ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ

Як виглядають мої стосунки з Богом? Звідки приходить і як розвивається моє життя в Христі?

На ці питання зможу відповісти, якщо деякий час присвячу глибокій рефлексії і роздумам. Йдеться про мій особистий глибокий зв’язок з Богом.

Розпочинаю, дякуючи Богові за сьогоднішній день. Намагаюсь робити це в найменших дрібницях, як маленька дитина. Дякую за добру погоду, за сонце або за дощ. Дякую за те, що до мене подзвонив мій товариш, що я мав сьогодні час щось зробити, що прочитав якусь цікаву книжку тощо. Дякую, що сьогодні я був у доброму настрої і не мав поганих думок і емоцій. Прошу в Бога благодать, щоб я побачив сьогоднішній день як присутність Бога в моєму житті, а не як збіг випадкових обставин. Щоб як усвідомив Боже провидіння у моєму житті, Його благодаті, наскільки я їх використав, а наскільки занедбав і знехтував ними.

Починаю переглядати свої вчинки, слова, думки, емоції та почуття. Що вони мені говорять про мої стосунки з Богом? Наскільки я реально живу Богом у повсякденному житті, а наскільки я живу собою, своїми амбіціями і прагненнями, а про Бога згадую лише тоді, коли мені погано, або коли відбуваю формальні релігійні практики як повсякденний ритуал: встав, помився, помолився і т.д.

Кожен повинен виробити свій спосіб рефлексії та іспиту совісті. Хтось буде класти акцент на думки, хтось на емоції, ще хтось на прагнення. Хтось буде більше часу відводити, порівнюючи свої радощі та смутки і т.д. Але кожний індивідуальний метод і спосіб такої уважної молитви повинен прямувати до глибшого самопізнання Богопізнання.

Хтось буде більше аналізувати свій внутрішній духовний і емоційний світ без огляду на зовнішні події, хтось буде аналізувати себе по своїх реакціях і ставленні до інших людей тощо.

Якщо я побачу в собі щось, чого раніше не бачив, то подякую за це Богові зі свідомістю, що шукати – це людське зусилля, а знайти – це дар Бога. Буду з Богом щирим, і говорити Йому все те, що мене болить, про свої болі, спокуси, прагнення, навіть якщо вони наївні, фантастичні, ілюзорні, повністю відірвані від життя, без надії на будь-яке їхнє здійснення.

І насамкінець постанова – що я повинен змінити у своєму житті та в своєму мисленні. І звичайно така постанова не повинна бути ідеалізованою, неможливою до реалізування. Краще зробити якусь маленьку постанову, але кожного дня аналізувати її і неухильно стреміти до її здійснення.