування тебе тепер мало цікавлять відомі кінозірки і історичні світські постаті. Тепер ти читаєш біографії святих, їх життя, працю. Ти пізнаєш їхню дорогу до святості, наслідуєш їх, ототожнюєшся з ними. Процес переживання релігійно-моральних вартостей через ототожнення себе з іншою людиною, носителем тих вартостей, є позитивним процесом, але до певної міри.

Зроби собі такий уявний експеримент. Ти, напевно, маєш священика, якого найбільше поважаєш, він відіграв велику роль в твоєму духовному житті, привів тебе до Бога, допоміг у скрутну хвилину, є твоїм духовним батьком. Уяви собі, що цей мудрий і богомільний отець одного дня кидає своє священство, кидає віру в Бога і одружується, та ще й з монахинею, і то не абиякою, а найцнотливішою, яка для тебе була взірцем чернечого життя. вони стають запереченням того, що проповідували, чим жили. Цілковита зміна світогляду в протилежну сторону. ввійди в свої почуття, проси в Бога ласку, щоб ти внутрішньо пережила цю ситуацію, а не втікала від неї. Що буде діятися з тобою? Шок, зневіра, духовна пустка, втрата сенсу покликання, сенсу життя? Якщо твоя віра похитнеться, то це знак, що релігійно-моральні вартості ти переживаєш ще на поверхневому рівні, занадто емоційно прив’язуєшся до людей, а менше до вартостей, які вони собою уособлюють. Тож безпечніше прив’язуватися до святих, які вже померли і не зможуть тебе згіршити, ніж до живих, які вже тепер над головами носять аури святості і пливуть зорями по небозводі нашої Церкви.

Наступний етап твого духовного розвитку - інтеріоризація, увнутрішнення, присвоєння релігійних вартостей. в першому тижні реколекцій ти краще пізнала себе і Божу любов в своєму житті. Ти пізнала краще роль інших людей у своєму житті. в другому тижні реколекцій ти повинна звільнятися від впливу інших людей, а піддаватися безпосередньому впливові Бога. в цих реколекціях ти будеш пізнавати земне життя Ісуса Христа, його прагнення, думки, ототожнюватися з самим Богочоловіком, відкривати очі душі і пізнавати Отця небесного.

Ів. 14,5-9: „5. Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?” 6. Ісус до нього: „Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. відтепер знаєте його і бачили”. 8. А Филип йому: „Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас”. 9. „Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього”, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?”

Згадай, з якими проблемами ти входила в перший тиждень реколекцій, і наскільки Бог розв’язав ці проблеми. З якими проблемами входиш в другий тиждень? де причина тих проблем? В цих реколекціях Ісус буде до тебе говорити: „Скільки часу я з тобою, а ти мене не знаєш”. І треба лише з покорою прийняти ці слова і усвідомити, відкрити, що дійсно, скільки часу вже ношу чернечий габіт, молюся, росту в чеснотах, поборюю вади, а Ісуса  зовсім не знаю. І це прозріння буде для тебе спасительним, перейдеш на наступний етап свого духовного розвитку - інтеріоризація вартостей, а якщо говорити класичною релігійною мовою - дорогу просвічення. Перший тиждень був дорогою очищення.

Як акумулятор мусить систематично заряджатися, так і ти мусиш систематично робити реколекції, відходити з гамору і турбот світу на пустелю і заряджати свій дух Божим духом. Отож, залиши всіх земних царів, зроби в своєму серці пустку і збуди голод за Божим словом, як це робить Мойсей в поемі Івана Франка:

Огорнула мене самота

Як те море безкрає,

І мій дух, мов вітрило, її

Подих в себе вбирає.

О, давно я знайомий, давно,

З опікункою тою.

Увесь вік - чи в степах, чи з людьми

Я ходив самотою.

Мов планета блудна я лечу

в таємничу безодню,

І один чую дотик іще -

дивну руку Господню.

Тихо скрізь, і замовкли уста,

Запечатано слово,

Тільки ти на дні серця мого

Промовляєш Єгово!

Лиш тебе моє серце шука

У тужливім пориві.

Обізвися до мене ще раз,

Як колись на Хориві.