АВРААМ 4
Бт 12: «7 І він збудував там жертівника
Господеві, що явився йому.
8 А звідти він рушив на гору від сходу від
Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а
Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і
прикликав Господнє Ймення.
9 І подавався Аврам усе далі на
південь».
Погляньмо на покликання і шлях Авраама через
призму свого минулого. Вихід Авраама зі своєї землі – це,
в першу чергу, «вихід», принаймні частковий, зі свого
світогляду, свого способу мислення, своєї ментальності,
своїх старих звичок і способу життя.
Дуже часто людина, яка має шляхетні бажання і
наміри служити Богові у чернечому чи священицькому стані,
основну увагу звертає на зовнішні великі зміни в своєму
житті: вступ в монастир чи семінарію. Саме це вважає
великим «виходом» свого життя, все інше має доповнитись
ніби автоматично, досить стати на цю дорогу і йти по
ній.
Але великий зовнішній «вихід» дуже рідко
супроводжується великим внутрішнім «виходом», внутрішньо
себе змінювати набагато важче, ніж зовнішньо. Зовнішні
зміни можна здійснювати тільки людськими зусиллями –
силою волі, внутрішньо однією силою волі ми не змінимося,
нас може змінювати лише Божа благодать, з якою будемо
співпрацювати.
Оскільки Бог – вільна істота, Його думки – не
наші думки, то Його дари і благодаті рідко співпадають з
нашим розумінням того, як Бог має діяти в нашому житті.
Якщо людина на якомусь етапі свого богопосвяченого життя
не усвідомить цього і не віддасть ініціативу Богові, то в
ній народиться внутрішній конфлікт, бунт проти Бога,
переважно неусвідомлений і глибоко
прихований.
Біблія не описує враження Авраама: сподобалась
йому земля, не сподобалась, але він, принаймні, не
бунтується, приймає цю землю як Божий
дар.
Авраам будує Богові жертівник. З одного боку,
це подяка за отриманий дар, з другого боку, жертівник –
місце, присвячене Богові, Божа власність, яку Бог буде
захищати від ворогів, і також усю землю, подаровану
Авраамові, ніби оберіг від злих сил.
На цьому етапі життя Авраам ще дуже
зосереджений на собі, на своїх планах і бажаннях, зв’язок
з Богом ще дуже слабенький, школа віри щойно
почалася.
Перегляньмо своє життя через призму мрій,
бажань і прагнень, які ми мали на окремих етапах. Як ми
страждали, коли мрії не здійснювались. Чим більше у
минулому ми бачимо страждань, болю й поразок, тим більше
ми зосереджені на собі, на своїй, а не на Божій
волі.

|