КШИШТОФ ВОНС SDS  

LECTIO DIVINA – ШКОЛА СЛУХАННЯ 

У християнській традиції вже довгі століття існує практика, яка є школою справжнього слухання Божого слова. Про неї нагадує Йоан Павло ІІ в апостольському листі Novomillennioineunte , який містить душпастирську програму на третє тисячоліття християнства: «Необхідно, щоб слухання Божого слова ставало живою зустріччю – згідно з древньою і ще сьогодні актуальною традицією lectio divina , яка допомагає знайти в біблійному тексті живе слово, яке ставить запитання, показує напрямок, формує життя». 

Lectiodivina вчить, як зустрітися з Божим словом, як його промолити і прийняти у життя. На дорозі lectio divina особливу увагу звертають на кілька моментів: lectio – meditatio – collatio – oratio – contemplatio . У цих роздумах ми займемося першим етапом – lectio . Від його виконання залежить, чи ввійдемо в глибину Божого слова, чи залишимося «ззовні». 

Молитва до Святого Духа 

Боже слово – це «святий простір» дії Святого Духа. Це Він наповнює нас Божим словом і веде в його глибини. Без Нього ніхто не може по-справжньому зустрітися зі словом Господа, навіть якщо добре знає екзегетичні принципи інтерпретації Святого Письма, оригінальні мови та техніки читання Біблії. Дорогу lectio divina необхідно розпочати від молитви до Святого Духа. 

Про що просити в цій молитві? По-перше, щоб Дух відчинив нас на Боже слово, бо наш розум зачинений, психічна сфера зачинена, світ наших почуттів зачинений. Lectio – тісно з’єднане з auditio – слуханням. Це перший момент зустрічі з Божим словом, і стосується не стільки праці очей і вух, скільки праці серця. Молимося про дар слухання, бо потрібно, щоб Святий Дух зійшов до нашого серця і перемінив його: відчинив тверде серце, поглибив мілке, заспокоїв схвильоване, упокорив горде. Lectio divina вводить у досвід індивідуальної зустрічі і з’єднання з Особою Божого слова в нашому серці. 

По-друге, необхідно просити Святого Духа, щоб відкрив перед нами Боже слово. Боже слово – таїна Бога, і тому лише Святий Дух, який досліджує все, навіть глибини Божі (1 Кор. 2, 10), може відкрити перед нами його глибокі шари. Слово, яке ми читали і над яким медитували багато разів, може дивувати нас усе життя. Святий Дух може вести нас до всієї правди і до розуміння сенсу цього слова. І тому під час зустрічі з Божим словом не можна легковажити перший момент і шкодувати час на молитву до Святого Духа. 

«Скалічене читання» 

Практичне читання добре знаємо з нашого щоденного життя. Але в цьому полягає не тільки наша користь, але й наша «біда». Ми «скалічені» поганими навиками читання. По-перше, часто не хочемо читати, а через небажання читати в нас входить демон лінивства. По-друге, наше читання часто має «газетний» характер. Читаємо те, що збуджує емоції, сенсації. Продивляємося текст і блукаємо очима по заголовках статей. Читаємо те, що нас цікавить, часто вибираючи те, що хочемо, і «скачемо» по тексті. Ці ніби «невинні» навики можуть також з’явитися і при читанні Божого слова. 

У хвилину, коли беремо в руки Біблію, мусимо усвідомити, що розпочинаємо унікальне по своїй природі читання, не подібне до читання інших книжок чи газет, написаних людським словом. Читання Божого слова – це завжди особова зустріч. 

Необхідність аскези 

І хоча Святий Дух відчиняє нас на Боже слово і веде в його глибину, але ніколи не усуває дію нашого розуму і серця, як і свободи. І тому відчинення на Святого Духа вимагає нашого зусилля. Саме таким зусиллям є читання в lectio divina . У ньому присутні два види аскези. Перший стосується нашого приготування до lectio , другий – самого акту читання. 

Аскеза, по-перше, вимагає організації часу на читання. Це не може бути випадковий час, «крихти часу», «вільне віконце» в нашому забіганому дні. Якщо хочемо молитися, то треба зайти до своєї кімнати і зачинити двері (пор. Мт. 6, 6). У lectio divina йдеться про час, який сприяє самотності, стає нашим «помешканням», пробуджує тугу за тишею і слуханням Божого слова. 

Св. Єронім пише в листі до Євстохії, дочки Павли: «Нехай тебе завжди стереже твоє таємне помешкання. Нехай всередині тебе з тобою завжди грається Обручник». Коротко: йдеться про час, який розпалює прагнення і народжує смак зустрічі, вільної від утечі та неспокою. Знайти такий час – це справжня праця. Якщо хочемо зазнати силу Божого слова, то треба також насмілитися ввійти в простір самотності й тиші. 

По-друге, аскеза в приготуванні до читання стосується також критеріїв вибору конкретних текстів Святого Письма. Це дуже важливо. Не можна «скакати» по тексті Святого Письма згідно власних потреб і очікувань, шукаючи вдоволення. Читати Біблію потрібно систематично, наполегливо, терпеливо і послідовно. Таке читання виховує lectiodivina , такого читання – lectio continua – нас вчить Церква у щоденній Євхаристії. 

