Роздуми над книгою Ісуса Навина
(Написати свої роздуми мене надихнула книжка Divo Barsotti, Meditazione sul Libro di Giosuè )
Перша медитація
Гляньмо на життя Мойсея. 40 років – криза середини життя і велика, можна навіть сказати, радикальна, зміна життя. 80 років – людина на схилі життя, і знову велика, радикальна зміна життя. У першому випадку – це його власний вибір або результат ситуації, яку він створив своїми вчинками. У другому випадку – це Божа воля, Божий поклик, за яким він пішов, хоча й неохоче. Мойсей 40 років був вождем і лідером свого народу, посередником між Богом і його вибраним людом. Він виконав важливу місію, за його посередництвом єврейський народ закінчив один етап своєї історії й перейшов на наступний. Вихід з Єгипту – це сучасною мовою: вихід із зони комфорту, пережиття граничної ситуації, криза, хоча Єгипет для них не був раєм – важка праця, вбивства новонароджених хлопчиків. 40 років пустелі – це звикання до нових умов, розвиток релігійного культу, законодавства, обов’язків та заборон тощо. За 40 років життя в пустелі вони вже звикли до нових умов, осягнули стабільність. 40 років назад це був робітничий клас, який працював на цегельнях і утікав через Червоне море від армії фараона. Тепер це армія, яка переходить через Йордан, щоби воювати. Минуле – теперішнє – майбутнє. З одного боку, такі радикальні зміни стилю життя – це розрив із минулим. З другого боку, повинна бути тяглість історії, зв’язок із минулим, стабільний стрижень чи орієнтир, який не змінюється з часом і веде їх до далекої мети. Що є цим стрижнем? Погляньмо на біблійний текст.
І. Н. 1, 1-9: «1 Після смерти Мойсея, Господнього раба, сказав Господь Ісусові Навинові (синові Нуна), слузі Мойсея: 2 “Мойсей, слуга мій, помер; тож устань, перейди оцей Йордан, ти й увесь цей народ, у землю, що я дам їм (синам Ізраїля). 3 Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, я дам вам, як сказав був Мойсеєві. 4 Від пустині до цього Ливану й від великої ріки, ріки Ефрату, уся земля хеттитська, аж до Великого моря на захід сонця, буде вашим краєм. 5 Ніхто не встоїть перед тобою, поки віку твого; як був я з Мойсеєм, так буду з тобою; я не полишу тебе і не покину. 6 Будь мужнім і хоробрим: ти бо маєш передати цьому народові в посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам їм. 7 Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі. 8 Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити. 9 Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався.”»
Структура тексту така:
І. Наказ. 2. устань, перейди оцей Йордан… ІІ. Обітниця: землі: 3-4; сили: 5. Ніхто не встоїть перед тобою. ІІІ. Наказ. Будь мужнім і хоробрим – три рази: 6, 7, 9.
У чому має проявлятися мужність і хоробрість? Мужність і хоробрість воїна? Ці якості повинні бути притаманні кожному воїну. Восьмий вірш тут ключовий: «8. Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити». Потрійний наказ мужності й хоробрості стосується вірності закону Мойсея. І ця вірність полягає у постійних роздумах, осмисленні суті, тобто стрижня, а не реставрація минулого в сучасному. Кожна епоха і кожне покоління повинно розважати над Божими законами, переосмислювати їх у нових історичних, політичних, суспільних тощо контекстах і реалізувати згідно з новим мисленням і переосмисленням. У християнстві таке переосмислення називаємо традицією. Звернімо увагу на сьогоднішні гасла: «Подолати минуле», «Не дайте своєму минулому забрати ваше майбутнє». У пустелі євреї плакали за Єгиптом, тепер, біля Йордану, мабуть багато хто плаче за спокійним життям у пустелі. Минуле гальмує їхнє спрямування у майбутнє в думках, мріях, прагненнях. Минуле тримає їх ментально й почуттєво, перешкоджає «розважати над книгою Закону», осмислювати її, розпізнати й зрозуміти суть і форму стрижня – провідної зірки їхнього шляху. Мойсей помер, і не відомо – де похований, де його могила. Це для того, щоб народ не зациклювався на особі вождя, не робив з нього ідола, а з його могили – місця поклоніння, а роздумував над його доробком і постійно переосмислював. Ми ж ставимо своїм вождям пам’ятники – місця поклоніння, заучуємо якісь слова з їхніх праць і бездумно повторюємо як крилаті вислови, і лише одиниці намагаються осмислити їхнє діло в нових історичних умовах. В національному та релігійному плані ми ще звернені у минуле, на відносні та тимчасові орієнтири, які вже застаріли мінімум на півстоліття або ще більше. Хтось ще плаче за Радянським Союзом, хтось оспівує козацьку епоху – український рай, хтось ще щось. У релігійному плані для багатьох ідеал – епоха, коли храми були повні й духовним отцям цілували руці. У цій медитації спочатку погляньмо загально на історію вибраного народу: епоха патріархів, Єгипет, пустеля. Який шлях вони пройшли, випробування тощо. Наступний етап для них – це зміна епох. Потім постараймося глянути на сучасність у світлі Божого Слова й просити в Бога благодать побачити свої комплекси, стереотипи, внутрішнє напруження в наших головах між минулим та майбутнім тощо. У своєму житті ми – як індивіди і як нація – час від часу стаємо перед своїм «Йорданом», який, підсвідомо розуміємо, потрібно перейти, але страх і туга за минулим нас сковує. «НЕ
ДАЙТЕ СВОЄМУ МИНУЛОМУ ЗАБРАТИ ВАШЕ МАЙБУТНЄ».
| ||