Двадцять друга медитація  

І. Н. 8, 30-35: «30 Тоді Ісус спорудив жертовник Господеві, Богові Ізраїля, на Евал-горі, 

31 як доручив Мойсей, слуга Господній, ізраїльтянам і як написано в книзі закону Мойсея: жертовник з нетесаного каміння, якого не торкнулося залізне долітце, - і принесли на ньому всепалення Господеві й жертвували мирні жертви. 

32 І написав там на каменях відпис закону Мойсея, що його написав він був для синів Ізраїля. 

33 Увесь Ізраїль, старші його, урядовці і його судді, стояли по цім і по тім боці кивота проти священиків-левітів, що несли ковчег Господнього союзу, так чужинці, як і тубільці, половина їх обличчям до Герізім-гори, а половина до Евал-гори, як був велів Мойсей, слуга Господній, зробити перше, ніж будуть благословляти народ. 

34 Потім прочитав він усі слова закону, благословення і прокляття, все чисто так, як написано в книзі закону. 

35 І не забракло словечка з того, що його заповідав Мойсей, чого Ісус не прочитав би був перед усією громадою Ізраїля, перед жіноцтвом, перед малечею й перед чужинцями, що серед них перебували». 

Щоб краще зрозуміти те, що відбувається, слід прочитати ще цей текст: 

Втор. 27: «1 І заповідали Мойсей та старші Ізраїля народові словами: «Додержуйтеся всякої заповіді, що я заповідаю вам сьогодні. 

2 Як перейдете через Йордан у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, поставиш собі великі камені, побілиш їх вапном, 

3 і напишеш на них усі слова закону, коли перейдеш, щоб простувати в землю, яка тече молоком та медом, як обіцяв тобі Господь, Бог твоїх батьків. 

4 Тож як перейдете Йордан, то ці камені, про які я нині заповідаю вам, поставите на горі Евал (Герізім); і побілиш їх вапном. 

5 Там поставиш ти жертовник Господеві, Богу твоєму, жертовник із каменів, і не вдарятимеш у них долотом; 

6 із цілого каменя спорудиш жертовник Господеві, твоєму Богові, та вознесеш на ньому всепалення Господеві, твоєму Богові. 

7 Тоді принесеш мирні жертви й їстимеш там та й веселитимешся перед Господом, Богом твоїм. 

8 А на каменях напишеш усі слова цього закону, виковуючи їх виразно.» 

9 Мойсей і священики-левіти промовили до всього Ізраїля так: «Мовчи, Ізраїлю, і слухай: сьогодні ти став народом Господа, Бога твого; 

10 слухай же голос Господа, твого Бога, й виконуй його заповіді й установи, що це нині заповідаю тобі » 

11 Цього дня заповідав Мойсей народові словами: 

12 «Як перейдете Йордан, то оці стануть на Герізім-горі, щоб благословити народ: Симеон, Леві, Юда, Іссахар, Йосиф і Веніямин. 

13 А оці стануть на Евал-горі, щоб проклинати: Рувим, Гад, Ашер, Завулон, Дан і Нафталі. 

14 І заходяться левіти промовляти, кажучи грімким голосом до всіх Ізраїльтян: 

15 Проклят чоловік, що робить якусь подобу, чи тесану, чи литу, гидоту перед Господом, діло рук майстра, і ставить її у скритому місці! І ввесь народ у відповідь скаже: Амінь! 

16 Проклят, хто зневажає свого батька й свою матір! І ввесь народ скаже: Амінь! 

17 Проклят, хто пересуває межі (посілости) свого ближнього! І ввесь народ скаже: Амінь! 

18 Проклят, хто зводить сліпого з дороги! І ввесь народ скаже: Амінь! 

19 Проклят, хто кривосудить приходня, сироту й вдову! І ввесь народ скаже: Амінь! 

20 Проклят, хто згрішить із жінкою свого батька, відкриє полу батькового плаща! І ввесь народ скаже: Амінь! 

21 Проклят, хто зійдеться з якою скотиною! І ввесь народ скаже: Амінь! 

22 Проклят, хто згрішить із сестрою, з дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! І ввесь народ скаже: Амінь! 

23 Проклят, хто згрішить із своєю тещею! І ввесь народ скаже: Амінь! 

24 Проклят, хто тайкома вб'є свого ближнього! І ввесь народ скаже: Амінь! 

25 Проклят, хто бере дарунок (підкуп), щоб погубити душу безвинну! І ввесь народ скаже: Амінь! 

26 Проклят, хто не додержує слів цього закону, не виконує їх! І ввесь народ скаже: Амінь!» 

Погляньмо на цей вірш з Книги Второзаконня: «4 Тож як перейдете Йордан, то ці камені, про які я нині заповідаю вам, поставите на горі Евал (Герізім); і побілиш їх вапном». Це переклад Хоменка. Виглядає, ніби Евал та Герізім – це різні назви однієї гори. Насправді це дві різні гори, які розташовані одна біля другої і розділені долиною. В перекладі Огієнка та в перекладах сучасних мов стоїть тільки Евал. В наступних віршах це вже дві різні гори, і тому можна заплутатися – на якій горі збудували жертовник. Історично склалося так, що покоління Веніямина, якому припала ця територія, з бігом часу в культурному плані почало віддалятися від інших поколінь Ізраїля, і після повернення з Вавилонської неволі це вже не євреї, а самаряни (згадаймо розмову Ісуса з самарянкою саме біля гори Герізім). 