Найкращий критерій вибору текстів для молитви – Боже слово з щоденної літургії. Ми повинні дозволити Святому Духові вести нас дорогами, якими Він хоче нас вести в Церкві. 

Очевидно, можна взяти й інші критерії вибору текстів, до прикладу, разом із духовним керівником накреслити дорогу духовної праці, на якій керівник пропонує нам Боже слово для роздумів і молитви. Той, хто нас знає і має інтуїцію та передчуття у читанні Божих доріг, пропонує нам Боже слово, щоб допомогти розпізнавати дорогу, якою нас хоче вести Святий Дух. 

Наступне аскетичне зусилля – налаштування серця на терпеливе перебування в Божому слові, особливо коли воно важке, незрозуміле і викликає неспокій. Хто входить на дорогу молитви Божим словом, мусить шукати те, чого очікує від нього Дух, який промовляє. І тому необхідно навчитися перебувати також біля важкого слова, яке може ще важко зрозуміти, але, як Ісус говорить до Петра: Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім (Йо. 13, 7). Під час зустрічі з Божим словом, яке, як здається, «мовчить» і «позбавляє» мене будь-яких відчуттів, необхідно бути терпеливим. 

Умовою поглибленого читання і слухання Божого слова є також вибір такого стилю життя, в якому справді поставимо його в центр свого життя – як фізичного і психічного, так і духовного. Щоб так сталося, часто потрібно відмовитися від того, що пригнічує розум, серце, волю і зачиняє їх на Боже слово. В іншому разі завжди будемо внутрішньо поділеними й роздвоєними, а наше ходіння по дорозі Божого слова буде двозначним. 

Звичайно, йдеться не про те, щоб створити собі «стерильні» умови життя, які захищають від напружень. Двозначність і напруження проникають у нашу щоденність і залишаються простором нашого життя, але наші вибори не можуть бути двозначними. Необхідно вчитися свідомо відмовлятися від усього, що може робити з нашого розуму смітник, непокоїти серце і піддавати його пристрастям. 

Таку поставу і вразливість осягають через чуйність серця. Стародавні отці наголошували, що піст – це дорога до чуйності, тобто до постави розплющених очей, відкритого розуму і серця. Піст, якщо тісно з’єднаний зі слуханням Божого слова, стає знаряддям і дорогою до щедрішого відчинення на Боже слово. Піст ще не означає відмову від їжі, а, до прикладу, відсутність відчуття ситості після їжі. Важкий шлунок пригнічує серце, розум і волю, а фізичний голод може відчинити нас на духовний голод і прагнення Божого слова. Пост у такому розумінні веде до katharsis , тобто до постійного очищення серця, яке є необхідною умовою lectio divina . 

Стародавні отці, до прикладу, Касіян чи Евагрій Понтійський, говорили про вісім головних вад, які спричинюють неуважність при слуханні Божого слова. Це: нечистота, хтивість, сум, злість, ацедія – духовне лінивство або духовна пасивність, марнославство, гординя. Ченці звернули увагу на те, що саме ці вісім вад можуть стати мішенню для демонів, і тому говорили про демонів лакомства, нечистоти, хтивості, суму, злості, ацедії, марнославства і гордині. 

Вчитися слухати 

Чернеча традиція розробила способи активного, глибокого слухання під час читання Божого слова. Завдяки ним долаємо вади лінивства, суму, розсіяння і хтивості. Ми повинні пам’ятати про свою людську слабкість і крихкість і шукати на них «метод» під час читання Божого слова. В часі зустрічі з Божим словом варто, до прикладу, використовувати більш розвинені чуття: зір у випадку «візуала», слух у випадку «аудіала». 

Перший спосіб читання Божого слова, який вчить слухати, це відоме з літургійних зібрань читання голосно у присутності всієї спільноти. Традиція також звертає увагу на сенс читання вголос під час індивідуального читання Божого слова. У такому читанні великою допомогою може бути читання пошепки, бо тоді ми ніби «торкаємо» слово, смакуємо устами і делікатно передаємо до вух. Читання пошепки більш делікатне, вимагає внутрішнього зосередження і загострення слуху. Можна сказати, що читання пошепки – це «найголосніше» читання Божого слова для самого себе. 

Наступний спосіб уважного читання і слухання – повільне, кількаразове читання. Часом нам здається, що повторне читання – це марнування часу, але в традиції Отців повільне, кількаразове читання мало велике значення. Завдяки йому людина може поступово повністю зосереджуватися на Божому слові. Повторення Божого слова стає справжньою школою терпеливого слухання особливо тоді, коли ведемо рухливий і напружений спосіб життя. 

Інший спосіб активного читання – запам’ятовування, яке має велике значення для meditatio . Йдеться про те, щоб Боже слово закарбувалося в нашому серці, аби запам’ятати більше серцем, аніж лише розумом, отож не лише інтелектуально і механічно, а «відчувально». 

