АВРААМ 5  

Бт. 12: «10 І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. 

11 І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. 

12 І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою. 

13 Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе. 

14 І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона. 

15 І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового». 

І стався був голод у Краї. Голод – проблема, біда, нещастя, небезпека. Як люди ведуть себе в такій ситуації? 

Якщо людина не вірить у Бога чи в надприродні сили, то повністю покладається на свій розум і життєвий досвід, шукає виходу з важкої ситуації всіма своїми людськими силами й можливостями. 

Як ведуть себе в подібній ситуації люди, які вірять у щось надприродне? Одного взірця чи моделі поведінки не існує, люди ведуть себе по-різному. Візьмімо, для прикладу, християн і розглянемо різні моделі поведінки в такій ситуації. 

1. Ті, для яких молитва – обов’язок, накладений Богом і Церквою. Необхідно молитися літургійними молитвами в неділю і свята та щоденними молитвами вдома – це буде виконання Божої волі. Отож, молитва – це не розмова з Богом, вони не вірять у силу й дієвість молитви. Віра таких християн – християнська ідеологія плюс етика: дотримання Божих і Церковних заповідей. У житті такі люди приймають рішення самі, без молитви й без Бога, для них достатньо, щоб їхні рішення і вчинки не суперечили етиці християнства, тобто щоб не згрішити. Вони вважають, що якщо дотримуються Божих заповідей, то тим самим виконують Божу волю, у всьому іншому можуть чинити свою волю. У важкій ситуації вони покладаються на свій розум, а не на молитву й віру. Отут згадаймо ієрархію потреб Маслоу. Найголовніша потреба – фізична: збереження свого життя. Якщо життя під загрозою, то етика й віра легко розпадаються, основна потреба перемагає. 

2. Ті, які ревно й безустанно моляться, вірять у силу молитви. Тільки їхнє християнство, віра й молитва – магія: нагадувати Богові про те, що Він не доробив у цьому світі, просити в Нього щось чи навіть змусити щось зробити. Святе Письмо вони сприймають дуже поверхнево й вузько, тому знайдуть там багато цитат для підтвердження своєї магічної віри, яка тільки зовнішньо відрізняється від примітивних вірувань первісних народів. Контакту з Богом немає, Бог – золота рибка, яка повинна виконувати їхню волю в обмін на їхнє праведне життя. У важкій ситуації вони будуть ревно молитися, сподіваючись чуда, але в кінці кінців терпець їм урветься й будуть спасатися хто як може. Перша потреба подолає віру й етику. 

На цьому етапі свого духовного розвитку Авраам вже мав контакт з Богом, але ще дуже слабенький, і коли прийшла біда, то він не витримує випробування – віддаляється від землі, яку йому обіцяв Бог, і від дружини, тобто від потомства, яке йому обіцяв Бог. 

3. Ті, які дійсно хочуть служити Богові, для яких молитва – це зусилля знайти живого Бога, почути Його голос, побачити Його Обличчя. Тільки жити живим Богом, живою вірою і молитвою дуже важко, одних людських зусиль тут недостатньо, так само як любити Бога й ближнього одними бажаннями й силою волі неможливо, потрібна Божа благодать. Для цієї категорії християн святий Ігнатій подає практичні поради щодо здійснення життєвих виборів. Тільки ці норми й пункти необхідно індивідуалізувати до свого актуального життєвого стану: соціального, суспільного, матеріального, духовного, психічного тощо, до свого способу мислення, ментальності, віри. 

Роздумуючи над пройденим шляхом Авраама, стараймося переглянути свій пройдений шлях, особливо важкі ситуації, коли не тільки найголовніша потреба ієрархії Маслоу, а й наступні потреби: безпеки, любові, визнання долали нашу віру 

[169] ВСТУП 

ДО ЗДІЙСНЕННЯ ВИБОРУ 

У кожному доброму виборі, наскільки це від нас залежить, око наших намірів має бути чистим і спрямованим тільки на мету, задля якої нас створено, себто на прославу Господа Бога і спасіння нашої душі. Відтак будь-який вибір маємо здійснювати лишень з огляду на цю мету, не підпорядковуючи мету засобам, а навпаки, засоби – меті. Так, приміром, багато хто вирішує спершу вступити у шлюб, а потім уже служити Господеві у подружжі, хоча нашою метою є власне служіння Богові. Подібно й інші спочатку домагаються церковних посад, щоб уже потім служити на цих посадах Богу. Такі люди, отже, не йдуть прямо до Бога, а хочуть натомість, аби Бог сам ішов до них, погоджуючись з їхніми невпорядкованими прив’язаностями, і, як наслідок, перетворюють мету на засіб, а засіб – на мету, ставлячи на перше місце те, що мало б бути на другому. 

Бо насамперед ми повинні пробудити в собі бажання служити Богові, позаяк саме це є нашою метою, а тоді вже бажати посад чи шлюбу, якщо це нам більше підходить, оскільки все це є лишень засобами для досягнення мети. 

Отож тільки служіння Господу Богу, Його прослава та вічне спасіння нашої душі має спонукати нас до того, щоб обрати або відкинути ті чи інші засоби. 