В Біблії читаємо, що жертовники з каменю робили вже Авель та Каїн, отож це не юдейська, а загальнолюдська традиція і культ почитання Бога. Ми народилися і виросли вже в християнстві, де жертовник та всепалення замінені літургію, месою, вівтарем, іншим культом. Жертовники з каменю і спалення на них дарів для нас – це архаїчний культ, який вже нічого не промовляє до нашого серця. Але звернімося до індуїзму. Якщо хтось, навіть не знайомий з індуїзмом, дивився індійські релігійні серіали, то міг помітити, яку величезну роль відіграє обряд «ягії», який проводиться у важливі моменти життя, рішень та виборів. Будують жертовник з каменю і спалюють дари Богові. Учасники сідають довкола і постійно підтримують вогонь. Це зовнішня, видима форма обряду. Але є ще й внутрішня. Час виконання «ягії» - це час молитви, зосередження, медитації. «Ягія» - це місце і час, коли людина всім своїм єством спрямована до божественного: молиться, просить, роздумує, медитує, розпізнає Божу волю. Це процес метаної та духовного оновлення, аналогом якого є наші дні віднови, зосередження, ретріти та реколекції. Постараймося на юдейські цілопалення дивитися саме так. 

Постараймося унаочнити цю біблійну подію. Дві гори, Евал та Герізім, розділені долиною. На горі Евал жертовник і обряд жертвоприношення. В долині між горами кивот завіту, який несуть священники-левіти. Половина народу стоїть між кивотом і горою Герізім, звернена обличчям до гори Герізім, і благословляє; друга половина народу стоїть між кивотом і горою Евал, звернена обличчям до гори Евал, і проклинає. Тепер більше уяви та фантазії – що нагадує чи на що подібна ця картина?... Мені вона нагадує маятник із двома протилежними полюсами: горою благословень і горою проклять; раєм та пеклом (вогонь жертовника); чеснотою та гріхом. Історія вибраного народу та життя індивіда – це коливання маятника між цими полюсами. Бог у Кивоті Завіту стоїть посередині (за добре нагороджує, за зле карає). Наше сучасне мислення раціональне, щоби глибше ввійти в світ Біблії, біблійних подій, не тільки щось зрозуміти, а відчути, пережити, під час медитації від логічного мислення потрібно переходити не тільки до застосування почуттів, органів чуттів, волі – як радить св. Ігнатій Лойола, а також до символічного та міфічного мислення, завдяки якому світ Біблії стає близьким для нас світом. 

Погляньмо на терміни «благословення» і «прокляття». Звернімося до сучасних мов. 

Анг. benediction, malediction. 

Іт. benedizione, maledizione. 

Фр. bénédiction, malédiction. 

Ісп. bendición, maldición. 

Благословення – добре мовлення, прокляття – погане мовлення. 

Прокляття англійською ще позначається так: execration; протилежний термін: consecration; 

exe-cration – без святого; 

con-se-cration – зі святим. 

Проклятий – той, хто живе «без святого», без надприродного, тобто не розвиває божественну подобу в собі, не обожнюється – а людина створена саме для цього. Благословенний – той, хто живе «зі святим» ітд. 

В Септуагінті благословення – εὐλογέω , буквально – добре мовлення, прокляття – κατάρα; 

κατάρα → κατά + (ἀρά → αἴρω). 

Кожний термін має декілька значень. Наша мета – підібрати таке значення, щоб почерпнути з цього якусь духовну користь, духовне розуміння. 

κατά - down (in place or time); 

αἴρω - to take up or take away ; to expiate sin. 

Проклинання – це ніби заклик покаятися, спокутувати й усунути гріх, тобто очиститися, йти до протилежного полюсу маятника. 

Вийшовши з пустелі, вибраний народ закрив одну сторінку своєї історії та відкрив наступну. Потрібно пристосовуватися до нових обставин та умов, дивитися в майбутнє. Існує небезпека забути минуле й залишити його в минулому, розірвати тяглість поколінь, тяглість історії. Щось справді потрібно залишити, а щось завжди має залишатися постійним фундаментом та орієнтиром для майбутніх поколінь: будувати майбутнє, тримаючи в пам’яті минуле й роздумуючи над ним. В історії ізраїльського народу пам’ять має велике значення. ШЕМА (пам’ятай) ІЗРАЇЛЬ – це постійна заповідь. І тому Мойсей на цьому сильно наголошував: пам’ятай, запиши це на жертовниках, на одвірках будинків, на френдзлях рукавів, на чолах, переказуй це своїм дітям, внукам… поки будеш жити. 

<< Previous    1...   20  21  [22]  23  24  ...31    Next >>