Третя медитація
Політеїзм і монотеїзм. Коли ізраїльський народ прийняв монотеїзм? Авраам, епоха патріархів, Мойсей, період пустелі чи ще пізніше? У пустелі вони вже мали якусь усну традицію сотворення світу, яка говорила про одного Бога, який усе створив, але інших богів він не створював. У пустелі вони також уже мають культ і Божі заповіді. Вих. 20, 2-5: «2 "Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. 3 Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. 4 Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. 5 Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене». Але чи це докази того, що вони монотеїсти? Монотеїзм – це віра в існування одного Бога, інших богів немає, вони вигадки людської фантазії. Якщо поміркуємо глибше над поданим вище біблійним текстом, то там ще нема монотеїзму, не говориться про існування тільки Бога єврейського народу. Цей текст допускає існування інших богів, але вимагає від євреїв вірності своєму Богові. На цьому рівні свого розвитку – історичного, суспільного, національного, релігійного тощо – вони ще не доросли до монотеїзму. Світогляд і ментальність така: кожний народ може мати свого національного бога і навіть пантеон богів, можуть приймати і визнавати чужих богів, як це було в історії людства, але євреї повинні поклонятися тільки своєму Богові. Те, що вони ще не монотеїсти, свідчить подальша історія: їхні зради своєму Богові й поклоніння іншим богам як у пустелі, так і пізніше, коли заселили обіцяну землю. Ми ж зараз займаємось історичним моментом, коли вони стоять перед Йорданом. Поміркуймо в медитації над своєю католицькою вірою, яка зовні виглядає монотеїзмом. Але це на рівні доктрини. Коли зануримося в своє серце й душу, то поступово відкриватимемо, що Ісус є нашим Богом на рівні доктрини, інтелекту, а на глибинному рівні, там де перебуває наше справжнє «я», наша справжня особистість, нашим Богом є не Ісус Христос, а наші прагнення, переважно замасковані, й усі вони стосуються не Божого, а земного царства. І, щоб замінити їх прагненнями справді божественного, потрібне постійне навернення – процес усього життя. Якщо хтось відчув, що добре виконав медитацію, пізнав у собі своїх ідолів, свої невірності Богові, то може йти далі по тексту й готуватися до наступної медитації.
І. Н. 2: «1 З Шіттіму послав Ісус Навин двох чоловіків потай на розглядини, наказавши їм: “Ідіть, обстежте країну, особливо ж Єрихон.” Пішли вони та й зайшли в хату блудниці, на ім'я Рахав, та й заночували там. 2 Але цареві єрихонському було донесено: “Ось прийшли сюди цієї ночі якісь люди з ізраїльтян на розглядини краю.” 3 І послав цар єрихонський до Рахав з наказом: “Виведи людей, що прибули до тебе та й увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли обстежити всю країну.” 4 А молодиця, що взяла була й сховала обох чоловіків, каже: “Воно правда, що прийшли були до мене чоловіки, та звідкіль вони, мені не відомо. 5 Але як смеркалось і мали замикатись брами, вони вийшли; не знаю, кудою подалися ці люди. Поспішіться за ними, то й наздоженете їх.” 6 Сама ж, вивівши їх на покрівлю, сховала у льнянім бадиллі, що було складене в неї на горищі. 7 От люди й кинулися за ними навздогін шляхом до Йордану, до броду; і зараз же, як вийшли ті, що гналися за ними, замкнено (міську) браму. 8 Перше ніж поклалися ті спати, вийшла вона до них на горище, 9 та й каже до них: “Я знаю, що Господь дав вам цей край, бо на нас напав страх перед вами, й усі мешканці краю помліли перед вами; 10 чували ми про те, як Господь висушив був воду у Червонім морі перед вами, як ви виходили з Єгипту, і про те, що ви були вчинили обом царям аморійським, Сихонові та Огові, по тім боці Йордану, що ви їх вигубили. 11 Почули ми про це, й охляло серце наше, і ні в кого нема більш духу перед вами, бо Господь, Бог ваш - Бог на небі вгорі і на землі внизу. 12 Отож кляніться мені, прошу, Господом, що за мою добрість до вас і ви теж покажете добрість домові батька мого, вдайте мені певний знак, 13 що зоставите живими батька мого й матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх тих, що їм належать, і вирятуєте життя наше від смерти.” 14 І відказали їй чоловіки: “Душі наші позакладаємо за вас, якщо ви не розголосите цієї нашої справи; а коли Господь дасть нам цю землю, ми виявимо до тебе добрість і вірність.” 15 Тоді вона спустила їх через вікно мотузком додолу, бо хата її була при самім мурі. 16 І сказала їм: “Ідіть у гори, щоб не надибала вас погоня, й переховайтесь там три дні, поки не повернеться погоня назад, а тоді підете собі вашою дорогою.” 17 Відказали їй чоловіки: “Ми хочемо виконати клятву, якою ти змусила нас поклястись. 18 Ось як ми увійдемо в землю, ти прив'яжеш до вікна, через яке спустила нас долів, оту червоноткану мотузку й збереш до себе в хату твого батька і твою матір, і твоїх братів, і всю родину твого батька. 19 Хто ж вийде за двері твоєї хати на вулицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усіх же тих, що будуть із тобою в хаті - кров їх на нашій голові, якби хто до них приторкнувся. 20 Коли ж ти розголосиш про цю нашу справу, ми будемо вільні від клятви, якою ти нас примусила поклястись.” 21 Вона їм каже: “Гаразд, нехай буде по вашому.” І відпустила їх, і як вони пішли, прив'язала червону мотузку до вікна. 22 Пішли ті і, прибувши в гори, просиділи там три дні, аж поки не повернулася погоня, що їх шукала скрізь по дорозі, але не найшла. 23 Тоді оті два чоловіки, спустившися з гір, повернулися назад, перейшли (через Йордан), прийшли до Ісуса Навина і розповіли йому все, що їх спіткало. 24
І сказали вони Ісусові: “Господь віддав нам у руки всю
землю, а всі її мешканці отетеріли перед нами.”».
| ||