0. Практична медитація

Перед тим, як подати теоретичні засади і елементи медитації я подаю приклад практичного застосування їх – так як я роблю це під час звичайної щоденної медитації. Лк. 8, 27-37: „27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. 28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене! 29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в’язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його. 30 А Ісус запитався його: Як тобі на ім’я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів. 31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню. 32 Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. 33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась. 34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили. 35 І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались... 36 Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий. 37 І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся”. Перший крок – впорядкування тексту: виокремлення окремих ідей чи слів, які відразу привертають мою увагу, і усунення інших. Прочитавши уважно біблійний текст і його скорочений варіант, я приймаю вигідну позу і декілька хвилин присвячую розслабленню тіла.

Потім намагаюся уявити і відчути присутність Бога. Розпочинаю медитацію молитвою: „Господи, дай мені свою благодать, щоб усі мої наміри, рішення і вчинки були скеровані на служіння і прославу твоєї Божої Величі, щоб я пізнавав твого Сина, любив Його і наслідував. Дай мені благодать зрозуміти духовну суть даної євангельської події і силу вводити її у моє життя”. Також молюся молитвою митрополита Андрея „Прохання про Божу Мудрість”, звертаючись до Божої Матері Оранти Київського Софійського Собору. Тепер я намагаюсь уявити події, описані в Євангелії. Розподіляю їх, немовби театральну виставу, на дії. Всі біблійні персонажі я розподіляю на різні групи і в процесі медитації намагаюся зрозуміти їх мислення, думки, і ототожнитися з ними: знайти в них себе, свій світогляд, своє сприйняття світу в їхньому сприйнятті. Таким чином ці люди стають дзеркалом моєї душі, в яку мені дуже важко заглянути безпосередньо, бо мій нарцизм – самозакоханість засліплює мене, спотворює моє самопізнання, не дає можливості бути об’єктивним по відношенню до себе самого. „І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?” (Мт. 7, 3). Отже, побачивши скалку в оці ближнього, я намагаюсь побачити її також і в своєму оці. Кожна біблійна ситуація, в якій я зрозумію гріх людей, що знаходяться в ній і опановані цією ситуацією, спонукує мене до молитви і роздумів над своїм мисленням, почуваннями і сприйняттям довколишньої дійсності в конкретних ситуаціях мого життя. Оскільки Біблія – богодухновенна книга, Боже слово для кожної людини будь-якої епохи і культури, то в ній описані не тільки конкретні історичні події, а також закодована інформація, що стосується тільки мене, і яку тільки я спроможний розшифрувати і зрозуміти. Шифр – моє самобутнє мислення, життя і досвід. Другої такої людини в світі немає, отже немає і другого шифру. І тому для мене медитація – це не намагання зрозуміти загальні моральні правди і універсальне Боже послання для усього світу. Це я можу прочитати в різних книжках. Для мене медитація – це вивчення Божої мови, якою Бог розмовляє тільки зі мною. Отже, в умовій молитві я пізнаю Бога не як такого, що існує об’єктивно і незалежно від мене, а суб’єктивно – як частину мого буття, так як Він проявляється в тому, що я спроможний насправді відчути і зазнати.

[2] ... Адже душу живить та задовольняє не обсяг знань, а глибоке розуміння певної дійсности і здатність відчувати внутрішню насолоду нею.

Перша дія: невеличке селище, в якому живуть убогі люди. Кожний займається своєю справою: одні пораються у городі, інші щось майструють, діти бігають і бавляться, пастухи пасуть свині. Звичайна сільська ідилія.

Друга дія: на сцену виходить Ісус зі своїми учнями. Для мешканців селища в цьому немає нічого дивного: через їхнє селище постійно проходять подорожні, мандрівники. Невелика група бідно зодягнених людей їх не дивує.

Третя дія: на сцену виходить біснуватий. Мешканців села це не дивує: біснуватий живе поблизу, вони його знають, звикли до нього і до його поведінки. Вони далі займаються своїми справами, не звертаючи на це уваги. Але для учнів Ісуса зустріч з біснуватим – несподіванка. Їх охоплює страх і вони ховаються за Ісуса.

Четверта дія: Ісус і біснуватий. Нечистий дух виходить з біснуватого, він одужує. Стадо свиней кидається в озеро і топиться.

