Друга медитація
Порівняймо ситуацію Божого люду перед Червоним морем і перед Йорданом. Обидві ситуації були Божою волею, але в першому випадку через Червоне море їх гнало не так бажання виконати Божу волю, як страх перед військом фараона. Тоді вони були переслідуваними, біженцями від війни з військом фараона. Говорячи сучасною мовою, зовнішня політична ситуація змушує їх утікати, в них немає вибору – якою би в даній ситуації не була Божа воля. Тепер ситуація інша, ніякої небезпеки немає, в пустелі ніхто їх не переслідує. Перехід через Йордан – це їх вибір, це послух Божій волі. В Єгипті Бог Авраама, Ісаака і Якова, тобто Бог їхніх предків і їхній Бог з’являється за посередництвом Мойсея раптово, ніби після кількох сотень років забуття, й відразу вимагає від них те, до чого вони не готові. Зустріч з Богом за посередництвом Мойсея для них несподіванка, їм потрібний час, щоби освоїтися з Богом, призвичаїтися до Нього. Іншими словами, поява Бога в Єгипті вводить їх у своєрідну кризу, а зовнішні події – конфлікти Мойсея з фараоном і наслідки цих конфліктів – відбуваються без їхньої участі. Але вони змушені прийняти ці наслідки й відповідно діяти. В пустелі вони були відокремлені від зовнішнього світу, від впливу інших культур та релігій. Це був час налагодження стосунків з Богом через започаткування культу, законів та норм, які кодифікували життя народу. Якщо порівняємо Божий люд перед Червоним морем і перед Йорданом, то це вже два різні покоління, які виросли й формували свою ідентичність у зовсім різних зовнішніх умовах та обставинах. Це два різні види світогляду, ментальності, релігійності.
І. Н. 1, 10-18: «10 І повелів Ісус начальникам народу: 11 “Перейдіть посеред народу й накажіть народові: Заготуйте собі живности, бо через три дні ви перейдете через оцей Йордан, щоб увійти і зайняти землю, що Господь, Бог ваш, дає вам у посілість.” 12 До рувимлян же та гадіїв та до півколіна манассіян Ісус промовив: 13 “Спогадайте слово, що вам заповідав Мойсей, слуга Господній, коли сказав: Господь, Бог ваш, дав вам спокій і дав вам цю землю. 14 Жінки ваші, діти ваші й ваша скотина зостануться в землі, що Мойсей дав вам по цім боці Йордану; ви ж усі, боєздатні люди, виступите збройно на чолі з братами вашими і допоможете їм, 15 аж поки Господь не дасть спокою вашим братам, як і вам, і вони теж не заволодіють землею, що Господь, Бог ваш, дасть їм. Тоді повернетесь собі у вашу спадкоємну землю й володітимете нею, у землю, що Мойсей, раб Господній, дав вам по цім боці Йордану, на схід сонця.” 16 І відповіли вони Ісусові: “Усе, що повелів єси нам, зробимо, і куди б ти нас не післав, підемо. 17 Так, як слухалися ми в усьому Мойсея, так слухатимемо й тебе, аби тільки Господь, Бог твій, був з гобою, як був з Мойсеєм. 18 Кожний, що ставитиме спротив твоєму повелінню й не слухатиметься твого наказу в усьому, буде покараний смертю. Будь тільки мужнім і хоробрим.”»
«11. “Перейдіть посеред народу й накажіть народові: Заготуйте собі живности, бо через три дні ви перейдете через оцей Йордан, щоб увійти і зайняти землю, що Господь, Бог ваш, дає вам у посілість.”». Цей вірш здається простим, зрозумілим, не має в собі нічого особливого. Але поміркуймо глибше. Біблійна герменевтика – це різні методи інтерпретації Біблії. Один із таких методів: одна подія посередньо вказує на іншу, події в Старому Завіті посередньо вказують на події в Новому Завіті, деякі персонажі Старого Завіту – це прообрази Ісуса Христа. Числа в Біблії мають також і символічне значення. «Три дні» відразу асоціюється з «трьома днями» перебування пророка Йони в череві кита й «трьома днями» перебування Ісуса у царстві мертвих. Уважно поміркуймо над наказом Ісуса Навина: «Заготуйте собі живности, бо через три дні ви перейдете через оцей Йордан». Можливі інтерпретації: 1. Вони повинні сьогодні і три наступні дні заготовляти живність, тобто чотири дні активно готуватися до переходу через Йордан. 2. Вони повинні сьогодні, за один день, заготовити потрібну живність, а наступні три дні нічого не робити. Це нічого не робити стосується зовнішньої пасивності, нічого не робити фізично. Всю увагу слід зосередити на внутрішню активність – внутрішнє приготування, метаноя, зміна мислення, навернення до нової ситуації. Це подібне до того, коли людина стоїть перед важливим вибором чи змінами у житті і приїжджає на тижневі реколекції чи на триденні дні віднови, аби відокремитися від світу, від щоденної рутини, побути на самоті з собою, з Богом, переосмислити своє життя в світлі Божого слова, ввійти в динаміку духовних вправ, пройти метаною, навернення й вийти з цього досвіду новою, оновленою людиною, яка бачить і розуміє дальше і глибше. Отож, для вибраного народу «три дні нічого не робити» - це час інтенсивної духовної праці, одним із аспектів якої є, якщо говорити мовою ігнатіянської духовності, «позбутися невпорядкованих» схильностей, прив’язань до цінностей та орієнтирів минулого, але зберегти стрижень, про який говорилося в попередній медитації, головний та незмінний орієнтир чи дороговказ – вперед, до Бога, до Божого Царства. Іншими словами, три дні потрібні для того, щоб спалити за собою всі мости всередині себе.
І. Н. 1, 12-16: «12 До рувимлян же та гадіїв та до півколіна манассіян Ісус промовив: 13 “Спогадайте слово, що вам заповідав Мойсей, слуга Господній, коли сказав: Господь, Бог ваш, дав вам спокій і дав вам цю землю. 14 Жінки ваші, діти ваші й ваша скотина зостануться в землі, що Мойсей дав вам по цім боці Йордану; ви ж усі, боєздатні люди, виступите збройно на чолі з братами вашими і допоможете їм, 15 аж поки Господь не дасть спокою вашим братам, як і вам, і вони теж не заволодіють землею, що Господь, Бог ваш, дасть їм. Тоді повернетесь собі у вашу спадкоємну землю й володітимете нею, у землю, що Мойсей, раб Господній, дав вам по цім боці Йордану, на схід сонця.” 16 І відповіли вони Ісусові: “Усе, що повелів єси нам, зробимо, і куди б ти нас не післав, підемо.» В Єгипет євреї ввійшли як коліна синів Якова. Чотириста років у Єгипті й сорок років у пустелі не усунули цих відмінностей. Деякі коліна вже отримали свою землю, можуть там залишитися й не воювати. Але тут вони проявляють єдність, вони один народ, поза відмінностями колін. Вони – єдина нація. Яка
з цього наука для нашого сьогодення. В наших актуальних
умовах єдність повинна будуватися на усвідомленні спільної
держави в окреслених границях, спільного громадянства. І
різні коліна синів Якова – це сьогодні в одній державі різні
етноси, різні культури, різні мови, які повинні забути про
свої відмінності і не тягнути ковдру кожний на себе,
вимагаючи якихось привілей тощо, а відчути себе одним
державним народом, згуртованим довкола спільних суттєвих
цінностей. Особливо це важливо в обставинах зовнішньої
воєнної загрози.
| ||