П'ЯТИЙ ДЕНЬ

Люди, які вибирають важкі й небезпечні професії, проходять дуже довгий і важкий вишкіл, який вимагає повністю присвятити себе обраній професії. Космонавти, підводники і т.д. багато часу відводять, щоб навчитися, як вести себе у небезпечній, екстремальній ситуації. І хоча в практичній роботі такі ситуації можуть ніколи не виникнути, все ж таки ці люди вчаться бути готовими до будь-яких, навіть гіпотетичних ситуацій, ймовірність виникнення яких дуже мізерна. Це саме і зі спортсменами високого класу, балеринами тощо. Все їхнє життя розписане майже до хвилин. Їхні тіла, душі, мозок і прагнення підпорядковані одній меті: добиватися високих результатів, постійно підвищувати свою майстерність. Таке життя – це справжня самопосвята, досконала аскеза.

Якщо люди присвячують своє життя чисто земним цілям, щоб скочити вище, ніж інший, щоб отримати якусь медаль і потішитись деякий час славою бути в чомусь першими, і така слава миттєва, то оскільки духовна особа, яка ставить своєю метою вічні та незмінні цінності, повинна підпорядкувати своє життя їм. Тим більше, що підпорядкування своїх прагнень духовним цінностям у повсякденному житті не вимагає крайнього суворого аскетизму і постійних мук та величезних зречень.

[21] ДУХОВНІ ВПРАВИСЛУЖАТЬ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ СЕБЕ САМОГО ІДЛЯ ВПОРЯДКУВАННЯ СВОГО ЖИТТЯ ТАК,ЩОБ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ,НЕ КЕРУЮЧИСЬ БУДЬ-ЯКИМНЕВПОРЯДКОВАНИМ ПОТЯГОМ.

Подолати себе самого, щоб зробити внутрішній порядок, - означає позбутися схильностей, які перешкоджають вільному прояву наших сил і підпорядкуванню себе Божій волі

  [23] НАЧАЛА (ЗАСАДИ) І ОСНОВИ 

Людина створена для того, щоб Господа Бога прославляти, поклонятися Йому і служити, і таким чином спасти свою душу. Інші ж речі на землі створені для людини і для того, щоб допомагати їй у досягненні мети, для якої вона створена. З цього випливає, що людина повинна використовувати їх настільки, наскільки вони їй допомагають у досягненні мети, і відмовлятися від них, якщо вони перешкоджають у досягненні тієї ж мети. І тому ми повинні стати людьми безпристрасними (безсторонніми, на властивій віддалі, відокремленими, нейтральними, неупередженими, врівноваженими, байдужими – в позитивному розумінні цього слова) до всього створеного всьому, що належить до свободи нашого вибору, – що дозволено і що не заборонено), щоб не бажати здоров’я більше, ніж хвороби, багатства більше, ніж убогості, почестей більше, ніж погорди, довгого життя більше, ніж короткого, і так в усіх інших справах, прагнучи і вибираючи лише те, що нам краще (більше) допомагає у досягненні мети, для якої ми створені.

„Допомога Церкви – людині. Сучасна людина знаходиться на шляху до повнішого розвитку своєї особистості та до щонайкращого розкриття й закріплення за собою своїх прав. А тому, що Церкві доручено появити таїнство Бога, який є остаточною метою людини, то вона й розкриває людині суть її існування, тобто найглибшу правду про людину. Церква правдиво знає, що тільки єдиний Бог, якому вона служить, відповідає найосновнішим бажанням людського серця, яке ніколи вповні не насичується земськими благами... Та тільки один Бог, який створив людину на свій образ і відкупив з гріха, дає найповнішу відповідь на ці питання, і то через об’явлення в Христі, своєму Сині, який став людиною. Отже, хто йде за Христом – досконалою людиною, той і сам стає більшою людиною” (Радість і надія 41, ІІ Ват. Собор).