П’ята дія: реакція учнів і реакція пастухів та населення – контраст. Ісус демонструє свою силу і владу над нечистими духами. Для учнів це ще один доказ Його Божественної місії, Він Месія, хоч вони ще не розуміють остаточної мети Його місії – страждання і смерті. Вони бачать могутність, і саме це зміцнює їх віру у правильності вибору. Це звичайна людська поведінка: в релігійному, суспільному, економічному і політичному житті країни ми прагнемо, щоб наші лідери були не тільки чесними і богомільними, але й рішучими, сильними і могутніми, здатними долати своїх суперників і покращувати наше життя не самою лише балаканиною, а конкретними діями. Прагнемо бачити видимі результати. І в даному випадку учні отримують те, що бажають – наочний доказ сили. Тепер я переходжу до свого життя і мислення. Що для мене християнство взагалі й особа Ісуса Христа зокрема? Чи я в своєму світобаченні не подібний до учнів Ісуса в даній ситуації? Чого я шукаю в християнстві і в духовності? Звільнення від терпіння, бажання духовних знань як шляху до Бога, чи як атрибути сили і могутності? Як відбувається моє наслідування Христа, моє учнівство? Як я сприймаю своє покликання? Чи готовий я нести хрест разом з Христом на Голгофу, чи тільки урочисто в’їхати разом з Ним у Єрусалим, і на тому мій шлях закінчиться? Я намагаюся у своїх конкретних вчинках, словах, думках і загальному способі мислення і світобачення знайти і виокремити конкретні негативні елементи і загальну внутрішню негативну поставу. На ці запитання кожний християнин повинен дати собі відповідь. Реакція пастухів і мешканців села. Місцеве населення сприймає дії Ісуса однозначно негативно – страх і прохання залишити їхню землю. В діях Ісуса Христа вони бачать лише зло: знищене стадо свиней. Ісус позбавив їх майна, наробив збитків. Для убогого села це велика матеріальна втрата. Вони відчувають біль втрати, страждання і також гнів, ненависть. У такому внутрішньому стані нормальна реакція розлюченої юрби – кинутись на кривдника і побити чи навіть убити його або, якщо зуміють опанувати ненависть, домагатись матеріального відшкодування. Але перед ними стоїть не звичайна людина. Він має надприродну силу, і невідомо, чого ще можна від нього сподіватись. І тому найкраще не зачіпати його, щоб не сталось чогось гіршого, а звернутись з проханням залишити їх у спокої. Що вони і роблять. Ісус слухає їх і відходить. Страх засліпив їх, вони бачать тільки видимі речі, до яких дуже сильно прив’язані. Знищення цих речей вони сприймають як зло, не бачачи духовної площини довколишнього світу і добро, яке Ісус приніс їм в цій площині. Лев. 11, 4-8: „4 Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку, і з тих, що мають розділені копита... 7 І свині, бо вона має розділені ратиці, і має ратиці роздвоєні розривом, та жуйки не жує, нечиста вона для вас. 8 Їхнього м’яса не будете їсти, а до їхнього падла не будете доторкатися, нечисте воно для вас”. Закон Мойсея забороняв розводити свиней. Свиня вважалася нечистою твариною. Присутність свиней означала порушення Закону Мойсея, отже релігійно-моральний занепад, тобто, гріх людей даного селища. Ісус нищить цей гріх, спонукуючи їх глибше замислитись над тим що сталося. Натомість вони сліпі, зачинені в собі, у своєму болю, окрім якого нічого не бачать і не хочуть ні бачити, ні думати. Бог дає їм шанс, з якого вони не скористались.

Цю подію вони сприймають як велику трагедію. Їхнє життя розділилося на дві частини: до сьогоднішнього дня – щасливе життя, і з сьогоднішнього – біль і скорбота.

Ми можемо це порівняти з терористичним актом у Сполучений Штатах Америки: падінням літаків на величезні хмарочоси. Американці говорять, що для них після цієї події світ змінився, і вже не буде таким, яким був раніше. Але чи вони зробили належні висновки, чи хтось вбачає в цьому аналогію з Вавилонською вежею? Чи хтось сприймає це як знак з неба, пересторогу, дану Богом, що Америка обрала хибний шлях? Чи провину покладають виключно на ісламських фанатиків? Америка і далі претендує на роль спасителя світу, прагне експортувати у світ цінності, від яких у неї майже нічого не залишилось.

Ідеал американця – успіх і добробут матеріального життя, крайній гедонізм. Говорячи образно: щасливий і успішний американець, якого експортують поза межі країни, це свинопас великого стада свиней. І всі цінності, що їх Америка пропонує світові як американську мрію, в яку весь світ має бути закоханим, – це свині, як символ американського гріха. Теж саме стосується і Євросоюзу, в який ми прагнемо потрапити як у втрачений рай. Тільки ми сліпі і сонні, живемо в печері Платона, бачимо лише тіні речей і ганяємось за тінями. Мт. 13, 12: „Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має”. Хто має – це той, хто не зачинений в собі повністю, а має здатність мислити і виходити поза своє „Я”. Він спроможний побачити Божий дар і прийняти його з вдячністю. Тепер я знову переходжу до свого життя і мислення, своїх потіх і смутків, і намагаюся побачити їх в іншому світлі і переоцінити. Смуток і біль у моєму серці народжуються внаслідок втрати того, що для мене є цінністю, що має якусь вартість в моїх очах, до чого я прив’язаний, і що я не хочу втрачати. Якщо я заглиблюсь у своє серце і мозок, то відкрию, що мої цінності – це ті самі біблійні свині, мій гріх, якого я раніше не бачив. І лише тепер починаю прозрівати. Моє духовне життя виглядає так: я оточив себе свинями, які мають дуже одухотворені фізіономії.

Ісус Христом йде до мого серця, оточеного свинями, хоче пробитися через це стадо, бере одну свиню за ратиці, хоче її втопити, а я хапаюся за інші ратиці і не даю її Йому. Ми боремось. Ця боротьба породжує терпіння в моїй душі. Я повинен не втікати від терпіння, не боронитися проти Бога, а допомагати Йому нищити свиней гріха в моєму серці.

В цьому світлі я починаю розуміти слова Євангелія: „Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки” (Лк. 6, 29). Кожен удар, який я зазнаю у будь-якому плані, – це входження Ісуса в моє серце і нищення якоїсь свині – мого гріха. Підставляти другу щоку означає усвідомити це і дати Богові можливість знищити і наступну свинку. Отже, бути битим свідомо, розуміючи чому мене б’ють і чому я терплю – це чинити духовний поступ, позбуватися свого гріха. Робити це несвідомо або захищатись від цього означає захищати своїх свиней – свій гріх.

Ісус виходить з човна на землю і знову повертається у човен. Його місія не вдалася, люди Його відкинули. А як у моєму житті? Скільки разів я відкидаю Ісуса щоденно, не усвідомлюючи цього?