[175] ТРИ ЧАСИ, 

ПРИДАТНІ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ 

РОЗВАЖЛИВОГО І ДОБРОГО ВИБОРУ 

Час перший – коли Господь Бог так зворушує та приваблює нашу волю, що побожна особа, не вагаючись і не маючи змоги вагатися, виконує те, що їй вказує Господь; так ото вчинили святі Павло і Матей, коли пішли за Христом. 

[176] Час другий – коли отримуємо достатньо світла та пізнання через досвідчення втіхи та спустошення, а також через досвід розпізнавання різних духів. 

[177] Час третій – коли панує спокій; міркуємо насамперед про те, задля чого народилися, а саме – для прослави Господа Бога нашого та спасіння своєї душі; далі, бажаючи сягнути цієї мети, вибираємо як засіб її досягнення певний спосіб життя у встановлених Церквою межах, щоб він сприяв нам у справі служіння Господеві та спасіння душі. 

Під часом, коли панує спокій, мається на увазі пора, коли душу не тривожать різні духи, і вона використовує свої природні можливості вільно і спокійно. 

[178] Якщо вибір не відбувся ні у перший, ні в другий час, то нижче подано два способи його здійснення у час третій. 

ПЕРШИЙ СПОСІБ 

ЗДІЙСНЕННЯ РОЗВАЖЛИВОГО І ДОБРОГО ВИБОРУ 

містить шість пунктів 

Пункт перший. Чітко окреслити собі те, стосовно чого маємо зробити вибір, наприклад, бенефіцій чи вигідну посаду, які можемо прийняти або відкинути, чи щось інше, що підпадає під змінний вибір. 

[179] Пункт другий. Пам’ятати про мету, задля якої нас створено, – прославу Господа Бога та спасіння своєї душі. Поза тим, слід відшукати в собі безпристрастність, тобто позбутися будь-яких невпорядкованих схильностей до такої міри, щоб не бути схильним чи чуттєво налаштованим радше прийняти певну річ, аніж її відкинути, чи, навпаки, радше відкинути, ніж прийняти. 

Натомість потрібно перебувати посередині, наче ото стрілка на вазі, щоби бути готовим вчинити так, як вважатимемо за краще для примноження Божої слави і хвали та спасіння своєї душі. 

[180] Пункт третій. Просити Господа Бога, щоби Він зволив спонукати нашу волю і вкласти нам у душу те, що маємо зробити у пропонованій справі, аби якнайбільше докластися до Його хвали та прослави. Молити також про те, щоб ми зуміли добре й непомильно розважити все це за допомогою свого розуму і здійснити вибір згідно з Його найсвятішою волею. 

[181] Пункт четвертий. Обміркувати і зважити те, скільки користі чи переваг здобудемо, виключно задля примноження Господньої слави та спасіння своєї душі, якщо приймемо пропонований бенефіцій чи посаду; з іншого боку, розважити також і недоліки та небезпеки, які можуть з’явитися внаслідок цього. У той же спосіб слід обдумати й інший бік, тобто скільки переваг та користи принесла б відмова від такої пропозиції і, навпаки, які недоліки та небезпеки пов’язані з цією відмовою. 

[182] Пункт п’ятий. Після того, як справу розглянуто та зважено з усіх боків, подивитися, до чого радше схиляється розум. Саме так, тобто відповідно до більшого поруху розуму, а не певного поруху чутливої людської природи, треба здійснювати вибір у такій справі. 

[183] Пункт шостий. Зробивши вибір чи прийнявши рішення, треба цілковито віддатися молитві до Господа Бога нашого і піднести Йому здійснений вибір, щоби Божа Велич зволила прийняти його та підтвердити, якщо лишень це сприятиме кращому служінню Богові та Його прославі. 

[184] ДРУГИЙ СПОСІБ 

ЗДІЙСНЕННЯ РОЗВАЖЛИВОГО І ДОБРОГО ВИБОРУ 

містить чотири правила і примітку 

Правило перше. Любов, яка керує нами і спонукає нас до вибору певної речі, має сходити згори, від любові Божої, так, щоб той, хто здійснює вибір, сам попередньо збагнув, що та більша чи менша любов, яку він відчуває до предмета вибору, є виключно любов’ю до свого Творця і Господа. 

[185] Правило друге. Уявити собі особу, якої ніколи раніше не знали і не бачили, і, бажаючи їй повної досконалості, подумати, що б ми порадили їй учинити і вибрати задля примноження Божої слави та вдосконалення її душі. Застосувавши ці поради до себе, потрібно діяти так, як порадив би іншому. 

[186] Правило третє. Уявити себе на порозі смерті, і той спосіб та міру, що їх ми побажали б мати тоді, застосувати до вибору, який потрібно здійснити тепер, а тоді прийняти відповідне рішення. 

[187] Правило четверте. Уявити та обміркувати, в якому стані перебуватимемо в день Божого суду, і подумати, яким би ми хотіли мати тоді свій теперішній вибір, а відтак застосувати те правило, яке хотіли б побачити дотриманим тоді, щоб відчути повне вдоволення і радість. 

[188] Примітка. Застосувавши наведені вище правила, укладені з метою забезпечити нам спасіння та вічне вдоволення, треба здійснити свій вибір і піднести його Господу Богові, відповідно до шостого пункту першого способу здійснення вибору [183].