АВРААМ 3
Бт 12: «7 І Господь явився Авраму й сказав:
Я дам оцей Край потомству твоєму.
Перша обітниця землі була на
початку:«І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї
землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до
Краю, який Я тобі покажу» (Бт 12,
1). Погляньмо уважно на самий текст Святого
Письма.
до Краю, який Я тобі покажу.
Перша обітниця Бога – дам тобі потомство,
покажу землю, але нема обітниці – дам тобі землю.
Показати щось і дати щось – не тотожні обіцянки. Бачимо
на вітринах магазинів багато дорогих речей, які би ми
хотіли мати, і тільки облизуємось у своїх злиднях. Авраам
не дискутував і не торгувався з Богом, не задавав Богові
питання, як пізніше це буде робити Захарія: Як це
станеться, бо ми з дружиною вже старі? Не випитував
деталей: скільки дітей буду мати, яка площа і якість
землі тощо. Невпевненість у завтрашньому дні замінила
довіра до Бога, він зробив крок до Бога, подолав себе
самого. Він дійшов до землі, побачив її і отримав
обітницю, що ця земля належатиме його
потомкам.
Я дам оцей Край потомству
твоєму.
Загляньмо у свої серці, у свої мрії та
прагнення. У молодості багато людей мають утопічні,
ідеалістичні мрії, живуть ідеалами, відірваними від
реального життя. Якщо ця різниця дуже велика, то людина
впадає в психози, депресію, постійно ніби вискакує з
реального світу, не вміє помітити те, що в житті
осягнула, здобула, отримала в дар, бо все це набагато
менше від ідеалу. Ті, які ще не відірвались повністю від
реальності, з часом зменшують свій ідеалізм, поволі
замінюють його реалізмом, зменшують планку своїх бажань і
прагнень, вчаться радіти тим, що є: «Коли нема того, що
любиш, то любиш те, що маєш».
Напевно, старість понизила планку бажань і
прагнень Авраама, навчила його покори і смирення, він
радіє самим лише обітницям Бога, буде радий будь-якому,
навіть невеликому дару, бо сам своїми зусиллями нічого в
житті вже не доб’ється.
І хоча всі бажання Авраама суто земні, Бог
користується ними як засобами, щоб виховувати Авраама до
зрілої віри – поступово, крок за кроком.
Дуже часто християни вважають, що спочатку
повинні стати чистими, досконалими, бездоганними, мати
лише святі наміри та мотиви, лише тоді можна буде
налагодити з Богом особовий зв’язок. А оскільки з
очищенням і вдосконаленням повний ступор, то духовна
ревність згасає і зводиться до формальних практик.
Подивімося на Авраама, візьмімо його за взірець для
наслідування. Щоб Бог був на першому місці, не означає
бути безгрішним і мати лише чисті мотиви шукати Бога,
вони можуть переплітатись і з егоїстичними мотивами.
Важливо, щоб у нашій душі був хоч клаптик чогось чистого
серед гір бруду, за що Бог зможе зачепитись і вести
нас.

|