АВРААМ 2
Бт 12: «І відправивсь Аврам, як сказав був до
нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку
сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з
Харану.
5 І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина
брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх
набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю
ханаанського. І до Краю ханаанського вони
прибули.
6 І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж
до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім
Краї».
З тексту виглядає, ніби Авраам відповів відразу
на перший поклик Бога, послухав Його і пішов. Але чи так
було дійсно? Може Бог промовляв до Авраама вже давно, ще
з часів його молодості, кликав вийти з своєї землі та йти
за Божим голосом. Тільки Авраам, сповнений життєвих сил і
наснаги, слухав лише себе самого, жив своїм розумом,
ставив собі цілі та йшов до них, на Бога не було ні часу,
ні бажання. А може Бог звернувся до нього щойно тепер, в
старості, коли він вже старий, немічний, без сил, бажань
і устремлінь. Може саме тепер, коли він припинив свою
активність у зовнішньому світі, більше уваги приділяє
порухам свого серця, згадуванню минулого тощо, тобто,
коли увагу з зовнішнього направив на своє внутрішнє,
менше діє, а більше роздумує, може тепер, коли він
спроможний почути Бога, Бог говорить до
нього.
У старості людина вже не має планів на
майбутнє, не прагне звершити щось велике, хоче в спокою
дожити своє життя, забезпечити собі спокійну старість. Що
спонукає Авраама прийняти таке важливе рішення, яке
позбавить його спокійної старості в своєму культурному
середовищі, а майбутнє поставить під знаком питання? Він
з собою взяв усе, що мав, чим володів, на що мав вплив.
Це означає, що рішення радикальне, назад дороги нема, всі
мости спалені.

У глибині душі Авраам відчуває несповнення
свого життя, якусь пустку, яку нічим не може заповнити, і
яка постійно ниє, дає про себе знати. В основі його
найглибших прагнень стоїть згадана вже тріада. Але земні
блага не наситять людину повністю, Авраам ще не
усвідомлює, що за ними стоїть ще глибше прагнення –
прагнення Бога живого, якого ця тріада закриває.
І він набирається мужності і робить крок, який
повністю змінить його життя.
А чи в нашому житті не було таких моментів, що
якийсь внутрішній голос нашіптував, що треба щось змінити
у житті, і то вчинити великі зміни. А ми його
заглушували, не мали сміливості вслухатися в нього, у
своє серце і зробити цей великий крок. Увійдімо в своє
серце і душу. Попробуймо усвідомити, що за нашими земними
бажаннями, прагненнями і цілями стоїть глибоке прагнення
Бога, джерела і сенсу нашого життя, а земний світ,
створений з метою бути шляхом до Бога, відкривати в ньому
Бога, стає для нас перешкодою на шляху до
Бога.

|