ТРЕТІЙ ДЕНЬ

 

Кожна людина носить у собі рани, спричинені гріхом. Глибоке внутрішнє терпіння часто походить з часів, коли ми були маленькими дітьми. Нас переслідують постави і наслідки подій, яких ми зазнали ще до того, як дійшли до повного вживання розуму і свідомості. В результаті чого ми пробуємо гріх змінити в негріх. Часом називаємо гріх „суперего” або стрічками, які прокручуються у моїй голові, або неврозами. Ми повинні розрізняти дві речі: будучи невротиками або відчуваючи якийсь тиск, ми залишаємося завжди вільними на найглибшому рівні своєї особистості, і завжди відповідальні за себе, навіть якщо наша свобода у деяких випадках дуже обмежена.

Наше людське пізнання є недосконалим, але використання різних психологічних засад, принципів і технік допоможе побачити дію гріха. Щоб тільки ці техніки не стали самоціллю.

Самопізнання і відкриття себе на дію Святого Духа відкриє наші очі. Усвідомимо, що грішимо постійно і будемо грішити аж до смерті. Захочемо закричати разом зі св. Павлом: „нещасна я людина!” Така дійсність виражається постійним сумом людської екзистенції. Але це не повинно спричинити постійний смуток і скорботу повсякденного життя. Ми можемо смуток перемінити в радість, втрати – в здобутки, поразку – в перемогу. Наш Господь вчинив саме так і показав нам шлях, як до цього дійти. Нам потрібно лише насправді стати Його учнями, поставити Його дороговказом свого життя.

Християнська етика розрізняє важкі і легкі гріхи. Таке розрізнення легко робити в крайніх випадках гріха. Але є ще посередні гріхи, які часто дуже важко залічити до важкого чи легкого гріха. У таких випадках християни часто впадають у крайнощі. Одні стають скрупулянтами, і з часом навіть дуже легкі гріхи їх мучать і не дають спокою, інші, навпаки, приглушують свою совість – цей гріх неможливо віднести до безпосередніх важких гріхів, Божі і Церковні заповіді його не містять, отже, - це легкий гріх. Така постава спричинює, що людська совість притуплюється, і в житті людини з часом важкі гріхи перетворюються на легкі. Отже, у таких випадках, коли є якась неясність, необхідна молитва, духовне розпізнавання, прислухування до голосу совісті.