Роздуми
над книгою Ісуса Навина
(Написати
роздуми мене надихнула книжка
Divo Barsotti,
Meditazione sul Libro di Giosuè
)
Перша
медитація
Гляньмо
на життя Мойсея. 40 років – криза середини життя і велика,
можна навіть сказати, радикальна, зміна життя. 80 років –
людина на схилі життя, і знову велика, радикальна зміна
життя. У першому випадку – це його власний вибір або
результат ситуації, яку він створив своїми вчинками. У
другому випадку – це Божа воля, Божий поклик, за яким він
пішов, хоча й неохоче.
Мойсей
40 років був вождем і лідером свого народу, посередником між
Богом і його вибраним людом. Він виконав важливу місію, за
його посередництвом єврейський народ закінчив один етап
своєї історії й перейшов на наступний.
Вихід
з Єгипту – це сучасною мовою: вихід із зони комфорту,
пережиття граничної ситуації, криза, хоча Єгипет для них не
був раєм – важка праця, вбивства новонароджених хлопчиків.
40 років пустелі – це звикання до нових умов, розвиток
релігійного культу, законодавства, обов’язків та заборон
тощо. За 40 років життя в пустелі вони вже звикли до нових
умов, осягнули стабільність.
40
років назад це був робітничий клас, який працював на
цегельнях і утікав через Червоне море від армії фараона.
Тепер це армія, яка переходить через Йордан, щоби
воювати.
Минуле
– теперішнє – майбутнє. З одного боку, такі радикальні зміни
стилю життя – це розрив із минулим. З другого боку, повинна
бути тяглість історії, зв’язок із минулим, стабільний
стрижень чи орієнтир, який не змінюється з часом і веде їх
до далекої мети. Що є цим стрижнем? Погляньмо на
біблійний текст.
І.
Н. 1, 1-9: «1 Після смерти Мойсея, Господнього раба, сказав
Господь Ісусові Навинові (синові Нуна), слузі
Мойсея:
2
“Мойсей, слуга мій, помер; тож устань, перейди оцей Йордан,
ти й увесь цей народ, у землю, що я дам їм (синам
Ізраїля).
3
Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, я дам вам, як
сказав був Мойсеєві.
4
Від пустині до цього Ливану й від великої ріки, ріки Ефрату,
уся земля хеттитська, аж до Великого моря на захід сонця,
буде вашим краєм.
5
Ніхто не встоїть перед тобою, поки віку твого; як був я з
Мойсеєм, так буду з тобою; я не полишу тебе і не
покину.
6
Будь мужнім і хоробрим: ти бо маєш передати цьому народові в
посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам
їм.
7
Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за
законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від
нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній
твоїй справі.
8
Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не
віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно
виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у
твоїх справах і тоді буде тобі щастити.
9
Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не
падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не
подався.”»
Структура
тексту така:
І.
Наказ. 2. устань,
перейди оцей Йордан…
ІІ.
Обітниця:
землі:
3-4;
сили:
5. Ніхто не встоїть
перед тобою.
ІІІ.
Наказ. Будь мужнім і
хоробрим – три рази: 6, 7, 9.
У
чому має проявлятися мужність і хоробрість? Мужність і
хоробрість воїна? Ці якості повинні бути притаманні кожному
воїну. Восьмий вірш тут ключовий:
«8.
Нехай книга цього
закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і
ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо
матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі
щастити».
Потрійний
наказ мужності й хоробрості стосується вірності закону
Мойсея. І ця вірність полягає у постійних роздумах,
осмисленні суті, тобто стрижня, а не реставрація
минулого в сучасному. Кожна епоха і кожне покоління повинно
розважати над Божими законами, переосмислювати їх у нових
історичних, політичних, суспільних тощо контекстах і
реалізувати згідно з новим мисленням і переосмисленням. У
християнстві таке переосмислення називаємо
традицією.
Звернімо
увагу на сьогоднішні гасла: «Подолати минуле», «Не дайте
своєму минулому забрати ваше майбутнє». У пустелі євреї
плакали за Єгиптом, тепер, біля Йордану, мабуть багато хто
плаче за спокійним життям у пустелі. Минуле гальмує їхнє
спрямування у майбутнє в думках, мріях, прагненнях. Минуле
тримає їх ментально й почуттєво, перешкоджає «розважати над
книгою Закону», осмислювати її, розпізнати й зрозуміти суть
і форму стрижня – провідної зірки їхнього
шляху.
Мойсей
помер, і не відомо – де похований, де його могила. Це для
того, щоб народ не зациклювався на особі вождя, не робив з
нього ідола, а з його могили – місця поклоніння, а
роздумував над його доробком і постійно переосмислював. Ми ж
ставимо своїм вождям пам’ятники – місця поклоніння, заучуємо
якісь слова з їхніх праць і бездумно повторюємо як крилаті
вислови, і лише одиниці намагаються осмислити їхнє діло в
нових історичних умовах. В національному та релігійному
плані ми ще звернені у минуле, на відносні та тимчасові
орієнтири, які вже застаріли мінімум на півстоліття або ще
більше. Хтось ще плаче за Радянським Союзом, хтось оспівує
козацьку епоху – український рай, хтось ще щось. У
релігійному плані для багатьох ідеал – епоха, коли храми
були повні й духовним отцям цілували руці.
У
цій медитації спочатку погляньмо загально на історію
вибраного народу: епоха патріархів, Єгипет, пустеля. Який
шлях вони пройшли, випробування тощо. Наступний етап для них
– це зміна епох. Потім постараймося глянути на сучасність у
світлі Божого Слова й просити в Бога благодать побачити свої
комплекси, стереотипи, внутрішнє напруження в наших головах
між минулим та майбутнім тощо.
У
своєму житті ми – як індивіди і як нація – час від часу
стаємо перед своїм «Йорданом», який, підсвідомо розуміємо,
потрібно перейти, але страх і туга за минулим нас
сковує.
«НЕ
ДАЙТЕ СВОЄМУ МИНУЛОМУ ЗАБРАТИ ВАШЕ МАЙБУТНЄ».
|