Переписування Божого слова може допомогти уважно його читати. Для людини, яка прагнула жити Божим словом, це було особливе випробування і тренування уваги. У монастирях було правило, яке наказувало, що першою книжкою, яку мав переписати чернець, було Святе Письмо. Якщо добре виконав цю працю, то його вважали здатним уважно переписувати інші книжки. Якщо відчуваємо, що переписування Божого слова допоможе зосереджувати увагу, то варто практикувати цей метод. Можна записувати одне або кілька слів чи речень, які є ключовими для нашої медитації. 

Останній з пропонованих методів уважного читання можна назвати, за кардиналом К. М. Мартіні, «читанням із пером в руці». Під час активного слухання Божого слова дуже важливо зазначати слова, які нас зворушують, просвічують, запитують, непокоять, підтверджують. Якщо ставимо графічні знаки біля описаних жестів і сцен, тоді Боже слово справді оживляє наше слухання, а текст ніби «наповнюється» нашим життям, переживаннями, відчуттями, боротьбою, пошуками. Буває, що багаторазово прочитаний текст відкриває новий зміст, і тоді знаки, які там ставимо, стають для нас символом нового життя – нашого життя, прочитаного по-новому через Боже слово. Закарбовані графічні знаки можуть стати в нас тривкими слідами досвіду, отриманого під час читання Божого слова. 

Пошуки ключового слова 

Якщо ми прочитали Боже слово уважно, всією особою, то в нас активізується натуральна схильність пошуку. «Пошук» – це добрий вираз, щоб окреслити те, чим є lectio . Для пояснення варто взяти образ будування будівлі. Конкретний фрагмент біблійного тексту, який читаємо, – це ніби будівля. Є різні будівлі; кожний конкретний фрагмент Святого Письма – своєрідна неповторна «будівля». Має свій фундамент, тобто своє ключове слово. Це «наріжний камінь», на якому базується вся структура і послання тексту. Відкриття слова, фундаментального для тексту, стає стратегічним моментом. Якщо його відкриємо, то можемо помалу «розбудовувати» розуміння тексту. Отож, якщо знайдемо фундамент, то зрозуміємо, що всі інші слова допомагають зрозуміти весь текст, натомість, якщо не знайдемо, то залишимося «ззовні» Божого слова. Цей процес можна порівняти зі знаходженням ключа до зачиненої святині. Якщо знайдемо, то зможемо ввійти всередину і пізнавати її вітражі зсередини, якщо ні – залишимося ззовні і оглядатимемо з подвір’я. 

Відкриття фундаментального послання Божого слова – це не плід суб’єктивного відчуття читача, бо йдеться не про слово, яке мене найбільше зворушило, а про знаходження об’єктивної точки тяжіння і центру всього тексту. Це не просто, особливо для початківців. Здобуття навички знаходження ключового слова поєднується з процесом дозрівання до щораз глибшого зв’язку зі Святим Письмом. Цей зв’язок народжується з частого перебування з ним, з терпеливого читання і слухання. У такий спосіб у нас формується внутрішня інтуїція, вразливість на Боже слово і свобода у прийнятті того, що воно хоче нам сказати. 

Розмова про структуру тексту і знаходження ключового слова може здаватися далекою від проблеми молитви. Але це не так, бо процес дозрівання до постави шукання ключового слова зумовлює покору і терпеливість. Читання і слухання Божого слова повинно вести до його промолення, бо лише тоді воно глибоко торкне наше життя і пояснюватиме його. По суті – це не ми читаємо Боже слово, а воно читає наше життя. Не ми досвідчуємо Боже слово, а навпаки: слово нас досвідчує! У lectio divina хочемо відчути, як Боже слово торкається нашого життя, відчиняє його і перемінює. 

Значення часу 

Близькість із Святим Письмом здобуваємо помалу. Це саме і з інтуїцією знаходження ключового слова в тексті. Від чого слід розпочати? Початківцям традиція говорить: «Читай, читай і ще раз читай Боже слово!». Отож необхідно засвоїти практику постійного читання. Треба щодня читати фрагмент Святого Письма, вчитися читати Боже слово, входячи в його клімат. 

Стародавні отці наголошували, що в Біблії немає жодного непотрібного речення або слова. Кожне слово має значення, кожне дуже важливе. І тому слова необхідно збирати як цінні зерна, бо кожне приховує в собі глибину змісту і може видати плоди, яких ми не сподівалися. Кількість зібраних Божих слів залежить від нашої близькості з Божим словом. Здатність слухати і поглиблювати Боже слово пропорційна до щоденного контакту з ним. 

Кожний повинен читати і поглиблювати Боже слово за власними мірками і можливостями. Св. Григорій Великий говорить, що для кожного, хто вірно читає Боже слово, завжди актуальною буде обітниця Scriptura crescit cum legente . Святе Письмо росте разом із читачем: з дитиною є як дитина, з юнаком – як юнак, з дорослим – як доросле. 

---------------------------------------------------------- 

Кшиштоф Вонс SDS (нар. 1959), директор Центру Духовної Формації Сальваторіанів у Кракові, викладач теології духовності в Вищій Духовній Семінарії Сальваторіан у Багне, головний редактор «Зошитів Духовної Формації».

<< Previous    1  [2]  3  4  5  ...7    Next >>